- •Введення
- •1 Літературний огляд
- •Активні барвники. Класифікація. Властивості
- •Класифікація активних барвників
- •1.1.2 Основні фізико-хімічні властивості активних барвників
- •Асортимент активних барвників
- •1.1.4 Переваги та недоліки активних барвників
- •1.2 Сучасні технології фарбування активними барвниками
- •1.2.1 Технології фарбування
- •1.2.2 Удосконалення технології фарбування
- •1.2.2.1 Вплив стану барвника в розчині на процес фарбування
- •1.2.2.2 Вплив стану поверхні волокна на кінцевий результат фарбування
- •1.2.3 Розробка біотехнологій як шлях до підвищення конкурентоспроможності текстильних матеріалів та вирішення екологічних проблем опоряджувального виробництва
- •1.2.4 Використання ферментів в процесі фарбування текстильних матеріалів. Переваги і проблеми
- •1.2.5 Розробка технології фарбування текстильних матеріалів з природних волокон з використанням ферментів
- •2 Методична частина
- •Характеристика волокна
- •2.2 Характеристика барвників
- •2.3 Методи дослідження
- •2.3.1 Метод тонкошарової хроматографії
- •2.3.2 Спектрофотометричний метод
- •2.3.3 Метод визначення розмірів часток барвника в розчині
- •2.3.4 Технологія вибілювання
- •2.3.5 Технологія обробки ферментами
- •2.3.6 Технологія фарбування активними барвниками
- •2.3.7. Визначення білизни
- •2.3.8 Визначення капілярності
- •2.3.9 Мікроскопічні дослідження
- •3. Експериментальна частина
- •3.1 Дослідження впливу ферментів на стан барвника в фарбувальному розчині
- •3.1.1 Дослідження впливу ферментів на дифузійну рухливість барвника
- •3.1.2 Вплив ферментів на ступінь гідролізу активних барвників
- •3.2 Дослідження впливу ферментів на властивості волокна
- •3.2.1 Дослідження впливу ферментів на стан поверхні волокна
- •3.2.2 Дослідження впливу ферментів на гігієнічні властивості текстильних матеріалів
- •3.3 Дослідження впливу попередньої обробки ферментами на сорбцію барвників
- •4. Технологічна частина
- •4.1 Характеристика лінії, що використовується для фарбування
- •4.2. Стандартизація й метрологія
- •5. Охрона праці, екологічна частина,
- •5. Виробнича санітарія
- •5.2 Виробниче освітлення
- •5.4 Протипожежна профілактика
- •5.5 Техніко-економічні розрахунки заходів щодо охорони праці
- •5.5.1 Визначення економічної ефективності заходів
- •5.6 Охорона навколишнього середовища на сучасному етапі
- •5.6.1 Захист водного басейну
- •5.6.1.1 Очищення стічних вод
- •5.6.1.2 Розрахунок кількісного складу стічних вод
- •5.6.1.3 Розрахунок необхідної кількості води
- •5.6.1.3 Розрахунок шкідливих домішок у стічних водах
- •5.6.1.4 Захист повітряного басейну від забруднення
- •6. Економічна частина
- •6.1 Розрахунок вартості хімічних матеріалів
- •Гост 3816-81. - Полотна текстильные. Методы определения гигроскопических и водоотталкивающих свойств. – Взамен гост 3816-61, - м., Издательство стандартов, 2008.
- •Гост 29104.11-91, - Ткани технические. Метод определения капиллярности, Введен 01.01.93, - м., Издательство стандартов, 2004.
