19. Джерела конституційного права України.

Джерелами конституційного права України є:

• Конституція України;

• Закони України, що приймаються Верховною Радою України;

• нормативні укази Президента України, що містять конституційно-нормативні норми;

• нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, що містять конституційно-правові норми;

• рішення Конституційного Суду України, в яких встановлюється конституційність законів та інших правових актів;

• міжнародні договори;

• акти органів місцевого самоврядування та інше.

20. Поняття і види Конституції.

Констит́уція (лат. constitutio — установлення, устрій, порядок) — основний державний документ (закон), що визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян. Інші закони держави, як правило спираються на конституцію.

Види Конституції:

За формою (структурою):

• писані (єдиний нормативний акт або кілька актів, перелік яких чітко визначений.)

• неписані (складається з чітко не визначеної кількості джерел, серед яких можуть бути як писані (акти парламенту, судові прецеденти), так і неписані або усні (конституційні звичаї). При цьому остання група джерел складає значну частку в структурі конституції.

За терміном дії конституції:

• постійні (приймаються на необмежений строк дії, наприклад, до сьогодні зберігає свою чинність Конституція Норвегії 1814 р., Конституція Люксембурга 1868 р.;)

• тимчасові (приймаються на певний час, наприклад, до прийняття нової конституції.)

За порядком зміни, внесення поправок і доповнень:

• жорсткі (зміни до них вносяться в ускладненому порядку, тобто з дотриманням законодавчо визначених спеціальних процедур. Зазвичай, такий порядок закріплюється у тексті конституції, а сама жорсткість покликана забезпечити авторитет та стабільність основного закону. До розряду жорстких належать кодифіковані конституції, наприклад, Конституція США 1787 р., Конституція Японії.

• гнучкі (зміни та доповнення до конституцій вносяться у звичайному порядку, без дотримання будь-яких процедур. У такий спосіб змінюються і доповнюються всі некодифіковані конституції (Великобританія, Швеція) 1947 р.;)

За способом прийняття:

• открайовані (даровані монархом, тобто розроблені без участі представницького органу. Откроювання — це односторонній акт, внаслідок якого суверен односторонньо встановлює або змінює державний лад, умови здійснення політичної влади, наприклад, Конституція Непалу 1990 р., Конституція Нігерії 1960 р.

• народні (прийняті представницьким органом або шляхом референдуму).

За формою правління, яка закріплюється в конституції:

• монархічні (наприклад, Конституція Японії 1947 р.)

• республіканські (наприклад, конституції Франції, 1958 p.; України, 1996 p.).

Залежно від державно-політичного режиму:

• демократичні (прийняті у державах з демократичною формою державного режиму (Основний закон Фінляндії 1999 р.)

• авторитарні (прийняті у державах, в яких влада перебуває в руках незначної кількості осіб або певної особи, використовуються авторитарні методи державного управління, влада повністю здійснює контроль у політичній сфері, проте залишається відповідний простір свободи дій в економічній, соціальній, культурній сферах. Зазвичай, авторитарні конституції пишуться і приймаються під конкретних публічних осіб. Наприклад, Конституція Франції 1800 року увійшла в історію як авторитарна наполеонівська конституція, Конституція Франції 1958 року — авторитарна деголлівська конституція.)

• тоталітарні (прийняті у тих державах, де існує антидемократична форма державного режиму, держава повністю контролює всі сфери суспільного життя, дозволена цензура, не забезпечуються права і свободи людини та громадянина (конституції країн Африканського континенту)

За формою державного устрою, що встановлюється конституціями:

• федеративні (Конституція ФРН 1949 р.)

• унітарні (конституції України, 1996 p.; Греції, 1975 p.).

21.Чинній Конституції України притаманні тією чи іншою мірою майже всі загальновідомі юридичні властивості конституції. Так, вона є Основним Законом держави, тобто це документ, який повинен виступати основою (фундаментом) національного законодавства. Більшість конституційних норм закладають основу (ґрунт) для прийняття відповідних законів і підзаконних нормативно-правових актів. Наприклад: статті 69-73 Конституції України виступають основою для законодавства про референдуми в Україні; група статей від 147 до 153 – для законодавства про конституційну юстицію, перш за все – про Конституційний Суд України і т.д.

• Конституція України – це закон, що має вищу юридичну силу, тобто всі інші нормативно-правові акти повинні відповідати положенням Конституції. Жоден нормативно-правовий акт держави не може суперечити Конституції. Про це прямо говориться в ст. 8 Основного Закону України: “В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй ”.

• У випадку появи будь-якого нормативно-правового акта, положення якого не відповідають Конституції України, даний акт повинен бути відмінений. Якщо це, наприклад, закон чи будь-який інший акт Верховної Ради України, а також акти Президента України, відміну дії цього акта має вчинити Конституційний Суд України.

• Конституція України як нормативний акт має підвищений ступінь стабільності в порівнянні з іншими нормативно-правовими актами. Останнє забезпечується як особливим порядком внесення змін до Конституції України, так і наявністю системи її правової охорони.

• Структурно Конституція України складається з п’ятнадцяти розділів та преамбули.

• У преамбулі зазначаються цілі прийняття Конституції.