- •Державна податкова служба україни національний університет державної податкової служби україни Кафедра української словесності і культури
- •Методичні рекомендації
- •Структура навчальної дисципліни «українська мова (за професійним спрямуванням)»
- •Структура навчальної дисципліни «українська мова (за професійним спрямуванням)»
- •Зміст навчальної дисципліни за змістовими модулями
- •Тема 1. Державна мова – мова професійного спілкування План практичного заняття
- •Вправи на закріплення
- •Контрольні питання
- •Вправи на закріплення
- •Тема 3. Основи культури української мови План практичного заняття № 1
- •Основні поняття: культура мови і культура мовлення, культура ділового спілкування, етикет, мовний етикет, групи мовленнєвого етикету, нормативність мовлення, суржик.
- •Вправа 4. Перекласти українською мовою.
- •Вправа 5. Виправте мовні помилки, назвіть, які літературні норми порушені.
- •Контрольні питання
- •Лексико-граматичні норми професійного спілкування
- •Вправи на закріплення Вправа 1. Перекладіть вирази українською мовою, уникаючи калькувань.
- •Контрольні питання
- •Тема 5. Українська термінологія у професійному спілкуванні
- •План практичного заняття №2
- •План практичного заняття № 3
- •Вправи на закріплення
- •Культура мовлення
- •Контрольні питання
- •Тема 6. Застосування та роль морфологічних і синтаксичних засобів у ділових паперах
- •План практичного заняття № 2
- •План практичного заняття № 3
- •Вправи на закріплення
- •Вправа 4. Утворіть іменників чоловічого і жіночого роду, які називають мешканців таких міст:
- •Вправа 13. Перекладіть українською мовою. Поясніть особливості перекладу.
- •Вправа 14. Відредагуйте наведені словосполучення.
- •Вправа 17. Утворіть дієприкметники від дієслів. Поясніть їх творення.
- •Професійна комунікація
- •Тема 7. Спілкування як інструмент професійної діяльності План практичного заняття № 1
- •Вправи на закріплення
- •Тема 8. Культура усного професійного спілкування
- •Вправи на закріплення
- •Контрольні питання
- •Тема 9. Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації
- •Вправи на закріплення
- •Вправа6. Напишіть зразки таких документів:
- •Вправа 7. Напишіть текст запрошення на:
- •Вправа 12. Сформулюйте правила ділового листування. Запишіть.
- •Контрольні питання
- •Тема 10. Проблеми перекладу і редагування професійних текстів План практичного заняття № 1
- •План практичного заняття № 2
- •План практичного заняття № 3
- •Вправи на закріплення
- •Контрольні питання
- •Перелік питань до самостійної роботи
- •При усному та письмовому (написання контрольних робіт) опитуванні оцінювання навчальної діяльності студентів здійснюється за модульно-рейтинговою системою.
- •Розподіл балів при рейтинговій системі з навчальної дисципліни “Українська мова (за професійним спрямуванням)”
- •Перелік орієнтовних тем для написання рефератів
- •Норми та функції сучасної української літературної мови.
- •19. Використання іншомовних слів у діловому спілкуванні.
- •20. Комунікативна компетентність у фаховій підготовці.
- •Перелік питань до модульного контролю № 1
- •Перелік питань до модульного контролю № 2
- •Контрольні питання з курсу
- •Рекомендована література з курсу “українська мова (за професійним спрямуванням)” основна
- •Додаткова
Контрольні питання
Дайте визначення поняттю одиниця лексики.
Дайте визначення поняттю лексичне значення слова.
Поясніть, в чому полягає відмінність між багатозначними словами та омонімами.
Поясніть, в чому полягає відмінність між корінною та запозиченою лексикою.
Поясніть, що таке калька.
Вкажіть, які слова називаються синонімами.
Вкажіть, на які групи діляться синоніми.
Поясніть, з якою метою вживаються в мові евфемізми.
Дайте визначення поняттю пароніми.
Поясніть, в чому полягає різниця між мовними кліше та мовними штампами.
Наведіть приклади таких мовних вад, як мовна надмірність та мовна недостатність.
Література:[1.3; 1.8; 1.14; 1.15; 2.9].
