- •Введення
- •1 Літературний огляд
- •Активні барвники. Класифікація. Властивості
- •Класифікація активних барвників
- •1.1.2 Основні фізико-хімічні властивості активних барвників
- •Асортимент активних барвників
- •1.1.4 Переваги та недоліки активних барвників
- •1.2 Сучасні технології фарбування активними барвниками
- •1.2.1 Технології фарбування
- •1.2.2 Удосконалення технології фарбування
- •1.2.2.1 Вплив стану барвника в розчині на процес фарбування
- •1.2.2.2 Вплив стану поверхні волокна на кінцевий результат фарбування
- •1.2.3 Розробка біотехнологій як шлях до підвищення конкурентоспроможності текстильних матеріалів та вирішення екологічних проблем опоряджувального виробництва
- •1.2.4 Використання ферментів в процесі фарбування текстильних матеріалів. Переваги і проблеми
- •1.2.5 Розробка технології фарбування текстильних матеріалів з природних волокон з використанням ферментів
- •2 Методична частина
- •Характеристика волокна
- •2.2 Характеристика барвників
- •2.3 Методи дослідження
- •2.3.1 Метод тонкошарової хроматографії
- •2.3.2 Спектрофотометричний метод
- •2.3.3 Метод визначення розмірів часток барвника в розчині
- •2.3.4 Технологія вибілювання
- •2.3.5 Технологія обробки ферментами
- •2.3.6 Технологія фарбування активними барвниками
- •2.3.7. Визначення білизни
- •2.3.8 Визначення капілярності
- •2.3.9 Мікроскопічні дослідження
- •3. Експериментальна частина
- •3.1 Дослідження впливу ферментів на стан барвника в фарбувальному розчині
- •3.1.1 Дослідження впливу ферментів на дифузійну рухливість барвника
- •3.1.2 Вплив ферментів на ступінь гідролізу активних барвників
- •3.2 Дослідження впливу ферментів на властивості волокна
- •3.2.1 Дослідження впливу ферментів на стан поверхні волокна
- •3.2.2 Дослідження впливу ферментів на гігієнічні властивості текстильних матеріалів
- •3.3 Дослідження впливу попередньої обробки ферментами на сорбцію барвників
- •4. Технологічна частина
- •4.1 Характеристика лінії, що використовується для фарбування
- •4.2. Стандартизація й метрологія
- •5. Охрона праці, екологічна частина,
- •5. Виробнича санітарія
- •5.2 Виробниче освітлення
- •5.4 Протипожежна профілактика
- •5.5 Техніко-економічні розрахунки заходів щодо охорони праці
- •5.5.1 Визначення економічної ефективності заходів
- •5.6 Охорона навколишнього середовища на сучасному етапі
- •5.6.1 Захист водного басейну
- •5.6.1.1 Очищення стічних вод
- •5.6.1.2 Розрахунок кількісного складу стічних вод
- •5.6.1.3 Розрахунок необхідної кількості води
- •5.6.1.3 Розрахунок шкідливих домішок у стічних водах
- •5.6.1.4 Захист повітряного басейну від забруднення
- •6. Економічна частина
- •6.1 Розрахунок вартості хімічних матеріалів
- •Гост 3816-81. - Полотна текстильные. Методы определения гигроскопических и водоотталкивающих свойств. – Взамен гост 3816-61, - м., Издательство стандартов, 2008.
- •Гост 29104.11-91, - Ткани технические. Метод определения капиллярности, Введен 01.01.93, - м., Издательство стандартов, 2004.
