2 Кам'яний вік

Найбільш ранні пам'ятники кам'яного віку в Україні датуються епохою раннього палеоліту (1,5 млн.-150 тис. років тому). До них відносяться стоянки в Закарпатті (Королево). Найдавніші пам'ятники кам'яного віку Запорізької області відносяться до періоду муст'е (150- 40-35 тис. років тому). Матеріали більш раннього часу подані одиничними знахідками. Муст’е характеризується двома льодовиковими періодами (Рис.2,1). Наприкінці цього тривалого періоду в холодних степах Причорномор'я по долинах рік з'являються ділянки лісової рослинності. Саме в цих зручних для життя місцях і виявлені стоянки древнього населення. Більшість із них знаходилися на обох берегах Дніпра. Найбільш значні з них – це стоянки в с.Федоровка Запорізького району, на західній окраїні с.Петро-Свистуново, с. Ясиновате Вільнянського району, на Лисій горі (смт. Василівка) і в с.Балки Василівського району.

Рисунок 2.1 Хроностратиграфічна схема змін температури в епоху раннього палеоліту (1); крем’яні комплекси: типового муст’е (левалуа) – Ненаситець 1 (2-5), тейяка – Круглик (6-10), мікока – Скеля Орел (11,12), ашеля – Кінські Роздори (13).

Люди, що проживали в цей час, одержали назву неандертальців. Вони вміли добувати вогонь, носили одяг із звіриних шкір. Серед знарядь праці, знайдених на стоянках, назвемо гостроконечники, ножі, скребла. Неандертальці полювали на короткорогого бізона, тура, оленя, мамонта. Кістки цих тварин знайдені під час розкопок. Розвите було також збирання. Варто нагадати, що вже в цей час з'являються перші житла і могильники (місця поховання людей). Однак на території області вони поки не виявлені.

Епоха пізнього палеоліту датується 40-35 – 12-10 тис. років тому. У цей час відбувається формуавання людини сучасного фізичного типу (Хомо Сапіенс – людина розумний, кроманьонец). Поліпшуються природні умови, що сприяє освоєнню нових територій. Значно збільшується число древніх пам'ятників. У нашій області стоянки цього часу виявлені поблизу річкових долин. В основному кроманьонці селилися там, де жили їхні попередники в епоху муст”є. Такі стоянки виявлені в с.Федоровка, Петро-Свистуново, Улляновка, Балки, Показове, на Лисій Горі. У цей період відзначається переселення груп людей у степове Подніпров'я з більш північних районів.

Основним заняттям було збирання їстівних рослин і полювання. Основним об'єктом полювання виступали бізон і кінь, рідко мамонт. Забійна вага зубра, наприклад, складала 250 кг, а коня – біля 200 кг. Розвитий також був і збір раковин. Більш різноманітними і кращими по якості стають знаряддя праці. Одержують поширення такі типи знарядь як ножовидні пластинки, шкребки, різці.

Учені вважають, що наприкінці пізнього палеоліту людина винайшла лук і стріли, спис, що дало можливість із більшою безпекою полювати на звірій і добувати більше їжі.

Кістки тварин і шкіри використовували для будівництва житла. У межах однієї стоянки археологи знаходять до 10 жител, де могли жити від 25 до 100 чоловік. Поки такі добре збережені житла виявлені в інших областях України (Межирічі, Мезино, Пушкарі 1). По розрахунках фахівців, на однім місці люди жили 20-25 років.

В епоху пізнього палеоліту на зміну первісного стада приходить родова організація суспільства. Рід складався з кровних членів колективу, що вели загальне господарство. При цьому споріднення визначалося по материнській лінії, що сприяло становленню матріархату.

Антропологи підрахували, що середній вік пізньопалеолітичної людини складав біля 20-25 років (Археология УССР).

У суспільстві кроманьонців склалися релігійні вірування, різні звичаї, виникло мистецтво. На стоянках за межами нашої області виявлені кістки мамонта з малюнками, жіночі статуетки, культові місця. Єдиний на Україні пам'ятник із малюнками цього часу досліджується в Запорізькій області. Мова йде про відому Кам'яну Могилу. На стінках грота Чаклуна, печер Бізона, Містерій і Кози зображені фігурки тварин (мамонта, оленя, бика) і чаклунів. Малюнки виконані прокресленою технікою. Поруч із Кам'яною Могилою виявлені і стоянки пізнього палеоліту (Ново-Павловка, Секиз 1).

Біля 10-9 тисяч років тому палеоліт зміняється мезолітом. Для цього періоду характерні зміни в природі: зникають льодовики, формується остаточно мережа рік, установлюється сучасна геологічна епоха – голоцен (Рис.2.2). Зникають холоднолюбиві тварини (мамонт, північний олень), усе більше поширення одержують шляхетний олень, зубр, дикий кінь.

