3 Запорізькі землі в мідному віці

Першим металом, із яких познайомилася людина, була мідь. Цей матеріал відрізнявся від дерева і каменю. При ударі мідь не розколювалася, а тільки змінювала свою форму. Людина це помітила і стала виковувати з цього металу зброю, знаряддя праці.

Однак мідним знаряддям бракувало твердості кам'яних знарядь. Тому ще довго люди користувалися знаряддями з каменю. А з міді частіше усього робили прикраси, посуд, ножі. Ремісники намагалися зробити мідь твердішою та міцнішою. Їхні пошуки й експерименти вели до відкриття нових способів обробки металу. Так із відкриттям металу з'явився новий вид ремесла – металообробка і гірничодобувний промисел.

У світовій історії відкриття міді належить древнім єгиптянам. Це відбулося в другій половині 5 тис. до н.е. Час 4-3 тис. до н.е. прийнято називати мідним віком або епохою енеоліту (від латинського слова «енеус» – мідний і грецького «літос» – камінь, тобто мідно-кам'яний вік).

Відкриття металу і поява металообробки привели до великих змін:

1). підвищилася продуктивність праці;

2). з'явився регулярний обмін виробами між племенами;

3). стали виділятися заможні люди, впливові члени суспільства;

4). поліпшилися умови життя, тому знизилася смертність і збільшилася народжуваність.

Усе це привело до недостачі земель. Племена стали розселятися.

У нашому краї початок мідного віку зв'язано з племенами середньостогівської культури. Назва походить від острова Середній Стіг біля м. Запоріжжя. Тут уперше було досліджене поселення цих племен. Жили середньостогівські племена в другій половині 4 – першій чверті 3 тис. до н.е.

Середньостогівська культура з'явилася в ході контактів і змішання місцевих і сусідніх племен Криму, Північного Кавказу. Ця культура являла собою об'єднання декількох груп племен. Вони відрізнялися друг від друга рівнем розвитку (Телегін, 1973).

Про життя середньостогівських племен, їхні заняття, господарство ми впізнаємо з матеріалів поселень і поховань. Поселення племен у нашому краї розташовувалися на островах у Надпоріжжі: Середній Стіг, Стрільча Скеля, Хортиця, Дурна Скеля, Виноградний. Своїх мертвих ховали в спеціальних кам'яних закладах або грунтових ямах (Рис.3.1). Мертвих родичів у могилі укладали на спині з зігнутими в колінах ногами або витягнуто на спині. Зверху тіла посипали червоною фарбою – вохрою. Поруч у могилу клали посудини, кремінні ножі, кам'яні сокири. На поверхні навколо могил споруджували коло з каменів. Такі могильники (місця поховання мертвих одноплемінників) знаходилися поруч із поселеннями. Поховання середньостогівців були виявлені біля с.Петро-Свистуново Вільнянського району, Федорівка Запорізького району, Благовіщенка Василівського району.

Запорізький край має сприятливі умови для розвитку скотарства. Це безкраї степові простори з багатими пасовищами, ріками, балками.

Середньостогівці вели напівосілий спосіб життя, і основою їхнього господарства було скотарство. Вирощували корів, коней, овець, кіз. Навесні, коли з'являлася перша трава, череди відганяли в степ на випас. Сюди ж відправлялася і частина чоловіків поселення для охорони череди. Випасали худобу в степу доти, поки була трава, тобто до пізньої осені. Коли наступали холоди, усі поверталися до своїх жител. Таке скотарство називається відгінним.

Ці племеа першими пристосували коня для верхової їзди, що дозволило їм освоїти великі простори. Це є важливим досягненням у господарстві (Телегін, 1973).

Інші жителі залишалися на поселенні. Житла мали вид напівземлянок, у яких частина будівлі укопана в землю. Також на території поселення розташовувалися виробничі площадки для ремесла і кошари.

У середньостогівських племен отримали розвиток різні ремесла. У повсякденному житті людині необхідний був посуд. Горщики, миски ліпили з глини, прикрашали орнаментом і обпалювали на багатті. Щоб вести господарство, необхідні різні знаряддя праці. З каменю виготовляли сокири, зернотерки. Кремінь використовували для виробництва сокир, ножів, наконечників стріл і копій. З кістки і рогу робили мотики, шила, прикраси - намиста, кільця, талісмани (Рис.3.1-3.2). Мідні вироби виготовляли теж на поселенні. Це були сокири, намиста, браслети. Мідь ремісники купували у сусідніх трипільських племен і на Кавказі

Крім цього, середньостогівці обробляли шкіри корів, коней, овець і кіз. Зі шкіри шили одяг, взуття, виготовляли упряж для коней. З вовни кіз і овець ткали полотнини і шили одяг. Ткацтвом займалися жінки.

