- •Введення
- •1 Літературний огляд
- •Активні барвники. Класифікація. Властивості
- •Класифікація активних барвників
- •1.1.2 Основні фізико-хімічні властивості активних барвників
- •Асортимент активних барвників
- •1.1.4 Переваги та недоліки активних барвників
- •1.2 Сучасні технології фарбування активними барвниками
- •1.2.1 Технології фарбування
- •1.2.2 Удосконалення технології фарбування
- •1.2.2.1 Вплив стану барвника в розчині на процес фарбування
- •1.2.2.2 Вплив стану поверхні волокна на кінцевий результат фарбування
- •1.2.3 Розробка біотехнологій як шлях до підвищення конкурентоспроможності текстильних матеріалів та вирішення екологічних проблем опоряджувального виробництва
- •1.2.4 Використання ферментів в процесі фарбування текстильних матеріалів. Переваги і проблеми
- •1.2.5 Розробка технології фарбування текстильних матеріалів з природних волокон з використанням ферментів
- •2 Методична частина
- •Характеристика волокна
- •2.2 Характеристика барвників
- •2.3 Методи дослідження
- •2.3.1 Метод тонкошарової хроматографії
- •2.3.2 Спектрофотометричний метод
- •2.3.3 Метод визначення розмірів часток барвника в розчині
- •2.3.4 Технологія вибілювання
- •2.3.5 Технологія обробки ферментами
- •2.3.6 Технологія фарбування активними барвниками
- •2.3.7. Визначення білизни
- •2.3.8 Визначення капілярності
- •2.3.9 Мікроскопічні дослідження
- •3. Експериментальна частина
- •3.1 Дослідження впливу ферментів на стан барвника в фарбувальному розчині
- •3.1.1 Дослідження впливу ферментів на дифузійну рухливість барвника
- •3.1.2 Вплив ферментів на ступінь гідролізу активних барвників
- •3.2 Дослідження впливу ферментів на властивості волокна
- •3.2.1 Дослідження впливу ферментів на стан поверхні волокна
- •3.2.2 Дослідження впливу ферментів на гігієнічні властивості текстильних матеріалів
- •3.3 Дослідження впливу попередньої обробки ферментами на сорбцію барвників
- •4. Технологічна частина
- •4.1 Характеристика лінії, що використовується для фарбування
- •4.2. Стандартизація й метрологія
- •5. Охрона праці, екологічна частина,
- •5. Виробнича санітарія
- •5.2 Виробниче освітлення
- •5.4 Протипожежна профілактика
- •5.5 Техніко-економічні розрахунки заходів щодо охорони праці
- •5.5.1 Визначення економічної ефективності заходів
- •5.6 Охорона навколишнього середовища на сучасному етапі
- •5.6.1 Захист водного басейну
- •5.6.1.1 Очищення стічних вод
- •5.6.1.2 Розрахунок кількісного складу стічних вод
- •5.6.1.3 Розрахунок необхідної кількості води
- •5.6.1.3 Розрахунок шкідливих домішок у стічних водах
- •5.6.1.4 Захист повітряного басейну від забруднення
- •6. Економічна частина
- •6.1 Розрахунок вартості хімічних матеріалів
- •Гост 3816-81. - Полотна текстильные. Методы определения гигроскопических и водоотталкивающих свойств. – Взамен гост 3816-61, - м., Издательство стандартов, 2008.
- •Гост 29104.11-91, - Ткани технические. Метод определения капиллярности, Введен 01.01.93, - м., Издательство стандартов, 2004.
2.3.3 Метод визначення розмірів часток барвника в розчині
Явище дифузії спостерігається в розчині в тому випадку, якщо концентрація розчиненої речовини в різних частинах його неоднакова. При цьому дифузія буде мати місце з зони з більш високою концентрацією розчиненої речовини в зону з більш низькою концентрацією. Швидкість дифузії залежить від цілого ряду умов: градієнта концентрації, температури, і поверхні, через яку іде дифузія, і визначається коефіцієнтом дифузії (D) по рівнянню:
dC/dt = - DS * dC/dx
де: dC/dt- швидкість переносу розчиненої речовини через поверхню S при градієнті концентрації dC/dx.
Чисельно коефіцієнт дифузії дорівнює кількості речовини, яка продефундировала через одиницю поверхні в одиницю часу при градієнті концентрації рівному одиниці. У тому самому розчиннику швидкість дифузії залежить, головним чином, від розміру часток розчиненої речовини.
Два розчини, між якими відбувається дифузія, розділені пористою пластинкою діаметром 3 см., товщиною 0,2 см., діаметр пір: 5-10 мікрон (фільтр Шотта № 3 і № 4 ). Внутрішнє відділення дифузійної судини заповнюють концентрованим розчином барвника і розташовують так, щоб пластина стискалась з поверхнею зовнішньої рідини. Весь прилад поміщають у термостат на 2-3 години для встановлення термічної рівноваги, а так само концентраційного градієнта в пористій пластинці. У процессі дослідження періодично відбирають проби для аналізу зовнішнього розчину доти, поки не буде досягнутий рівноважний стан. Калібрування приладу. В внутрішню і зовнішню частини приладу наливають піпеткою по 10 мл розчину, яий містить 0,1 г/л хлориду натрію (ч.д.а.). 5 мл цього ж розчину колориметрирують на приладі ФЕК-М. Прилад поміщають у термостат на 2-3 години. Після закінчення цього часу внутрішню частину приладу з пористою пластиною ставлять в іншу зовнішню судину, що містить 10 мл розчину хлориду натрію з концентрацією 10 г/л. Розчин барвника з першої зовнішньої судини досліджують у такий спосіб: заміряють його об’єм і колориметрують.
2.3.4 Технологія вибілювання
Обробка розчином гіпохлориту натрію.
Тканину просочують при температурі 20-25ºС розчином гіпохлориту натрію при модулі ванни 20-25, віджимають до приросту 100% й залишають лежати протягом 1,5 годин, після чого слідує інтенсивне промивання холодною водою і віджим.
Склад розчину гіпохлориту натрію(г/л):
Активний хлор 2,6 - 2,8
Змочувач 0,4 - 0,5
Лужність в перерахунку на їдкий натр 0,3 – 0,4
Обробка розчином перокиду водню.
Віджату тканину просочують розчином перекису водню при температурі 50-60⁰С і модулі ванни 20 – 26, віджимають до приросту 100% та віджимають запарюють протягом 1,5. Далі тканину промивають гарячою, а потім холодною водою і віджимають до приросту 100%.
Склад розчину перекису водню(г/л):
Триполіфосфат 0,3 – 0,4
Рідке скло пл. 1,44 10 – 12
Змочувач 0,4 – 0,5
Перекис водню в перерахунку на активний кисень 1,8 – 2,0
Лужність в перерахунку на їдкий натр 2,8 – 3,0