Тема 5. Українська термінологія у професійному спілкуванні
План практичного заняття №1
Терміни питомі та запозичені.
Твірні та похідні термінологічні одиниці.
Словотвірна структура і морфемна будова термінів.
План практичного заняття №2
Однозначні та багатозначні терміни.
Термінологічні одиниці: терміни-слова, термінологічні словосполучення.
Професіоналізми у фаховому мовленні.
План практичного заняття № 3
Нормативність як основа професійної культури.
2. Дублетність, синонімія та варіювання термінів.
3. Паронімія та омонімія термінів.
4. Складні випадки терміновживання.
Основні поняття: термін, термінологія, термінознавство, терміносистема, професіоналізм, номенклатурна назва, терміни питомі, запозичені, однозначні, багатозначні, нормативність термінів
Науку, що вивчає українську термінологію, називаютьтермінознавством.Виникла вона у 30-і роки ХХ століття. Багато українських вчених працювало над виробленням української фахової термінології з різних галузей знань, прагнучи зробити її всеукраїнською, поєднати елементи власне національні з міжнародними. Серед них І. Верхратський, В. Левицький, С. Рудницький, О. Курило, О. Огоновський, І. Пулюй та інші.
У сучасному термінознавстві виокремлюються такі напрями:
1. Лексикографічний(створення різного роду термінологічних словників: словники-довідники, словники-тезауруси, перекладні, словники рекомендованих термінів тощо).
2. Уніфікація та стандартизація термінів.
Уніфікація– це упорядкування термінологій різних галузей науки, техніки тощо і всередині терміносистеми відповідно до понять, ними позначуваних, і на міжгалузевому рівні.
Стандартизація– це вироблення терміна-еталону, який би відповідав усім лінгвістичним та логічним вимогам, що висувалися до терміна і використовувалися у межах певної терміносистеми та міжгалузевому рівні.
3. Створення картотек і баз даних.
Головними поняттями цієї науки є термін, термінологія та терміносистема.
Сьогодні в термінології існує понад 20 визначень поняття «термін» (від латинського terminus– рубіж, межа). Під терміномрозуміють слово чи сполучення слів, що вживаються для точного визначення спеціальних понять.
Термін має такі ознаки:
системність (належить до певної терміносистеми, що відрізняє його від звичайного слова);
наявність дефініції (визначення);
однозначність (в межах своєї терміносистеми повинен називати тільки одне поняття: наприклад, термін коріньу граматиці означаєголовну частину слова, у біології –частину рослини, що знаходиться в землі );
точність;
мотивованість(така мовна форма терміна, яка дає змогу зрозуміти значення терміна без допомоги тлумачного словника);
відсутність синонімів та омонімів в межах певної терміносистеми ( хоча ця вимога є швидше бажаною, ніж реальною, в юридичній сфері, наприклад, в межах однієї терміносистеми функціонують терміни-синоніми адвокат –захисник, прокурор – обвинувачтощо);
стилістична нейтральність.
Вживаються терміни переважно в науковому й офіційно-діловому, рідше в публіцистичному та художньому стилях, подекуди – у розмовній мові.
Заструктуроютерміни бувають однослівні (дебет, юриспруденція, податок),терміни-словосполучення (позовна заява, податок на додану вартість, бухгалтерський облік)та терміни-речення (кроком руш!).
За походженнямтерміни буваютьпитомі (створені засобами власної мови) тазапозичені. Запозичення можуть бути прямими(безпосередньо з мови, де виник цей термін) танепрямими(через посередництво інших мов). Багато запозичених термінів греко-латинського походження, оскільки ці мови протягом тривалого часу були мовами науки:лексика, граматика – з грецької; календар, інфінітив – з латинської. Грецька та латинська мови й сьогодні залишаються джерелом творення нових слів, в тому числі й термінів:ксерокс, психологія тощо.
Крім того, терміни поділяють на загальнонаукові(аналіз, синтез, аргумент) тавузькоспеціальні(кожна галузь науки, техніки тощо має свою термінологію).
