Тема 8. Облік короткострокових зобов’язань

План

1. Поняття, оцінка та види короткострокових зобов’язань (пасивів).

2. Облік заборгованості за рахунками постачальників і векселями виданими (векселі

до сплати).

3. Облік інших короткострокових зобов’язань

4. Облік заробітної плати та зобов’язань із заробітної плати.

1. Поняття, оцінка та види короткострокових зобов’язань (пасивів)

Зобов’язання — це заборгованість підприємства іншим підприємствам, організаціям та

особам, що виникає внаслідок здійснення фірмою різних угод. Заборгованість передбачає сплату в майбутньому грішми, товарами або іншими послугами. Заборгованість називають ще пасивами підприємства. Кредиторська заборгованість — це залучені засоби, що формують частину активів. Заборгованість поділяють на: короткострокову (поточні пасиви) і довгострокову.

Короткострокові зобов’язання (або кредиторська заборгованість) складаються з боргів, які мають бути погашені впродовж року або одного господарського циклу незалежно від його тривалості.

Менеджери, інвестори, кредитори приділяють велику увагу показникам фінансового стану, пов’язаним з поточними пасивами, а саме:

• показнику поточної платоспроможності;

• чистому (робочому) капіталу.

Загальним правилом є те, що зобов’язання реєструють в обліку тільки тоді, коли за ним виникає заборгованість. Зобов’язання, які підлягають виконанню, але будуть виконанні в майбутньому, не є заборгованістю й не відображаються в обліку (наприклад, зобов’я­зання фірми виплачувати певному працівникові 30 тис. дол. на рік).

Оцінка зобов’язань. Кредиторську заборгованість (зобов’я­зання) оцінюють сумою грошей, необхідних для сплати боргу, або вартістю товарів і послуг, які слід надати для погашення боргу. Для більшості зобов’язань сума боргу відома, крім тих випадків, коли вона має бути розрахована (наприклад, зобов’язання з гарантійного обслуговування запчастинами). Залежно від порядку визначення сум заборгованості всі зобов’язання поділяють на:

• фактичні;

• оцінні, або умовні.

Фактичні зобов’язання включають заборгованість за рахунками постачальників, векселями виданими, дивідендами до сплати, податку з продажу, акцизними зборами, нарахованою заробітною платою, одержаними авансами, поточною частиною довгострокових зобов’язань. Характерною рисою фактичних зобов’язань є знання фактичної суми заборгованості. Фактичні зобов’язання виникають на основі договору, контракту або законодавства.

Оцінні зобов’язання — це такі зобов’язання, точна сума яких не може бути визначена до настання певної дати. До них належать заборгованість щодо податку на прибутки, майно, гарантійні зобов’язання, заборгованість з оплати відпусток. Сюди можуть бути віднесені (або виділяються в окрему групу) так звані умовні зобов’язання, наприклад, зобов’язання із судового позову до фірми.

Якщо умовні зобов’язання обґрунтовані (доведено їх можливість), а також обґрунтовано (оцінено) їх суму, вони повинні відображатися в обліку (резерви). Коли ж тільки обґрунтовано їх можливість, але сума невідома, — про них згадують у пояснюваль­ній записці до фінансового звіту.