9 Ранні слов'яни в запорізькому краї

Найдавніший період історії слов'ян сягає в далеке минуле. Їхньою прабатьківщиною вважається територія між Дніпром і Одером. У першій половині I тис. н.е. історія Європи була насичена бурхливими подіями. Розкладання рабовласницького ладу, повстання рабів і набіги «варварів» сприяли загибелі Західної Римської імперії. Збільшення населення привело до того, що воно змушено було шукати нові землі.

Відомо, що в III ст. н.е. у «готських війнах» взяли участь праслов'янські племена. Частина з них просувається на південь і схід, де по берегах Дніпра й біля Дніпровських порогів створює свої поселення. До таких племен належало населення черняхівської культури. З розгромом гуннами готської «держави Германариха» починають складатися великі слов'янські союзи. Одним із таких племінних союзів були анти.

В II-V ст. н.е. між Дніпром і Дністром жили численні праслов'янські племена, що залишили після себе пам'ятки черняхівської культури. Назва культури походить від села Черняхів на Київщині. Просуваючись на схід, черняхівське населення досягає границь Запорізького краю.

Про життя черняхівських племен у наших степах, їхніх заняттях, господарство і віруваннях ми знаємо з матеріалів поселень і поховань. Більшість поселень знаходилося між Дніпропетровськом і Запоріжжям, у Надпоріжжі. Багато з них розташовані навпроти Дніпровських порогів: Звонецького, Зайвого, Вільного, біля сіл Ново-Олександрівка, Августинівка, Привільне (Сымонович, 1955,с.43). Одним із відомих пам'ятників є поселення Портмашево біля с.Біленьке Запорізького району. Поселення розташовувалися на схилах балок і рік, на них не виявлено оборонних споруджень.

Основою господарства черняхівського населення було орне землеробство.

Орним називається такий вид землеробства, коли обробка землі робиться за допомогою плуга, рала і тяглової сили (биків, коней).

Основним знаряддям оранки в той час було дерев'яне рало, що мав вузький залізний наконечник - наральник. Сіяли пшеницю, ячмінь, просо і горох. Зерно мололи на жерновах. Розводили велику рогату худобу, свиней, коней, а також птахів. Домашньою твариною був собака.

Велике значення в господарстві займали металургія й обробка металів. На черняхівських поселеннях знаходять ковальські знаряддя і металургійні горни. Високого рівня досягло гончарне виробництво. Фахівці-гончари користувалися гончарним кругом, виготовляючи миски, глечики і горщики для варіння їжі. За допомогою сокир, ножів, стамесок і тесел обробляли шкіру, дерево, камінь і кістку. Зброя зустрічається дуже рідко (Рис.9.1).

Чоловіки і жінки носили плащ, під яким удягали довгу сорочку, підпоясану вузьким ременем із маленькою пряжкою. На поясі іноді підвішувався ніж у шкіряному чохлі, гребінь і мішечок-сумка для дрібних речей.

Населення продавало хліб, мед, віск, шкіру і худобу причорноморськими містами і Римській імперії.

Черняхівські племена знаходилися на етапі військової демократії і появи класів. Вища влада належала вождям, що очолювали племена. Серед поховань розрізняють могили вождів і жерців, збройних дружинників, гончарів-ремісників. На черняхівських поселеннях знаходять ключі для закривання дверей. Ключі вказують на те, що в населення була власність, що необхідно було оберігати.

Місцеве населення вірило в потойбічне життя. Своїх мертвих родичів вони ховали в неглибоких ямах або спалювали, а порох складали в спеціальні судини. Такі могили відомі на Кам’янському городищі біля міста Кам’янка-Дніпровська. У момент поховання робили поминання мертвого (тризну). Черняхівці поклонялись силам природи, робили обряди і гадания для одержання багатого врожаю.

Наприкінці IV ст. н.е. у причорноморські степи вторгаються гунни. Багато пам'ятників черняхівської культури гинуть.

