- •Міністерство освіти і науки України
- •Класифікація форм паразитизму
- •Класифікація за просторовими відносинами
- •Класифікація за взаєминами у часі
- •Паразитологія як наука
- •Паразитизм як спосіб життя, його місце у живій природі Поширення паразитизму у тваринному світі
- •Наявність паразитичних видів серед представників різних таксономічних груп тварин
- •Склад паразитофауни головних таксонів тварин
- •Надпаразитизм (гіперпаразитизм)
- •Становлення паразитичного способу життя та еволюція паразитів Походження паразитизму та шляхи переходу від вільного до паразитичного способу життя
- •Перехід до ектопаразитизму
- •Перехід до ендопаразитизму
- •Адаптації до паразитичного способу життя
- •Життєві цикли та шляхи циркуляції паразитів в екосистемах Загальні положення
- •Головні типи життєвих циклів
- •Іі. Життєві цикли з чергуванням поколінь
- •Ііі. Без чергування поколінь, без зміни хазяїна, з послідовною зміною ролі хазяїна
- •Паразит і хазяїн паразити та середовище їх існування Особливості середовища існування паразитів
- •Специфічність паразитів щодо хазяїна
- •Взаємовідносини в системі „паразити – організм хазяїна”
- •Шляхи проникнення паразитів в організм хазяїна
- •Локалізація паразитів в організмі хазяїна
- •Ектопаразити
- •Ендопаразити
- •Виведення стадій розселення та інвазійних стадій з організму хазяїна
- •Особливості взаємовідносин паразита і хазяїна в системах різного типу
- •Дія паразитів на хазяїна
- •Реакції хазяїна на присутність паразитів
- •Взаємовідносини в системі „паразит-хазяїн” на популяційному рівні Розподіл паразитів у популяції хазяїна
- •Розподіл паразитів в залежності від віку хазяїна
- •Залежність зараженості паразитами та видового складу паразитів від статі хазяїна
- •Регуляція чисельності популяції паразитів у системах різного типу Типи систем „паразит-хазяїн”
- •Системи „паразит - проміжний хазяїн”
- •Системи першого типу
- •Системи другого типу
- •Системи „паразит – остаточний хазяїн”
- •Паразит і хазяїн у довкіллі
- •Залежність паразитофауни та зараженості паразитами від трофічних зв’язків хазяїна
- •Залежність паразитофауни від міграцій хазяїна
- •Сезонні зміни паразитофауни та її відмінності в різні роки
- •Сезонна сплячка хазяїна
- •Багаторічна динаміка паразитофауни хазяїна
- •Залежність паразитофауни та показників зараженості хазяїна від щільності його популяції
- •Особливості паразитофауни видів–вселенців та реліктових видів тварин
- •Паразитофауна свійських тварин
- •Паразитофауна людини
- •Паразити як компоненти біоценозів, циркуляція паразитів в екосистемах
- •Вчення про природну вогнищевість інвазії
- •Деякі особливості епідеміології та епізоотології паразитарних хвороб
- •Паразитоценологія Взаємодія між різними паразитами, які паразитують в одному хазяїні
- •Змішані хвороби
- •Конспект лекцій курсу „Паразитологія”
Залежність паразитофауни та показників зараженості хазяїна від щільності його популяції
Як правило, види звичайні, численні у певній місцевості, мають багатшу паразитофауну та вищу зараженість паразитами, ніж види рідкісні, нечисленні, що живуть поряд із ними. Відомо також, що у широко розповсюджених видів, які мають великі ареали, щільність популяції поблизу кордонів ареалів зменшується і, відповідно, збіднюється фауна паразитів. Неоптимальні для хазяїна умови зовнішнього середовища у таких місцевостях є менш сприятливими і для більшості його паразитів. При цьому може порушуватись нормальна циркуляція паразитів в екосистемі, менш успішно проходить їх життєвий цикл в цілому, або окремі його етапі. Таке збіднення видового складу паразитів відзначають у сомів, які є „південним” видом риб, у Невській губі, та у окуня, „північного” за походженням виду риб, в лиманах Азовського моря. Показовим щодо впливу щільності популяції на склад паразитофауни та зараженість хазяїна є приклад з червонодзьобим нирком. У районі Чорноморського біосферного заповідника та у Північному Причорномор’ї взагалі донедавна він був рідкісним видом качок. Наприкінці минулого століття цей нирок почав швидко відновлювати чисельність, перетворюючись на звичайний гніздовий вид. Паразитологічні дослідження показали, що у цього хазяїна зустрічається лише 4 види цестод, однак зараженості ними дуже висока. Для порівняння, в Казахстані, де чисельність червонодзьобого нирка була стабільно високою, у цього виду зареєстровано 24 види цестод і показники зараженості ними досить високі.
Слід також мати на увазі, що за мінімальної щільності популяції, появи розривів ареалу з утворенням ізолятів спрацьовує момент випадковості, своєрідний „ефект засновника”, відомий у популяційній генетиці. Оскільки зараженість хазяїна навіть наймасовішими паразитами дуже рідко сягає 100%, а зазвичай вона набагато нижча, нечисленні особини хазяїна, що зберігаються у таких ізолятах, є носіями лише частини видів паразитів, характерних для певного виду тварин. Тому навіть за подальшого зростання чисельності популяції хазяїна, його паразитофауна залишається досить бідною, як у випадку з червонодзьобим нирком. Відомі крайні випадки, коли ізольовані популяції певних видів зовсім не мають паразитів, як наприклад, тушканчики та ємуранчики, що живуть у кучугурах Нижньодніпровської піщаної арени. Найближчі поселення цих видів гризунів – Північно-Прикаспійська низовина.
Оцінюючи значення щільності популяції хазяїна для визначення параметрів його зараженості паразитами, слід враховувати характер мінливості чисельності певного виду навіть у межах основного ареалу. Відомо, що поширення певного виду тварин у межах його ареалу зазвичай має мозаїчний характер (так зване „мереживо ареалу”). Це однаковою мірою стосується як паразитів, так і їх хазяїв. Оптимальний для хазяїна комплекс умов певної місцевості, водойми або її частини, не завжди є таким для деяких його паразитів, повного збігу екологічних преференцій немає. Тому певні локальні популяції хазяїна, які характеризуються високою щільністю особин і високою чисельністю, не завжди мають високі показники зараженості певним паразитом, навіть якщо він є гомоксенним. Серед них навіть можуть бути локальні популяції, зовсім вільні від паразитів. Водночас, локальні групи того ж виду хазяїв з середньою або навіть відносно низькою чисельністю популяції можуть мати дуже високу зараженість тим самим паразитом. Ситуація ще більше ускладнюється, якщо паразит є гетероксенним і в його життєвому циклі має місце чергування хазяїв (проміжних, партеногенічних та остаточних), кожен із яких має свої екологічні преференції, які відповідно визначають різну щільність популяції кожного з них.