Контрольні питання

1. Дайте визначення поняттю термінознавство.

2. Охарактеризуйте основні напрямки термінознавства.

3. Дайте визначення поняттю термін та назвіть ознаки терміна.

4. Розкрийте значення поняття термінологія.

5. Поясніть, на які групи поділяються терміни за походженням, структурою.

6. Поясніть, що розуміють під поняттям терміносистема та назвіть типові ознаки терміносистеми.

7. Вкажіть, на які групи поділяються терміни за семантичним значенням.

8. Розкрийте значення понять професіоналізми та номенклатурні назви.

Література:[1.5; 1.8; 1.11; 2.8; 2.10; 2.11].

Тема 6. Застосування та роль морфологічних і синтаксичних засобів у ділових паперах

План практичного заняття № 1

1. Особливості вживання іменникових форм у ділових текстах.

2. Використання родових форм іменників на позначення посад у діловому мовленні.

3. Способи творення ступенів порівняння прикметників, їх використання у документах.

План практичного заняття № 2

1. Особливості запису цифрової інформації у документах.

2. Правила відмінювання та написання числівників.

3. Функціонування займенникових форм у текстах офіційно-ділового стилю.

План практичного заняття № 3

1. Загальні риси синтаксису ділових паперів:

1.1. Прямий і непрямий порядок слів у документах;

1.2. Використання інфінітивних конструкцій;

1.3. Функціонування віддієслівних іменників;

1.4. Узгодження присудка з підметом;

1.5. Складні випадки керування у синтаксичних конструкціях.

2. Синтаксичний прийом стандартизації офіційно-ділових текстів.

Основні поняття: морфологічні засоби; категорії роду, числа, відмінка іменників; ступені порівняння прикметників; відмінювання числівників та їх узгодження з іменниками; порядок слів у реченні; віддієслівні іменники; розщеплений присудок; узгодження присудка з підметом.

Іменникяк частина мови широко вживається в науковому та офіційно-діловому стилях. Іменники, що позначають назви посад, професій, звань тощо можуть утворювати паралельні форми чоловічого і жіночого роду. напр.:актор- акторка, аспірант – аспірантка, студент- студентка, професор - професорка, лікар – лікарка. Проте в офіційно-діловому стилі на позначення осіб використовуються переважно іменники чоловічого роду, незалежно від статі особи, і лише в тому випадку, коли вказівка на стать є бажаною, вживаються іменники жіночого роду. Напр.:професор Ковалівська, декан Вітрова, але виступ відомої співачки, успіхи українських гімнасток.

Слід також правильно визначати рід іменників, так, наприклад, в українській мові слова біль, Сибір, накип, насип, дріб, кір, тюль, рукопис, живопис, запис, підпис, шампунь, Дніпро належать до чоловічого роду, а путь – до жіночого. Незмінні іменники іншомовного походження, що є назвами неістот, майже всі належать до чоловічого роду: поні, колібрі, шимпанзе. Рід незмінних власних назв визначають за родовою назвою: Капрі(острів), Поті(місто), абревіатур – за стрижневим словом: ват (відкрите акціонерне товариство).

При творенні родового відмінка іменників чоловічого роду ІІ відміни потрібно пам’ятати, що відмінкове закінчення цих слів залежить від їхнього значення. Напр.: терміна( слово), терміну(строк), апарата(прилад), апарату(управління), акта(документ), акту(дія). Іменники чоловічого роду в давальному відмінку однини можуть мати паралельні закінчення –ові, -еві, -єві, -у, -ю. Тому з метою уникнення одноманітних відмінкових закінчень слід чергувати ці закінчення, наприклад: Коваленкові Василю Дмитровичу, панові полковнику, другові Дмитру.

Інколи відмінкові закінчення давального і родового відмінків можуть збігатися. Тому в тих випадках, коли є небезпека нерозрізнення цих відмінків, для давального відмінка обов’язковим є закінчення –ові, -еві, -єві.

У діловому стилі кількісно переважають відносні прикметники (якісних значно менше). Проте оскільки якісні прикметники все ж вживаються то доводиться утворювати від них ступені порівняння (тобто форму для вияву більшої чи меншої міри якості). В українській мові ці форми можуть бути однослівними, синтетичними (високий, вищий, найвищий) і двослівними, аналітичними (високий, більш високий, найбільш високий).

Проста форма вищого ступеня порівняння твориться за допомогою суфіксів -іш або –ш: тугий-тугіший, різкий-різкіший короткий-коротший, вузький.-вужчий

Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється від простої форми вищого ступеня додаванням префікса най-: найтугіший, найвищий, найбагатший.