2.3 Методи дослідження
2.3.1 Метод тонкошарової хроматографії
Тонкошарова хроматографія (ТШХ) - варіант хроматографії, заснований на відмінності в швидкості переміщення компонентів суміші в плоскому тонкому шарі (товщина 0,1- 0,5 мм) сорбенту при їх русі в потоці рухливої фази (елюента). Остання - є, як правило, рідиною. У якості сорбентів використовують дрібнозернисті силікагелі, Аl2О3, целюлозу, крохмаль, поліамід, іоніти та інші. Суспензіями цих сорбентів покривають пластинки зі скла, фольги або пластика; для закріплення шару застосовують крохмаль, гіпс або інші єднальні. Промисловістю випускаються готові пластинки з вже закріпленим шаром сорбенту. Елюентамі служать зазвичай суміші органічних розчинників, водних розчинів кислот, солей, комплексоскладових і інших речовин. Залежно від вибору хроматографічної системи (складу рухливої і нерухомої фаз) в розділенні речовин основну роль можуть грати процеси адсорбції, екстракції, іонного обміну, комплексоскладання. На практиці часто реалізуються одночасно декілька механізмів розділення. Залежно від положення пластинки і напряму потоку елюента розрізняють висхідну, низхідну і горизонтальну ТШХ. По техніці роботи виділяють фронтальний аналіз (коли рухливою фазою служить аналізована суміш) і зазвичай використовуваний елюционий варіант. Застосовують також "круг" (коли аналізовані розчині розчинник послідовно подаються в центр пластинки) і "антикругову" ТШХ (коли аналізований розчин наноситься по кола і елюент переміщається від периферії до центру пластинки). У елюционому варіанті на шар сорбенту наносять краплі (об'ємом 1-5 мл) аналізованого розчину і занурюють край пластинки в елюент, який знаходиться на дні скляної камери, що герметично закривається. Елюент просувається по шару сорбенту під дією капілярних і гравітаційних сил; аналізована суміш переміщається в тому ж напрямі. В результаті багатократного повторення актів сорбції і десорбції відповідно до коефіценту розподіли у вибраній системі компоненти розділяються і робляться на пластинці окремими зонами. Після завершення процесу пластинку виймають з камери, висушують і виявляють розділені зони по власному забарвленню або після обприскування їх розчинами реагентів, створюючих забарвлені або флуоресціюючі плями з компонентами суміші, що розділяється. Отримана картина розподілу хроматографічних зон називається хромотограмой.
Рис.2.1- Схема хромотограми
Хроматограма, отримана при розділенні суміші трьох компонентів методом тонкошарової хроматографії. Положення хроматографічних зон на хроматограмі характеризує величина rf-відношення дороги li, що пройшов центр зони i-го компонента від лінії старту, до дороги l, пройденному елюентом: Rf = li/l; Rf 1. Величина Rf залежить від коефіціента розподілу (адсорбції) і від співвідношення об'ємів рухливої і нерухомої фаз. На розділення в ТШХ впливає ряд чинників - склад і властивості елюента, природа, дисперсність і пористість сорбенту, температура, вологість, розміри і товщина шару сорбенту, розміри камери. Тому для здобуття відтворних результатів необхідно ретельно стандартезувати умови досліду. Дотримання цієї вимоги дозволяє встановлювати Rf з відносним стандартним відхиленням 0,03. У стандартних умовах Rf постійна для даної речовини і використовується для ідентифікації останнього. Кількість компонента в хроматографічній зоні визначають безпосередньо на шарі сорбенту за площею зони (зазвичай її діаметр варіює від 3 до 10 мм) або інтенсивності її забарвлення (флуоресценції). Використовують також автоматичні скануючі прилади, що вимірюють поглинання, пропускання або віддзеркалення світла, або радіоактивність хроматографічних зон. Розділені зони можна зіскоблити з пластинки разом з шаром сорбенту, екстрагувати компонент в розчинник і аналізувати розчин відповідним методом (спектрофотометрія, люмінесцентний, атомна абсорбція, атомно-флуоресцентний, радіометричний аналіз, мас-спектрометрія і так далі). Погрішність кількісного визначення зазвичай складає 5-10%; межі виявлення речовин в зонах -10-3-10-2 мг (по забарвлених похідних) і 10-10-10-9 мг (із застосуванням люмінесцентного аналізу). Достоїнства ТСХ: простота, економічність, доступність устаткування, експресність (тривалість розділення 10-100 мін), висока продуктивність і ефективність розділення, наочність результатів розділення, простота виявлення хроматографічних зон. ТСХ застосовують для розділення і аналізу як органічних, так і неорганічних речовин: практично всіх неорганічних катіонів і багатьох аніонів, в т.ч. близьких по властивостях іонів благородних металів, РЗЕ, а також полімерів, пестицидів, амінокислот, ліпідів, алкалоїдів і так далі. З допомогою ТШХ зручно аналізувати мікрооб'єкти (малі кількості речовин), оцінювати чистоту препаратів, контролювати технологічні процеси і склад стічних вод, вивчати поведінку різних іонних форм елементів, заздалегідь підбирати умови для колоночноі хроматографії.