У мезоліті люди оволоділи технікою виготовлення мікролітів, що призначалися для знарядь з вкладишами. Основа такого знаряддя була з дерева або кістки, а в них уставлялися .вкладиші – трапеції, сегменти, ромби (Рис.2.2). Скріплювалися вони смолистою речовиною. Такі легкі, але ефективні знаряддя набагато полегшили життя людей. Широко використовувалися сокири і тесла з кременя.

В епоху мезоліту основними способами ведення господарства були полювання, рибальство і збирання. Полювання вели винятково за допомогою луку. Стріли були оснащені кістяними і кремінними наконечниками. Завдяки луку і спису люди забезпечувалися достатньою кількістю продовольства.

У межах області відомі різні групи населення, що умовно відносять до дніпровського, ненаситецького і кримсько-приазовському типу.

Пам'ятки ненаситецького типу виявлені на лівому березі Дніпра в с.Василівка в Надпоріжжі. Тут виявлена безліч мікролітів, трапеції, шкребки, пластини. Виявлено також і стоянки дніпровського населення (Кизлевий, Ігрень 8). Стоянка кримсько-приазовського типу знайдена поблизу Кам'яної Могили. Оригінальний матеріал поданий різцями, мікропластинами.

Про осілість населення свідчить наявність постійних жител. Так, напівземлянки виявлені при вивченні стоянки Ігрень8. Підрахунки показують, що на поселенні жило від 50-60 до 100-150 чоловік. Розглянуті вище пам'ятки датуються - 8-7 тис. до н.

У мезоліті вперше з'являються великі родові могильники. Такі відомі в Надпоріжжі, північніше Запорізької області– біля с.Василівки. Так у першому з них виявлено 24, а в другому 50 похованих. Мертвих ховали скорчено на боці і витягнуто на спині. Іноді в одній могилі ховали двох, а то і трьох небіжчиків. Багато хто з них були посипані вохрою –мінералом червоного кольору природного походження. У кістках багатьох із них виявлені кремінні наконечники стріл, що вказує на військові зіткнення різних груп населення. Ці могильники відносяться до раннього періоду мезоліту. Вивчення кісток дозволило антропологам зробити висновок, що середня тривалість життя в цей період рівнялася 23-26 рокам (Археология УССР).

У цей період Нижнє Подніпров'я освоювалося прийшлими з півночі кроманьонцями, та населеням з півдня Середземномор”я. Вони змішувалися між собою, створюючи нові групи, що і розвивалися в наступну епоху.

На думку багатьох дослідників, у цей час складається племінна організація. Плем'я перебувало з декількох родів, що вступали в шлюбні відношення між собою. У зв'язку з індивідуалізацією праці зростає роль парної родини.

Про мистецтво і вірування людини в цей період можна судити по малюнках у печері Кози і блоках Кам'яної Могили. Тут зображена сцена полювання на кіз, фігурки різних тварин.

У цей час, як і в попередній період, люди поклонялись силам природи, розвивалися такі форми релігії як анімізм, фетишизм, магія.

У мезоліті підсилилася криза господарства, що привласнює. В економіці древнього населення відбуваються значні зрушення: удосконалиться кремінна техніка, виявляються паростки виробляючих форм господарства. Вони одержали подальший розвиток у період неоліту.

Протягом багатьох тисяч років первісна людина вживала лише вироблене природою. Вона полювала на звірів, ловила рибу, збирала трави і корені. Однак уже на початку мезоліту стала відчуватися недостача їжі. Збільшилася кількість людей, вони освоюють нові території.

Рисунок 2.2 Хроностратіграфична схема змін температури та ландшафту в епоху мезоліту (1); загальний план поселення Ігрень 8 (2); крем”яний комплекс кукрекської культури (3-12); загальний план Василівського могильника (13); мікроліти о.Сурський (14-25); мікроліти Василівського могильника (26-28).

Поступово вимирають великі тварини (мамонт, шерстистий носоріг). Все складніше ставало добувати собі їжу. Тому, насамперед, у зонах із сприятливих природними умовах древні люди починають займатися землеробством і разведенням худоби. Поступово ці форми господарства, що відтворює, поширюються по всій земній кулі. Археологи в цілому датують цей період від 6 до 4 тис. до н.е.

Землеробство і скотарство змінило життя людини.

1. Древні люди одержали можливість надовго залишатися на однім місці, вирощуючи хліб або розводячи домашніх тварин – кіз, овець, свиней.

2. Для готування їжі люди навчилися виготовляти посуд із глини. З неї ліпили також статуетки, прикраси. Нові форми ведення господарства викликали удосконалення знарядь праці.

3. У цей час освоїли техніку сверління і шліфування каменю, що поліпшили робітники властивості знарядь. Дуже велику роль продовжує грати кремінь, із якого виготовляли сотні різних знарядь праці.

