5.5.1 Визначення економічної ефективності заходів

Визначення економічної ефективності заходів, спрямованих на поліпшення умов праці по інтегральному показнику працездатності. Приріст продуктивності праці при цьому визначається за формулою:

, (5.7)

де К₁, К₂ – інтегральні показники працездатності людини до і після поліпшення умов праці;

К – коефіцієнт, що враховує вплив росту працездатності на продуктивність праці (К=0,2)

де U_τ – інтегральна бальна оцінка важкості праці;

К₁ – до впровадження заходів щодо охорони праці;

К₂ – після впровадження заходів.

, (5.8)

Тут Х₁ елемент умов праці, що отримали найвищу кількісну оцінку в балах;

Х_i – сума балів всіх інших елементів умов праці, за винятком Х₁;

n – кількість елементів умов праці

Х₁, X₁ – оцінка шкідливості впливу шкідливих речовин до та після впровадження.

Для шуму х₁ = 1, х₁ = 2.

Для шкідливих речовин х₂ = 2, х₂ = 1.

Тоді

Таким чином, в результаті проведення заходів щодо охороні праці продуктивність праці зросла на 3,5 %.

5.6 Охорона навколишнього середовища на сучасному етапі

Україна – одна з найбільших за територією, чисель­ністю населення та еконо­мічним потенціалом держав Євро­пи. На її території зосереджені величезні природні багатства, але суто колонізаторський підхід і безгосподарність призвели не тільки до порушення, а й руйну­вання природних ландшафтів. Надмірна концентрація сільсько­го господарства та промисловості зумовила катастрофічне забруд­нення повітря, води та ґрунту. Сучасні масштаби екологічних змін створили реальну загрозу життю та здоров'ю громадян України, її національній безпеці.

Сьогодні в світі кожного дня зника­ють від 10 до 100 видів флори і фауни. Значення біорізноманіття в житті су­часної людини важко переоцінити. Воно дає населенню продовольство, медика­менти. Щорічно у світі одних тільки ліків, одержуваних з використанням різних видів диких рослин і тварин, ви­робляється на суму майже 100 млрд. З 6,5 млрд. населення світу половина ко­ристується традиційними природними засобами як основою лікування.

Втрата одного з видів у природі зу­мовлює зникнення, або зменшення й інших видів, що призводить до катаст­рофічних ефектів. Будь-який біологічний вид екосистеми Землі, може забезпечити в майбутньому виживаність людства, розкривши їм одну з інфор­маційних таємниць біоніки або перетво­ривши в життєво важливий фармацев­тичний ресурс.

Значення збереження і відновлення біологічної розмаїтості для економіки України, а саме для тих регіонів, що ви­пробують інтенсивний техногенний вплив, не можна переоцінити.

Дуже інтенсивно використову­ються водні ресурси. Проте у багатьох містах регіону очисні споруди працюють незадовільно через те, що обсяги стічних вод значно перевищують їх потужності. В останні десятиліття взагалі спос­терігається високий ступінь забруднення поверхневих і підземних вод, значне зниження рівня води, зменшення рибних запасів і деградація рекреаційних зон уз­довж водяних об'єктів. Становище при­родної рослинності і тварин погіршило­ся, оскільки руйнуються схили, балки, ґрунтозахисні зони біля водойм тощо. Все це призвело до того, що більшість звичайних видів рослин та тварин стали в тій чи іншій мірі рідкісними, зникаючими і зараз включені до Черво­ної книги України.

Аналіз антропогенного впливу на природні екосистеми показав, що швидкість деградації довкілля України набула таких масштабів, що вийшла за межі швидкості біо­логічного пристосування живих організмів до середовища існуван­ня, тобто втрачена стійкість еко­систем. Якщо акумулюючим по­казником антропогенного «тиску» на навколишнє середовище вва­жати здоров'я населення, то об'єктивні медичні дані засвідчу­ють дедалі зростаючий вплив еко­логічних чинників на фізичний потенціал нашого суспільства.

