3. Міжнародні території

Території з міжнародним режимом – території, правовий режим яких визначається нормами міжнародного права. До складу територій з міжнародним режимом входять такі простори: води відкритого моря; повітряний простір за межами державних територій; морське дно і його надра за межами виняткових економічних зон і континентального шельфу прибережних держав; космічний простір, Місяць й інші небесні тіла.

Головним джерелом регулювання правового режиму відкритого моряє Конвенція ООН про морське право. Зокрема, ст. 86 визначає відкрите море як усі частини моря, що не входять ні до виняткової економічної зони, ні до територіального моря чи внутрішніх вод якої-небудь держави, ані до архіпелажних вод держави-архіпелагу.

Міжнародно-правовий статус відкритого моря визначається трьома принципами:

- мирного характеру діяльності в його межах (ст. 88);

- неприпустимості претензій щодо суверенітету над відритим морем (ст. 89);

- свобод відкритого моря (ст. 87).

На свободах відкритого моря варто зупинитися детальніше. Їх перелік не є вичерпним. Конвенція проголошує, що «відкрите море відкрите для всіх держав, як прибережних, так і тих, що не мають виходу до моря». Свобода відкритого моря здійснюється відповідно до умов, визначених у Конвенції, й інших норм міжнародного права. Вона включає, зокрема, як для прибережних держав, так і для держав, що не мають виходу до моря: свободу судноплавства; свободу польотів; свободу прокладати підводні кабелі й трубопроводи; свободу зводити штучні острови й інші установки, що допускаються відповідно до міжнародного права; свободу рибальства; свободу наукових досліджень.

Міжнародний район морського дна(Район) – дно морів і океанів, а також надра, що знаходяться за межами національної юрисдикції (тобто за межами 200-мильної морської економічної зони і континентального шельфу).

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН № 2749 від 1970 р. океанське дно було проголошено спільною спадщиною людства, тобто усі права на ресурси Району належать людству і не підлягають відчуженню.

Статус і режим Районуне впливає на статус покриваючих його вод і повітряного простору над ним. Надання і використання морського дна регулюється спеціальними установами, які відповідно називаються Міжнародний орган з морського дна і Підприємство.

Правовий режим регламентується частиною ХІ Конвенції 1982 р. Крім того, що Район та його ресурси оголошені загальною спадщиною людства, будь-яка діяльність у Районі здійснюється в мирних цілях (носить промислово-комерційний і науковий характер). Варто зазначити, що здійснення діяльності в Районі відбувається тільки на користь людству – усі держави отримують можливість брати участь у прибутках від використання ресурсів Району, при врахуванні інтересів держав, що розвиваються. Обраний від імені людства Міжнародний орган з морського дна займається розподілом ресурсів, фінансових витрат, вигод тощо.

Космічний простір– простір за межами повітряної сфери Землі, правовий режим визначається міжнародним космічним правом. Основою міжнародно-правового регу­лювання космічної діяльності є Договір про принципи діяльності держав щодо дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, що був прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 19 грудня 1966 р., Угода про рятування космонавтів, по­вернення космонавтів і повернення об'єктів, запущених у космічний простір, від 19 грудня 1967 р., Конвенція про міжнародну відпові­дальність за збитки, заподіяні космічними об'єктами, від 29 листопада 1971 р., Конвенція про реєстрацію об'єктів, що запускаються в космічний простір, від 12 листопада 1974 р., Угода про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах від 5 грудня 1979 р.