Уперше древні автори повідомляють про антів у 375 р. н.е. зв'язку з поразкою їх від готів. Антський князь Бож із синами і 70 наближеними був убитий. Але вже в 376 р. анти, на боці яких виступили гунни, завдають поразки готам. У цей час племена антів проживали на північ від народів, що населяли Запорізькі землі. У IV ст. ці племена починають проникати в наш край. Сама рання пам'ятка антських племен розташована в балці Осокорівка в Надпоріжжі. Наприкінці V ст., після розгрому гуннського об'єднання, шлях для слов'ян на південь був відкритий.

Рисунок 9.1 Черняхівські речі. 1-15 Привільне; 16-17 Новоолександрівка.

Більшість антских пам'яток V-VII ст. у Запорізькому краї знайдено в районі о.Хортиця і Дніпровських порогів (Баран, 1981,с.69). Поселення антів розташовувалися поблизу рік, на землях, придатних для землеробства. Житла являли собою чотирикутні землянки, підлога яких була вкопана у землю. У центрі знаходилось вогнище з каменю або глини.

Сприятливий клімат сприяв розвитку орного землеробства. Обробляли землю і вручну, про що говорять знахідки мотик і лопат. Сіяли і вирощували пшеницю, просо, ячмінь, жито, овес, горох і гречку. Зернові культури жали залізними серпами (Рис.9.2). Зерно мололи ручними кам'яними жерновами. Хліб випікали в пічках-кам”янках.

Анти займалися також скотарством: розводили велику рогату худобу, коней і свиней. У господарстві важливе місце займали різні промисли, такі як полювання, рибальство, бортництво (збір меду диких бджіл). Полювали на оленів, кабанів, косуль і зайців. Ловили рибу – сомів, судаків, щук і ін.

Широко були розвиті ремесла: ковальське, теслярське, ткацьке. Обробляли камінь, кістку і дерево. На антських пам'ятках зустрічається гончарний посуд, що використовувся як для особистих нестатків, так і для продажу.

Анти, яких деякі учені вважають праукраїнцями, перебували на останній стадії розкладання первіснообщинного ладу. Давні автори пишуть, що державність у слов'ян проявилася у формі демократії. Усі важливі суспільні справи вирішувалися на племінних зборах. Антський союз очолювався князями і старійшинами. Згодом їхня влада стала спадковою. З'являється дружина, що багатіє за рахунок військових походів. У ранніх слов'ян існувало рабство. Правда, це відносилося тільки до полонених іноплемінників, що могли після викупу повернутися додому.

Населення спалювало мертвих родичів, а потім порох складали в посудини і ховали. Поруч ставили посуд із їжею і питвом, розміщали знаряддя праці, особисті речі і зброя. Усі ці предмети повинні були служити мертвій людині в потойбічному житті, що була продовженням земного.

Слов'яни обожнювали явища природи, від яких залежало їхнє життя і благополуччя. Існували обряди, що присвячувалися часам року і сільськогосподарських робіт: приходу весни і початку сівби, літньому сонцестоянню (свято Івана Купала), зборові врожаю, зимовим святам родючості (колядки). Сережки, браслети й інші речі прикрашали геометричними візерунками: колами, спіралями,

Рисунок 9.2 Антські речі з Надпоріжжя.

трикутниками. Ці поганські символи ранніх слов'ян, у тому числі й антів, широко застосовуються на Україні і по сьогоднішній день.

У VI ст. анти ведуть завзяту боротьбу з Візантією й Аварським каганатом. У 602 р., після поразки від Аварського каганату, анти втратили колишню могутність. Їхнє ім'я більше не зустрічається на сторінках творів давніх авторів. Але вони не зникнули безвісти, а ввійшли до складу східно-слов'янських племен. На цій основі в IX ст. утворилася Давньоруська держава – Київська Русь.