5. Території зі змішаним режимом

Території зі змішаним режимом – це території, правовий режим яких визначається одночасно і нормами міжнародного права, і нормами національного права прибережної держави. До цих територій можна віднести прилеглі зони; виключні економічні зони і континентальний шельф; міжнародні ріки; міжнародні протоки; води, що перекриваються територіальними водами прибережних держав; міжнародні канали, що входять до складу території прибережних держав.

5.1. Прилегла зона

Під прилеглоюзоною розуміютьморський пояс, що примикає до територіального моря прибережної держави, установлений відповідно до Конвенції ООНзморськогоправа1982 р. шириною не більше 24 морських миль, відрахованих від тих же вихідних ліній, що й територіальне море, і в якому прибережна держава здійснює певні види контролю.

Відповідно до Женевської конвенції про територіальне море й прилеглузону1958 р. режим прилеглоїзони зводиться до наступних основних положень.

По-перше, прибережна держава в прилеглійзоні, позначеній як частина відкритого моря, може здійснювати контроль, необхідний для недопущення порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних правил, а також для покарання за порушення таких правил, зроблених у межах його території або територіального моря.

По-друге, прилегла зона не може поширюватися за межі 12 миль від вихідної лінії, від якої відміряється ширина територіального моря.

По-третє, якщо берегидвох держав розташовані одиннавпроти іншого або примикаютьодин до одного, ніодна, ні інша держава не має права, якщо не досягнуто згоди про інше, поширювати свою прилеглузону за серединну лінію, кожнаточка якої дорівнює відстані від найближчих крапок вихідних ліній, від яких відміряються територіальні моря цих двох держав.

Конвенція 1982 р. підтвердила правовий режим прилеглої зони, установленою Конвенцією 1958 р., однак внесла істотну зміну із приводу ширини, збільшивши її у два рази й у такий спосіб установивши максимально припустиму межу в 24 морські милі.

На відміну від територіального моря в прилеглій зоні прибережна держава може здійснювати лише обмежений перелік видів контролю. Таким чином, відмінна риса прилеглої зони полягає в тому, що права прибережної держави тут характеризуються строго цільовим призначенням і зводяться до контролю, що має двояке призначення: по-перше, він здійснюється для запобігання порушень певних правил у межах території або територіального моря прибережної держави й, по-друге, для покарання за зроблені порушення зазначених правил.

Інша важлива ознака Конвенції 1982 р., у якій у порівнянні з Конвенцією 1958 р. відсутнє визначення прилеглої зони як частини відкритого моря. У Конвенції 1982 р. це положення опущене.

Практика встановлення прибережними державами особливого режиму в районах відкритого моря, безпосередньо прилеглих до зовнішніх границь їхнього територіального моря, відома досить давно. Уперше митну зону встановила Англія в 1736 р. В 1799 р. митну зону шириною в 12 миль установили США, в 1817 р. - Франція, в 1822 р. - Бельгія. У цей же період зони фіскального контролю були уведені Аргентиною, Сальвадором, Чилі й Еквадором. В 1909 р. 12-мильну митну зону установила Росія.

У прилеглій зоні держави здійснюють контроль, необхідний для:

- запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних правил, установлених законами й іншими нормативними правовими актами, що діють на їх територіях, включаючи територіальне море;

- покарання за порушення даних законів і правил, зроблене на їх територіях, включаючи територіальне море.

Міжнародній практиці відомі санітарні зони. Установлення такого роду зон характерно для арабських країн. Фіскальна й імміграційна зони встановлені Індією.

Різні види прилеглих зон - митні, санітарні, імміграційні, фіскальні - установлюються шляхом видання внутрішніми законодавчими актами й міжнародними договорами.

Крім названих зон, ряд держав установив інші їхні види, зокрема, зони карної юрисдикції, зони нейтралітету, зони запобігання забруднення й т.д.

Наприклад, Бірма, В'єтнам, Індія, Пакистан, Саудівська Аравія, Судан установили прибережні зони безпеки.

У прилеглій зоні прибережна держава може здійснювати право переслідування "по гарячих слідах". Однак згідно ст. 111 Конвенції ООН по морському праву 1982 р. таке переслідування може початися тільки у зв'язку з порушенням прав, для захисту яких установлена ця зона.