Рисунок 3.1 1 поховання в кам”яній скрині; 2-4 Виноградне; 5 о.Виноградний; 6 рогова мотика; 7-10 Аккермень.

Рисунок 3.2 1 Новоданилівка; 2,17 о.Хортиця; 3 Середній Стіг; 4,7,10 Стрільчя Скеля; 5-6,9,12,14-16 Петро-Свистуново, 13 Р.Люксембург

Дерево було матеріалом для виготовлення посуду, псаліїв -частини кінської вузди. Його використовували також при спорудженні жител. Для обробки деревини призначалися такі знаряддя праці: кам'яна сокира, точильний камінь, кремінні сверла.

Поселення середньостогівців розташовувалися в зручних місцях для заняття землеробством. Землю обробляли мотикою, виготовленої з рогу оленя. Вирощене зерно (жито, пшениця, просо) перемелювали на кам'яних зернотерках і вживали в їжу. Крім цього жителі поселень збирали дикі плоди і трави.

У ті часи уздовж рік, де знаходилися поселення, зростали лісові масиви. У них водилися олені, кабани, зайці, лисиці. На них полювали жителі поселень. Для полювання призначався лук зі стрілами, спис. Помічником мисливців і пастухів був собака.

Рибу середньостогівці ловили вудкою з кістяним гачком, гарпуном, а також сітками. Вулик вживали в їжу відразу або засалювали на зиму. Їжею служили також річкові молюски.

Наприкінці 4 тис. до н.е. В нашому краї з'явилися нові племена, названі нижньомихайлівськими. Назва ця походить від поселення біля села Михайлівка Херсонської області.

Особливістю цих племен є похоронний обряд. Своїх мертвих вони вже ховали в курганах – земляних насипах над могилами. Такі поховання були виявлені бля с.Виноградне Токмакського району, Вільногрушівка Вільнянського району. Кургани вперше з'являються в епоху енеоліту в степах Причорномор'я (територія, що прилягає до узбережжя Чорного моря).

Як і середньостогівські племена нижньомихайлівці були скотарями. Але відрізнялися від інших племен епохи енеоліту тим, що були більш рухливими. Свої череди для випасу вони відганяли далеко в степ. Там же споруджували і кургани.

Крім цього, на Запорізьких землях проживало й інше населення, про яке нам мало відомо. До них відносяться новоданилівскі племена. Уперше їхні поховання були виявлені біля с.Новоданилівка Оріховського району. Ці племена ховали своїх мертвих родичів у кам'яних скринях. Їхніх поселень у нашому краї поки не знайдено. Новоданилівці також були скотарями. У них розвивалася обробка металу. З міді робили прикраси. Були майстра, що виготовляли якісні знаряддя з кременя. Вироби вони продавали племенам Подніпров'я, Подунав”я і Кавказу (Давня історія України, 1997).

Про устрій суспільства племен мідного віку ми дізнаємося з матеріалів поховань. Знатних людей ховали пишно. У могилу поміщали ті речі, який людина користувалася при житті. Рядових общинників ховали скромно. Особливе положення займали майстри, що обробляти мідь, кремінь. Вони завжди були в пошані, тому що від їхньої роботи залежалася благополуччя всього племені. Таким чином, у суспільстві виділялися вожді, жерці, рядові члени (ремісники, пастухи. хлібороби).

Людина, що жила у мідному віці, обожнювала природу. Дощ, вітер, посуху вон вважала волею богів. Щоб боги були добрими, їм потрібно приносити дарунки – жертви (биків, коней, овець). Обряд приношення жертви відбувався на могильнику. Люди вірили, що після смерті душі потрапляють у «інший світ». Тут вони спілкуються з богами і передають їм прохання живих. Жилищем душі вважалася могила. Тому мертвим клали горщики, зброя, знаряддя праці, прикраси.

Наприкінці 4 тис. до н.е. священним місцем, де робили обряди, став курган. Його вершина символізувала світ людей, а внутрішня частина – світ предків. Навколо кургана споруджували коло з каменів, що був символом Сонця і нового життя.

Таким чином, у Запорізькому краї в епоху енеоліту або мідно-кам'яного віку поширюються перші вироби з міді, розвивається землеробство, степове скотарство. З'являється вершництво. Племена мідного віку стали споруджувати кургани, що були складною архітектурною будівлею.