4. Території з особливим та спеціальним режимом

Поряд з іншими, в міжнародному праві виділяють особливий різновид територій – території з особливим міжнародним режимом. Особливість такого режиму визначається відповідним міжнародним договором, згідно до якого забороняється здійснення певних дій. До таких територій відносяться демілітаризовані зони, нейтралізовані зони, без'ядерні зони, зони миру.

Демілітаризована зона– це частина території держави, просторова сфера, космічні тіла, на якій за міжнародним договором забороняються усі види та форми військової діяльності. У таких зонах ліквідуються військові споруди, заборонено утримання збройних сил, випробування, збереження й розміщення зброї масового знищення. В договорах обумовлюється обсяг демілітаризації, який може бути повним (відповідно повні демілітаризовані зони – Антарктика, Шпіцберген, Місяць та інші небесні тіла тощо) або частковим (частково демілітаризовані зони – Африка, Латинська Америка, дно океану, космічний простір). Крім того, в договорах обов’язково вказуються цілі, види та форми заборонених дій, райони, на які поширюється дія договору, процедури та механізми контролю за процесом демілітаризації. Доволі часто демілітаризація території супроводжується її нейтралізацією.

Нейтралізована зона– це частина території держави, просторова сфера, космічні тіла, використання якої заборонене у військових цілях, в тому числі з метою ведення воєнних дій або використання як бази для воєнних дій. Як правило, нейтралізації підлягають міжнародні протоки та канали, острови тощо. Сьогодні нейтралізованими зонами є архіпелаг Шпіцберген, Антарктика, а також Місяць та інші космічні тіла, Суецький і Панамський канали. За договором Аргентини та Чилі від 23 липня 1881 р. нейтралізованою назавжди оголошено Магелланову протоку; відповідно до Константинопольської конвенції 1888 р. – Суецький канал. За договором між США і Панамою від 7 вересня 1977 р. Панамський канал оголошено постійно нейтральним.

Частково нейтралізованою можна назвати без'ядерну зону– зону, у якій на основі безстрокового міжнародного договору не виробляється, не розміщується і не випробовується ядерна зброя. Створення без'ядерних зон спрямоване на обмеження поширення ядерної зброї й на обмеження можливості виникнення ядерного конфлікту. Довічно без’ядерними зонами оголошено Антарктику, Латинську Америку, південну частину.

Зона миру– це географічний район держави з особливим правовим режимом, встановленим міжнародним договором та гарантованим постійними членами Ради Безпеки ООН. В договорі закріплюється цілий комплекс дій, спрямованих на забезпечення миру – як військово-правового, так і політико-правового характеру. В цілому зони миру можна розглядати як матеріальне втілення регіональної безпеки, що є частиною колективної безпеки.

Главою ХІІ Статуту ООН встановлюється міжнародна система опіки для управління тими територіями, які можуть бути включені до неї наступними індивідуальними угодами, і для спостереження за цими територіями. Ці території йменуються «території під опікою»або«підопічними». Мета створення міжнародної системи опіки полягає у зміцненні міжнародного миру та безпеки, поваги прав народів, що населяють ці території, сприянні прогресу, встановленні демократичних інститутів у цих країнах. Здебільшого такими територіями стали колишні підмандатні території Ліги націй, колонії Німеччини та її союзників в Африці, островах Тихого океану. Право на управління цими територіями за згодою з ООН і під контролем новоствореного органа з опіки отримали насамперед колишні колоніальні держави: Великобританія, Франція й Італія. Крім того, Рада Безпеки в 1947 р. передала Каролінські, Маріанські та Маршаллові острови в якості «стратегічного контролю» під керування США. У 90-х рр. було віддано й республіку Палау.

Деякі вчені виділяють також території зі спеціальним режимом. До таких територій вони відносять Арктику та Антарктику.