4. Важливим є також відкриття ткацтва. Спочатку з волокон диких і культурних рослин (льон, коноплі), а пізніше з вовни вівці навчилися прясти нитки. З них шили різний одяг.

Дослідники назвали ці зміни «неолітичною революцією». Таким чином, перехід від споживання готових продуктів до їхнього відтворення – основна сутність епохи неоліту. З цього часу розвиток людства значно прискорилося. За словами академіка В.Вернадського, відкриття землеробства визначило усе майбутнє людства.

Для епохи неоліту в межах України археологи нараховують понад 20 різних археологічних культур. У господарстві одних переважало землеробство, а в інших продовжували удосконалюватися полювання і рибальство. До останнього відносяться і відоме на території області населення сурської і азово-дніпровської культури. Назва першої із них пходить від місця перших знахідок у Надпоріжжі (порожистій частини Дніпра між Запоріжжям і Дніпропетровськом). У цій місцевості (Стрильча Скеля, Собачки) а також у Приазов'ї (біля с.Семенівка), відомі місця стоянок, де проживали ці племена. На місці їхнього знаходження зібрані уламки посудин із своєрідною орнаментацією, кремінні знаряддя праці.

Відомі пам'ятники азово-дніпровської культури також сконцентровані в Надпорожье (о.Вовчок, с.Василівка) і Приазов'ї, на р.Молочній (Чапаївка 1, с.Семенівка, Терпіння). На місцях стоянок виявлені фрагменти керамики, вироби з коричневого і сіро-блакитного кременя.

Племена сурської культури сформувалися на основі попереднього мезолітичного населення. Населення азово-дніпровської культури переселилося з території Подоння, у результаті контактів із сусідніми культурами набуло своєрідного вигляду (Тубольцев, 1992).

Сурська культура датується кінцем 6-першою чвертю 4 тис. до н.е., час існування азово-дніпровської визначається останньою чвертю 5-третьою чвертю 4 тис. до н.е.

Населення обох культур було розчинено в процесі формуавання середньостогівскої культури епохи енеоліту.

В епоху неоліту люди проживали в наземних округлої, прямокутної форми площею 5-6 кв. м, або в напівземлянках. Основними заняттями населення було полювання на звірів і птахів, що було багато в заплавах таких рік як Дніпро і Молочна, рибальство. Полювали на шляхетних оленів, косуль, сайгаків, диких кабанів і ін. Займалися також скотарством, розводили овець, кіз, биків. У меншому ступені було розвито мотичне землеробство. Про високий рівень розвитку крем”яного та камнеобробного ремесел, керамічного виробництва вказують знахідки різних виробів. Посудини прикрашалися наколами, ямками, прокресленими лініями. Орнаментом покривалася вся поверхня виробу (Рис. 2.3).

В епоху неоліту основним осередком суспільства був рід, що об'єднував людей, що відбуваються від одного предка. Рід регулював шлюбні і міжродові відношення. Роди, між якими існували постійні шлюбні зв'язки, об'єднувалися в племена. Вважають, що в цей час рід уже характеризується етнічною єдністю (Давня історія України, 1997).

Вищим органом влади були збори членів громади. Велику роль у вирішенні питань грав лідер. Як правило, ним був найбільш поважний і щасливий мисливець або рибалка, що володіє великим досвідом. Нерідко він виступав і в ролі шамана, виконуючи культові дії.

Про духовне життя неолітичної людини пізнаємо з матеріалів могильників і наскальних розписів. Перші з них характерні для азово-дніпровської культури. Могильники виявлені поблизу смт. Василівка (Лиса гора), сіл В.Знам”янка, Вільнянка та ін. Похованих укладали в ямах витягнуто на спині, головою на схід або захід. Іноді в одній могилі знаходилося два-три кістяка, окремі черепа. Поховання розташовувалися в ряд. Чоловіків намагалися ховати поруч. Мертвих найчастіше в останню путь пишно обряджали, посипали вохрою (природний мінерал червоного кольору). По віруваннях древніх, вохра символізувала кров, вогонь, життя. Завдяки антропологам і фахівцям, ми знаємо, як виглядала людина епохи неоліту, який одяг і прикраси вони носили.

Деякі з зображень на стінках гротів Кам'яної Могили відносяться дослідниками до епохи неоліту. Тут зображені сцени полювання, тварини і риби. Малюнки виконані накресленними лініями. Окремі предмети мистецтва знайдені і на стоянках.

Рисунок 2.3 Хроностратиграфічна схема змін температури та ландшафту епоху неоліту (1); Лисогорський могильник (2-3); Семенівка (4-6, 9); Нікольський могильник (7); Бугаєво (8); Чапаєвка (10-13); Вовніжський могильник (14-16); о.Пісковатий (17); Игрень (18); Кизлевий (19-20, 22-27); Сурський (20-21).