5.5. Міжнародні канали

Якщо протоки є природними морськими проходами, то морські канали (channels) - це штучно створені судноплавні шляхи.

Значення каналів як вузлових точок світової системи морських комунікацій обумовило постійну актуальність проблеми їхнього правового режиму.

Одним з найважливіших факторів, що визначають режим каналів, є їхнє географічне положення. Всі вони являють собою гідротехнічні спорудження для забезпечення міжнародного судноплавного зв’язку між великими районами відкритого моря. Так, Панамський канал зв'язує Тихий й Атлантичний океани, Суецький - Середземного й Червоного моря з виходом в Індійський океан, Кільский канал з'єднує Балтійське море з Північним і далі з Атлантичним океаном.

Інша особливість міжнародних каналів пов'язана з їхніми функціональними характеристиками й значенням для міжнародного судноплавства. Щодо цього канали не уступають багатьом міжнародним протокам і навіть перевершують їх, наприклад, в інтенсивності судноплавства.

Суецький канал. За ступенем важливості для торгівельного судноплавства й інтенсивності руху морських судів на лідируючих позиціях перебуває Суецький канал.

Правовий режим Суецького каналу регулюється Константинопольською конвенцією щодо забезпечення вільного плавання в Суецькому каналі 1888 р., іншими нормами міжнародного права, а також законодавством Єгипту.

Константинопольська конвенція була першим в історії міжнародного права договором, що проголосив принцип свободи використання морського каналу судами всіх націй. Її первісними учасниками були Австро-Угорщина, Німеччина, Іспанія, Італія, Нідерланди, Росія, Туреччина й Франція. Великобританія, хоча й брала участь у виробленні конвенції, стала її учасницею лише в 1904 р.

Найбільш важливими принципами судноплавства в каналі, установленими Константинопольською конвенцією, є:

1) свобода користування каналом для суден всіх держав;

2) рівність всіх держав у користуванні каналом;

3) принцип нейтралітету, заборони блокади каналу.

Як гарантія свободи користування каналом Константинопольська конвенція передбачає обов'язок учасників нічим не порушувати вільного користування каналом ні у військовий, ні в мирний час (ст.1), не допускати спроб, що мають метою порушити недоторканність каналу (ст.2). Так само не повинна порушуватися недоторканність матеріальної частини, установ, будівель і робіт як у морському каналі, так й у прісноводному (ст.З). Принцип волі користування каналом не обмежений у часі (ст.14). Цей принцип зазначений в преамбулі Константинопольської конвенції, де говориться про бажання її учасників "затвердити договірним актом існування певного порядку, що повинен затвердити на всі часи й для всіх держав вільне користування морським Суецьким каналом". Ст. 9 Конвенції зобов'язує Єгипет вживати необхідних заходів для забезпечення вільного користування каналом.

У доктрині міжнародного права Суецький канал розглядається як штучний внутрішній водний шлях міжнародного значення.

Порядок судноплавства по каналі визначається Правилами плавання по Суецькому каналі. У них містяться вимоги, при дотриманні яких судна можуть бути допущені для проходу по каналі, а також зазначені повноваження Адміністрації Суецького каналу (АСК), що здійснює керування рухом суден і т.д.

Особливої уваги заслуговує необхідність дотримання правил про максимальний размір судів, припустимих для проходу по каналу, оскільки їхнє недотримання може спричинити відмову в проході (ст. 47 Правил) або затримку із включенням у караван, а також штрафні санкції.