Система термінів називається термінологією.Це поняття багатозначне. Термінологія – сукупність термінів, що склалася у певній галузі наукового знання. Вперше це поняття було вжито професором Ц. Шютцем (Німеччина) у 1786р., у 1801р. воно з'являється у французькій та англійській мовах у дуже вузькому значенні «опис». Сьогодні підтермінологієюрозуміють:
науку про терміни;
частину словникового складу мови, що охоплює спеціальну лексику;
систему позначень наукових і професійних понять будь-якої однієї галузі знань.
Термінології формуються протягом тривалого часу. У період формування типовим для термінології певної галузі є запозичення термінів. Коли достатня кількість фактів нагромаджена, розпочинається творення питомої термінології. Термінології служать джерелом для формування терміносистем.
Терміносистема– структурне утворення, де терміни знаходяться між собою у певних зв’язках. Їх специфіка полягає в тому, що ці системи відкриті, динамічні і за характером природно-штучні.
Терміносистеми поєднують у собі два види системності: логічну, що визначається системою понять, і лінгвістичну, що визначається системою термінів.
Необхідною умовою формування терміносистеми є створення наукової теорії, позначення об’єктів та зв’язків між ними. Типові ознакитерміносистеми такі:
– цілісність;
– певна сталість, яка відбиває систему поглядів у певній сфері наукового знання на певному етапі;
структурований характер: лінійна (однорівнева) чи ієрархічна (має підсистеми, які відбивають різні види відношень всередині терміносистеми).
За семантичним значенням розрізняють власне терміни(які створюються на основі наукового або технічного поняття) татерміноїди(вживаються у вузькому професійному середовищі). До них належать професіоналізми, номенклатурні назви.
Професіоналізми(від латинськогоprofessio– фах, заняття) – це слова та вирази, властиві мовленню певної професійної групи людей, які називають конкретні явища або об’єкти. Це в основному назви знарядь виробництва, назви трудових процесів, різних ґатунків сировини, спеціальні професійні вислови.
Виділяють науково-технічні, професійно-технічні, просторічно-жаргонні професіоналізми. Частина професіоналізмів є неофіційними замінниками термінів. Наприклад, у мові водіїв кермо – бублик, у журналістів помилка – ляп, у викладачів, вчителів вільний час між парами, уроками – вікно, у мові юристів можна почути вирази ліпити справу тощо.
Деякі з професіоналізмів з часом можуть перейти у нормативне слововживання, напр.: двірник – пристрій для очищення вітрового скла.
Найчастіше, як зазначають вчені-мовознавці, професіоналізми виникають в тому середовищі, де термінологія не розвинена або складна. Наприклад: у мові моряків кухар – кок, вони морем не плавають, аходять,медичному термінутрансплантація, відповідає професіоналізмпересадка тощо.
Термін «номенклатура», утворений від латинського (nomenklatura–розпис імен) вперше з'явився у французькій мові у ХУІ столітті. Починаючи з ХУІІІст., поширюється в деяких європейських мовах. Поштовхом для цього стала створена відомим шведським ботаніком К. Ліннеєм класифікація рослин. Тому слово містило в собі зміст «система назв, що мають зовнішню схожість», тобто виступають синонімом до слова «номінація».
У 80-х роках ХУІІІст. після упорядкування хімічної номенклатури значення слова розширюється, воно починає позначати на лише систему назв, а й систему понять, унаслідок чого перетворюється на фактичний дублет «термінології».
У середині ХІХ ст. англієць В. Ревель, філософ і логік, визначив номенклатуру як сукупність назв, видів чи елементів. Із цим же значенням вживав це слово І. Верхратський, диференціюючи тим самим поняття термінології й номенклатури. Види рослин, тварин у нього іменуються номенклатурою, а всі інші спеціальні назви – термінами.
Сьогодні під номенклатурою розуміють:
– систему назв, вживаних у будь-якій галузі науки, техніки, мистецтва;
– перелік найменувань продукції, що виробляється;
– перелік рахунків, що їх відкриває бухгалтерія;
– перелік посад, які затверджують вищі органи.
Від термінів номенклатурні назви відрізняються тим, що в основі терміна лежить загальне поняття, а в основі номенклатурної назви – одиничне. До номенклатури входять серійні назви машин, верстатів, приладів, підприємств, організацій, географічні назви. Напр.: острів, півострів – терміни, Сицилія, Крим – номенклатурні назви.