Останніми рока­ми в Україні зростають відносні та абсолютні показники смертності населення. Рівень народжуваності має сталу тенденцію до зниження, а в ряді регіонів він навіть не за­безпечує простого відтворення. Всі ці негативні тенденції призвели до погіршення показників природно­го приросту населення.

Звертають на себе увагу зміни в структурі хвороб за останні десятиріччя. Поряд із значним зниженням рівня захворюванос­ті такими недугами, як поліомі­єліт, дифтерит, малярія спосте­рігається зростання випадків захворювань, спричинених вжи­ванням неякісної питної води та продуктів харчування, забрудне­ним повітрям (гепатит, легеневі, онкологічні хвороби).

Джерела безпосередньої загрози здоров'ю людини – широке вико­ристання в народному господар­стві держави шкідливих хімічних сполук, у першу чергу пестици­дів, контроль над використанням яких значною мірою нині втраче­но; викиди газоподібних відходів в атмосферу міст; погано очищені водні стоки тощо.

Енергонасиченість сучасних промислових об'єктів України колосальна – типовий нафтопере­робний завод зосереджує на своє­му промисловому майданчику від 300 до 500 тис. т вуглеводневого палива, енергоємність якого екві­валентна 3-5 мегатоннам троти­лу. Постійно інтенсифікуються технології: такі параметри, як температура, тиск, уміст небез­печних речовин зростають і на­ближаються до критичних. Зрос­тають одиничні потужності про­мислових комплексів, кількість небезпечних сполук, які в них знаходяться. Номенклатура про­дукції хімічних підприємств скла­дається з тисяч позицій, причому багато продуктів виробництва надзвичайно токсичні. Економіч­на вигода кластеризації промис­лових підприємств призвела до створення індустріальних комп­лексів, у яких містяться вузли енергорозподілу, тепло- і газозабезпечення, транспортних магі­стралей, які, як правило, розта­шовуються у населених місцях. Все це разом, а також висока зно­шеність основних фондів підпри­ємств призводять до великої кіль­кості аварій на промислових об'єктах України. Необхідність компенсації збитків, пов'язаних з аваріями та стихійними лихами, спричиняє перерозподіл народно-господарських ресурсів, відволі­кає від розв'язання стратегічних завдань формування нової струк­тури економіки ринкового типу.

Право люди­ни на повну екологічну безпеку в своїй державі повинно посісти в Україні чільне місце серед інших фундаментальних прав людини, що гарантуються Конституцією.

Послідовно здійснювана ефек­тивна політика в усіх її аспектах: природному, економічному та со­ціальному - забезпечує відносно екологобезпечний розвиток сус­пільства за рахунок дотримання рівноваги між запитами суспіль­ства та можливостями природи.

Екологічну безпеку ми розглядаємо як компонент національної безпеки, що забезпечує захище­ність життєво важливих інтересів людини, суспільства, довкілля та держави від реальних або потен­ційних загроз, які створюються антропогенними чи природними чинниками стосовно навколиш­нього середовища. Екобезпека має гарантуватися законодавчи­ми актами держави.

Екологічна безпека – це сукупність певних власти­востей навколишнього середовища, створюваних цілеспрямованою діяльністю людини умов, за яких, з урахуванням економічних, соці­альних чинників і науково обґрун­тованих допустимих навантажень на об'єкти біосфери, утримуються на мінімально можливому рівні ризику антропогенний вплив на навколишнє середовище і негатив­ні зміни, що відбуваються в ньому, забезпечується збереження здо­ров'я людей і виключаються віддалені наслідки цього впливу для наступних поколінь.

Головною метою екологічної безпеки України має бути вироб­лення концептуальних основ за­гальної стратегії в галузі навко­лишнього середовища і раціо­нального природокористування, а також дотримання їх на практиці для сталого економічного та соці­ального розвитку держави. При цьому передбачається формуван­ня нових типів технологічних процесів, соціальної організації та управління, здатності розв'язувати екологічні проблеми та зменшу­вати будь-які екологічні небезпе­ки, що становлять значну загрозу національній безпеці України.