45. Зміст цивільних правовідносин.

Учасники цивільно-правових відносин наділяються суб'єктивними правами і обов'язками, які в подальшому і зумовлюють їхню поведінку в рамках існуючих між ними правовідносин. У правовідносинах взаємодія його учасників здійснюється відповідно до належними їм суб'єктивними правами і покладеними на них обов'язками.Суб'єктивне цивільне право - це міра дозволеного поведінки суб'єкта цивільних правовідносин. Суб'єктивне цивільне право - складне юридичне утворення, що має власний зміст, яке складається з юридичних можливостей, наданих суб'єкту. Юридичні можливості як складові частини змісту суб'єктивного цивільного права називаються правомочностями.При вельми великій різноманітності змісту суб'єктивних цивільних прав можна виявити, що воно є результатом різноваріантності комбінацій трьох правомочностей:

1) правомочності вимоги, що представляє собою можливість вимагати від зобов'язаного суб'єкта виконання покладених на нього обов'язків;

2) правомочності на власні дії, що означає можливість самостійного здійснення суб'єктом фактичних і юридично значущих дій;

3) правомочності на захист, що виступає в якості можливості використання або вимоги використання державно-примусових заходів у випадках порушення суб'єктивного права.

Як приклад суб'єктивного цивільного права, що включає в свій зміст всі вищеназвані правомочності, є суб'єктивне право власності, де власник має юридичної можливістю вимагати від усіх осіб, щоб вони не порушували належне йому право власності. Він також може претендувати на застосування до правопорушника заходів державно-примусового впливу. Але головне і визначальне ядро у змісті суб'єктивного права власності - правомочність суб'єкта на власні дії щодо володіння, користування і розпорядження належним йому майном на свій розсуд.

Суб'єктивний цивільний обов'язок - це міра належної поведінки учасника цивільних правовідносин, яке полягає або у вчиненні, або в необхідності утримання від вчинення певних дій і забезпечується можливістю застосування державного примусу.

У цивільних правовідносинах можна виділити типу обов'язків - пасивний і активний.Обов'язки пасивного типу випливають з цивільно-правових заборон і за своєю природоюозначають юридичну неможливість здійснення дій, що порушують публічні інтереси та інтереси уповноважених осіб.

Заборони породжують обов'язки одного суб'єкта цивільних правовідносин перед іншим: заборона односторонньої відмови від виконання договору, переведення боргу без згоди кредитора і їм подібні.

Соціальне призначення цивільно-правових обов'язків активного типу полягає в намірі суб'єктів до вчинення суспільно корисних дій. Будь-яка цивільно-правовий обов'язок активного типу містить вимогу до суб'єкта здійснити дію або з передачі майна, інформації чи іншого блага, або по виконанню роботи, створення і використання творів літератури, науки і мистецтва та інших результатів інтелектуальної діяльності, або за надання послуги. Вимога, укладену в обов'язки активного типу і становить її зміст, означає для зобов'язаного суб'єкта необхідність діяти в інтересах уповноваженої суб'єкта, так як воно забезпечується санкцією за невиконання обов'язку.

Структура змісту цивільного правовідносини може бути простою і складною. Як приклад простої структури змісту правовідносини, можна назвати ставлення виникає між позичальником і кредитором, без права позикодавця на одержання відсотків. Єдиному праву позикодавця вимагати повернення боргу після закінчення терміну позики кореспондує єдиний обов'язок позичальника повернути борг.

Більшості цивільних правовідносин властива складна структура змісту. Прикладом може служити структура змісту правовідносини, що виникає на підставі договору поставки. Крім головного права покупця вимагати передачі куплених товарів і його головного обов'язку сплатити за товар і кореспондуючих ним головних прав і обов'язків продавця, у сторін виникають численні права і обов'язки, пов'язані з виконанням і здійсненням головних прав і обов'язків.

Особливістю суб'єктивних цивільних прав і обов'язків є те, що вони носять або майновий, або особистий немайновий характер. Так, право власності - це майнове право, яке надає його володарю юридично забезпечену можливість за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належними йому речами. Право на захист честі, гідності та ділової репутації - особисте немайнове право, яке надає уповноваженій особі юридично забезпечену можливість вимагати спростування ганебних його честь, гідність і ділову репутацію відомостей.