Існує кілька типів відмінювання числівників:

1. Числівники сорок, дев'яносто, стов непрямих відмінках, крім Зн. мають закінчення –а: сорока, дев'яноста, ста.

2. У групі числівників п'ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят змінюється лише друга частина: шістдесяти, шістдесятьом, шістдесятьма.

3. У складних числівниках, що позначають сотні, відмінюються обидві складові частини: чотирьохсот, чотирьомстам, чотирмастами, на чотирьохстах.

4. У складених кількісних числівниках відмінюються всі складові частини.

5. У складених порядкових числівниках відмінюється остання складова частина.

6. Дробові числівники відмінюються таким чином: чисельник – як кількісний числівник, а знаменник – як порядковий.

Зв'язок числівника з іменником

1. Після числівника один іменник ставиться в однині: 51 кілометр, 21 день.

2. Після числівників два, три, чотириіменник ставиться у Н.в. множини: два тижні, три квартали, чотири плани; при числівниках п'ятьі більше у Р. в. множини: п'ять (рідних) братів, тридцять(цегляних) будинків, тисячу (нових) видів.

Лише іменники, які в множині втрачають суфікс – ин-,та іменники ІV відміни при числівникахдва, три, чотири стоять у Р.В.однини: двадцять три харків'янина, тридцять два слобожанина, чотири племені, два імені.

Прикметники після цих числівників вживаються у формі Н.(З,) або Р.відмінка множини: два розбиті (розбитих) вікна, три зелені(зелених) дуби, чотири азійські(азійських) країни.

3. Після числівників тисяча, мільйон, мільярд, числових найменувань пара, десяток, дюжина, сила, маса іменник стоїть в Р.в. множини: тисячею років, дюжиною виделок, парі рукавиць.

4. Після числівників півтора, півтори іменник має форму Р.в.однини в Н.,Р. та З. відмінках, а в Д., Ор., М. відмінках набуває форми цих відмінків, але множини.

Синтаксис – розділ мовознавства, що вивчає будову словосполучень та речень, їх значення, способи зв’язку слів у словосполученні та реченні.

Дотримання синтаксичних норм забезпечує стрункість та логічність побудови тексту. У діловому стилі переважають речення прості, розповідні, для них характерний прямий порядок слів, який полягає в тому, що підмет стоїть перед присудком, узгоджене означення перед означуваним словом, а неузгоджене відразу після нього:Фінансова звітність подається в податкову інспекцію. Широко вживаютьсявіддієслівні іменники, які створюють загальне уявлення про дію, а не просто її називають:зміцнення, створення, здійснення, підвищення, покращення тощо. Проте слід уникати нанизування цих іменників у ланцюжки, бо це робить речення громіздким:З метою здійснення перевірки пропонується створення….Характерною ознакою ділового стилю є також вживаннярозщеплених присудків, які заміняють однослівні присудки двослівними:оглянути – провести огляд, перевірити – провести перевірку, допомогти – надати допомогу тощо. Широко використовуються в діловому мовленнідієприкметникові тадієприслівниковізвороти, які надають документам стислості, тавставні конструкції (слова, словосполучення), які можуть пом’якшувати відмову, вказувати на послідовність викладу думки:на жаль, по-перше, по-другета ін. Через недостатній рівень володіння мовою часто трапляються порушення зв’язку керування в побудові словосполучень, речень.

Так, наприклад, помилки допускаються при перекладі з російської мови словосполучень з прийменником по. На українську мову ці словосполучення перекладаються за допомогою прийменниківпо, через, на, у(в), з, за, для, після та безприйменниковими конструкціями:по причине отсутствия – через відсутність, послать по почте – переслати поштою, по техническим причинам – з технічних причин, отпуск по уходу – відпустка для догляду, по возвращении – після повернення, по требованию коллектива – на вимогу колективу. Прийменникпо в українській мові виражає мету, напрямок дії, кількісні відношення :піти по гроші, їздити по містах України, по 10 годин на добу. Слід також пам’ятати про те, що близькозначні слова-синоніми, пароніми можуть вимагати різних відмінків (оволодіти – чим? – опанувати –що?; сповнений – чого? – наповнений – чим?; оснований – на чому? - заснований – ким? ; підсумовувати –що? – сумувати – за чим?), розрізняти керування в українській та російській мовах (постачати – що? – снабжать – чем?; вибачте – кому? - извините – кого?).