10 Наш край у складі великої болгарії і хазарського каганату

На південному сході сучасної України сусідами східних слов'ян у VII-X ст. були кочові племена: авари, алани, болгари, хазари й угорці. Просуваючись із сходу на захід, вони осідали в Причорномор'ї і Приазов'ї. У документах збереглися повідомлння про тривалу боротьбу, що прийшлося вести східним слов'янам з аварами, хазарами й угорцями. Про військові зіткнення з кочівниками свідчить табір, виявлений біля с. Вознесенівка (зараз це північна окраїни міста Запоріжжя). На місці табору знайдено поховання 30 воїнів, похованих із великим скарбом речей. Серед них виділяється старий військовий трофей – навершшя римського легіону у вигляді орла (Грінченко, 1950,с.62) (Рис.10.1–10.2). Учені вважають, що дружина цього табору охороняла слов'янські поселення в низов'ях Дніпра. Між аланськими і болгарськими племенами, що у VII-IX ст. перейшли до осілого способу життя, і слов'янами складалися мирні відношення.

Основна територія проживання аланських племен знаходилася на Північному Кавказі, однак, їхні поселення існували і за його межами. У V-VII ст. у наш край переселяється частина аланського населення. Так, в балц Канцеровка, біля Кичкаської переправи на Запоріжжі, знаходилося поселення аланських гончарів. Це поселення задовольняло потреби степових мандрівників і кочівників у посуді.

Після розпаду «держави» гуннів у причорноморських степах залишаються скорені колись ними племена. Одне з них, праболгари в 635 р. створюють своє об'єднання – Велику Болгарію. Їхній вождь

Рисунок 10.1 Речі з Вознесенківського скарбу.

Рисунок 10.2 1 речі з Вознесенківського скарбу; 2 Петро-Свистуново.

і правитель Кубрат уклав союз із Візантією, відновив зруйновані гуннами причорноморські міста.

Болгари кочували по великим приазовським просторам. Влітку вони ішли всередину степу, а навесні випасали худобу на берегах Азовського моря. Кочовища і стійбища болгар знайдені в Бердянському і Приморському районах нашого краю.

У 40х рр. VII ст. Кубрат помирає. Після його смерті Велика Болгарія розпадається. У Приазов'ї продовжують кочувати дві болгарські орди, одну з яких очолював хан Аспарух, а другу – його брат Батбай.

Одночасно з Великою Болгарією на сході, у прикаспійських степах, виникає Хазарський каганат. Після смерті Кубрата хазари, близькі болгарам за мовою і походженням, вирішують захопити болгарські племена. Під тиском хазар частина болгар на чолі з ханом Аспарухом іде на захід, де виникає Дунайська Болгарія (сучасна територія Болгарії). Батбай із своєю ордою залишився в Приазов'ї і підкорився хазарам. Територія Хазарії збільшилася вдвічі, її західні границі доходили до ріки Варух (Дніпра).

Основу економіки держави складало не тільки скотарство, але і податки з торгових караванів і більш слабких сусідів. Час від часу, попадаючи в залежність від хазар, таку данину платили слов'янські племена – поляни, жителі півночі, вятичи і радимичі.

У VIII ст. Хазарський каганат став одним із найсильніших держав Східної Європи. У його склад входили різні народи. Самих хазар у каганаті було мало.

У нашому краї, під владою Хазарії, проживали алани і болгари. У приазовських степах вони створюють салтівську культуру (від c.Салтово на Харківщині). Салтівська культура представлена поселеннями і похованнями. Відомі поселення в балках Калиновка і Яцева в Надпоріжжі.

Населення проживало в житлах-землянках, що обігрівалися пічами-кам”янками і відкритими вогнищами. Біля жител будувалися ями-льохи для збереження продуктів.

У VIII-IX ст. алано-болгарські племена переходять до осілості. Основною галуззю господарства стало землеробство. Землю обробляли за допомогою плуга. Жали зернові культури серпами і косами.

Велику роль продовжувало грати скотарство. Розводили велику і дрібну рогату худобу, коней, а також свиней. Існували різні промисли, такі як полювання і рибальство. З ремесел найбільшого розвитку досягли ковальське, ювелірне, теслярське і гончарне виробництво. Населення виготовляло різні прикраси: кільця, сережки, браслети, підвіски, пряжки. Усі вони виготовлені з бронзи або срібла, рідко – золота. Як прикраси використовувалися монети.

Болгари належали до племенам тюркської групи. Алани відносилися до ірано-мовних племен, їх було набагато менше. Болгари ховали своїх мертвих родичів у простих ямах. Алани, на відміну від болгар, ховали мертвих у катакомбах. Поховання алан і болгар виявлені в с.Семенівка під Мелітополем, с.Жовтневе Вільнянського, на території Кам’янсько-Дніпровського й інших районів.

Східні слов'яни підтримували економічні і культурні зв'язки із сусідніми алано-болгарськими племенами. До IX ст. у нашому краї складається культура, що має слов'янські й алано-болгарські риси. У порожистій частині Дніпра і його низов'ях спільно проживали слов'яни й алано-болгари. Цьому сприяло проходження через наш край великого водного торгового шляху «із варяг у греки», дуже важливого для молодої Київської держави. У межах Запорізької області відомі пам'ятки слав’яно-салтівського населення біля м. Мелітополя, с.Петро-Свистуново Вільнянського, с.Скельки Василівського й інших районів. Це змішане населення ховало своїх мертвих двома способами: спалювали і залишки ховали в спеціальних посудинах, або тіла покійних укладали в ями.

До початку X ст. Хазарський каганат як могутня держава ослабшала. Остаточний розгром Хазарії наніс київський князь Святослав у 965 р. Велика імперія розпадається. Населення, підпорядковане Хазарському каганату, залишалося в приазовських степах до XIII-XIV ст.

Але перемога над хазарами відкрила шлях іншим кочовим народам – печенігам, що панували в причорноморських степах більш ста років.

У 822-836 р. у Північне Причорномор'я з південноуральских степів почали проникати угорці. Угорські племена, що прийшли зі сходу, кочували в наших степах незначний час. Їхнє просування на захід ускладнювалося постійними нападами інших кочових племен – печенігів і половців. Протягом якогось часу в причорноморських степах існувала їхня країна «Левадія». Пам'ятки угорських племен ще не виявлені на нашій території. Як і слов'янські племена, вони спалювали своїх мертвих одноплемінників. Деякі учені вважають угорськими поховання вершників із кіньми. Відомо, що пробувши в Левадії декілька років, угорці під тиском печенігів, пішли на правий берег Дніпра в місцевість «Ателькузу». Наприкінці IX-поч. X ст. печеніги витиснули їх відтіля, ставши повновладними хозяйвами причорноморських степів.

З падінням Хазарського каганату і до створення Золотої Орди в нашому краї в епоху середньовіччя не було ні одного великого державного об'єднання.