Класифікація активних барвників
Активні барвники умовно підрозділяються на три групи: 1) барвники для целюлозних волокон (частина з них придатна для шерстяних і капронових); 2) барвники для шерсті; 3) дисперсні барвники для поліамідних волокон. Активні барвники для целюлозних волокон по властивостях і способах фарбування у свою чергу ділять на три групи:
1) барвники, що забарвлюють на холоді (у назві мають букву X), по хімічній будові вони відносяться до діхлор-тріазіновим, що володіє найбільш високою реакційною здатністю;
2) барвники, що забарвлюють в теплій фарбувальній ванні при температурі 60°С (у назві мають букву Т), по хімічній будові відносяться до вінілсульфоновим, а по реакційній здатності займають проміжне положення між ді- і монохлортріазіновимі фарбниками;
3) барвники, що забарвлюють в гарячій фарбувальній ванні при температурі 70—90°с (у назві немає спеціального позначення), по хімічній будові вони відносяться до монохлор-тріазіновим і відрізняються меншою реакційною здатністю, ніж фарбники перших двох груп.
По мірі видалення гідролізованого барвника при промиванні активні барвники ділять на чотири групи:
1) барвники, що добре відмиваються і не перехідні на білий фон;
2) барвники, що задовільно відмиваються і трохи перехідні на білий фон; 3) барвники, що погано відмиваються і перехідні на білий фон.
По хімічній класифікації — переважно моноазобарвники і їх металеві комплекси, барвники антрахінону і фталоціанінових. [5]
1.1.2 Основні фізико-хімічні властивості активних барвників
До основних властивостей активних барвників слід віднести: реакційну і дифузійну здібність і спорідненість до волокна. Все ці три характеристики в більшій або меньшій міри, залежно від методу колорірування визначають його швидкість і кінцеві результати. Фіксація активних барвників волокнистим матеріалом є гетерогенним процесом, що протікає у фазі волокна за схемою: дифузія барвника вблиб волокна, сорбція барвника в структурі волокна, хімічна реакція з волокном.
Чим вище швидкість дифузії, тим швидше доставляється барвник з розчину до активних центрів волокна і тим швидше йде процес в цілому. Чим вище спорідненість барвника до волокна, тим більше барвника сорбіровано в стандартних умовах волокном і, отже, тим вище міра використання фарбника. Чим вище швидкість хімічної реакції сорбірованого барвника з активними центрами волокна, тим вище швидкість процесу фіксації в цілому.
Дуже важливо знати, що є лімітуючою стадією процесу фіксації: дифузія, сорбція, химічна реакція. Сорбція приймається миттєвою в порівнянні з двома іншими явищами. Залежно від співвідношення швидкостей дифузії і хімічної реакції розрізняють три області протікання процесу: діффузіону, кінетичну і перехідну. Залежно від умов процесу фіксації (температура, рН середовища) і фізичної природи волокна процес протікає в тій або іншій області.
Спорідненість (А\х°) активного барвника, як характеристика рівноважна, може бути визначена лише в умовах відсутності реакції. В разі целюлозних волокон на першій стадії фарбування в нейтральному середовищі за періодичним способом особливо велике значення має спорідненість барвника до волокна. Спорідненість активних барвників до целюлозного волокна відносно нізьке в порівнянні із спорідненістю прямих і кубових барвників. Активні барвники по величині спорідненості повинні вибиратися з врахуванням способу фарбування. Якщо спорідненість дуже низька, то дуже мало барвник використовується (низьке виснаження ванни) при періодичному фарбуванні. У плюсовочних методах фарбування і у пресі спорідненість може бути низькою, оскільки не потрібне виснаження ванни. При високій спорідненості, незалежно від методу фарбування , видалення незафіксованого барвника дуже ускладнюється. При порівняно низькій спорідненості активного барвника до целюлозного волокна має місце порівняно висока міра виснаження фарбувальної ванни.
Реакційна здатність характеризує швидкість взаємодії барвників з активними центрами волокна і залежить від будови активного центру барвника, нуклеофільності активного центру волокна і умов фарбування (температура, рН середовища). По реакційній здатності активні барвники основних груп можна розташувати в наступний ряд: діхлортріазінові, хи-ноксалінові, вінілсульфонові, монохлортріазінові. [6]