Бурако Всес іст 11 кл підручник
.pdfвчальних закладах, у сфері побутового обслуговування, у гро мадських місцях, на транспорті.
Іскрою, що спричинила спалах «негритянської революції», став інцидент у міському автобусі у Монтгомері (штат Алабама) 1955 p., коли чорношкіра американка відмовилась поступитися місцем білому пасажирові. Незначний, на перший погляд, випа док викликав неочікуваний резонанс: у Монтгомері розпочалася кампанія бойкоту міського транспорту, яка поширилася на інші міста Півдня. Це спонукало Верховний суд країни оголо сити, що сегрегація в автобусах суперечить конституції СПІА.
Важливим об’єктом боротьби стало питання про викорінення сегрегації зі шкіл. Ще у 1954 р. Верховний суд ухвалив поста нову, яка оголосила антиконституційність законів про розділь не навчання білих і чорних дітей. Однак расисти південних штатів чинили цьому відчайдушний опір. Гостро стояло питан ня про виборчі права чорношкірих. На шляху їх здійснення
в південних штатах створювалися всілякі перешкоди. Конгрес
у1957 і I960 pp. ухвалив закони про громадянські права, які передбачали заходи щодо забезпечення виборчих прав афро американців та кримінальну відповідальність за насильницькі дії з метою перешкодити користуванню цими правами.
Негритянський рух очолив молодий баптистський пастор Мартін Лютер Кінг. Він проповідував активні, але ненасильницькі методи боротьби, засновані на християнських засадах. Рік у рік рух за громадянські права набирав дедалі більшої гостроти.
ЗМІЦНЕННЯ МІЖНАРОДНОГО АВТОРИТЕТУ США
Характер зовнішньої політики СПІА у повоєнні роки обу мовлювався значним посиленням їх військово-політичної могутності, а отже, ролі у світі. Серйозним суперником Сполу чених Штатів був СРСР, який, встановивши своє панування у країнах Центральної та Східної Європи, прагнув поширити вплив на інші регіони світу. Недопущення поглинення нових країн Радянським Союзом і міжнародним комунізмом стало стратегічним завданням американської дипломатії.
Найважливішим регіоном протистояння двох наддержав стала Західна Європа. Щоб не допустити захоплення західно європейських країн Радянським Союзом, з боку США необхідно було надати їм економічну та політичну допомогу. На початку 1947 р. загроза нависла над Грецією й Туреччиною. Для під тримки тамтешніх урядів США прийняли програму допомоги цим країнам, відому під назвою «доктрина Трумена». Відповід но до неї Греції та Туреччині було виділено фінансову допомогу, направлено туди військові місії. Того ж року американський уряд висунув широку програму економічної відбудови Європи,
61
ДОКУМЕНТ_____________________________________ ___________
ЗАКОН «ПРО ВНУТРІШНЮ БЕЗПЕКУ» 23 ВЕРЕСНЯ 1953 р. (ВИТЯГ)
... Засновується комітет, який називатиметься Комітетом з конт ролю за підривною діяльністю і складатиметься з п’яти членів, призначених Президентом за згодою сенату...
До обов’язків комітету належить:
за заявою міністра юстиції... або іншої особи... визначити, чи є та або інша особа членом тієї чи іншої організації комуністичної дії, яка зареєструвалась, або до якої Комітет висунув вимогу за реєструватись...
Якщо існує остаточний наказ Комітету... про визнання організації організацією комуністичної дії чи організацією комуністичного фронту, вона визнається незаконною:
Членові такої організації забороняється:
•займати будь-яку невиборну посаду чи виконувати роботу за най мом для Сполучених Штатів...
займати посаду або працювати за наймом у робітничій організації.
(Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. Под ред. З.М. Черниловского. - Москва, 1984. - С. 394-395).
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ________ ____ _____________________
1.Визначте найважливіші риси політичного життя США 40-х - 50-х років.
2.Прочитайте текст з наведеного документа і визначте, які конс титуційні права громадян США обмежував «закон Маккарена»?
3.Якими особливостями відзначався економічний розвиток США в 40-50-ті роки?
4.Які факти свідчать про зміцнення позицій США на міжнародній арені в повоєнні роки?
§8. США У 60-х РОКАХ
ЛІБЕРАЛЬНІ РЕФОРМИ АДМІНІСТРАЦІЇ ДЖ. КЕННЕДІ ТА Л. ДЖОНСОНА
У 1960 р. президентом США було обрано представника Де мократичної партії 43-річного Джона Кеннеді. Син мільйонера, дипломата, католик за віросповіданням, Дж. Кеннеді під час Другої світової війни був офіцером флоту США, а в повоєнний час - членом палати представників.
Розпочинаючи діяльність на посаді президента, він висунув програму досягнення «нових рубежів». Її наріжним каменем мало стати стимулювання економічного зростання США шля хом розширення капіталовкладень, дальшого розгортання НТР. Програма передбачала проведення важливих заходів у соціальній сфері: комплексну перебудову відстаючих районів,
53
вах різкої поляризації суспільно-політичних сил усередині СПІА 22 листопада 1963 р. в м. Даллас (штат Техас) президента Дж. Кеннеді було вбито. Ця подія вразила американський народ і всю світову громадськість.
1036 днів - менше трьох років провів Дж. Кеннеді на посту президента СІЛА. За цей короткий період він виявив себе видат ним діячем, людиною з широкими і нестандартними погляда ми. Дж. Кеннеді ввійшов в історію як один з найталановитіших і найяскравіших керівників Американської держави.
Відповідно до конституції президентські повноваження пере брав віце-президент Ліндон Джонсон. Наступного 1964 р. він здобув перемогу на чергових президентських виборах. У галузі внутріш ньої політики JI. Джонсон в основному продовжував курю, започат кований його попередником. Новий президент висунув широкий план соціальних реформ під гаслом побудови «великого суспіль ства». Вона йшла далі досягнення «нових рубежів» Дж. Кеннеді. У програмі JI. Джонсона робилася спроба комплексного розв’язан ня найскладніших соціальних проблем, що дозволило б значно піднести рівень життя мільйонних мас американського населен ня. Однак центральним завданням програми «великого суспіль ства» стала боротьба за викоренення бідності. Питання це було невідкладним, оскільки у СПІА налічувалося понад 36 млн грома дян (близько 20 % населення країни), чиї доходи були нижчими за рівень бідності. У 1964 р. з ініціативи уряду конгрес ухвалив за кон, який запроваджував заходи щодо подолання бідності. Наго лос робився на допомозі незаможним людям у здобутті освіти, на бутті професій, розширенні соціальних пільг. Намічені заходи вже незабаром дали відчутні результати. До 1968 р. кількість бідняків скоротилася до 25 млн чоловік - майже на ЗО %.
Адміністрація демократів в умовах небувалого піднесення антирасистського руху чимало зробила у справі ліквідації не рівноправності афроамериканців. Нові закони про грома дянські права 1964 і 1968 pp. та інші акти конгресу забороняли дискримінацію при реєстрації виборців, при наймі й звільненні працівників, у шкільництві, в громадських місцях, при прода жу і здачі в оренду житла. Було створено відповідні важелі для неухильного виконання цих законів.
Загалом же соціальні та політичні реформи у СПІА в сере дині 60-х років досягли розмаху, якого країна не знала від часів «нового курсу» Ф. Рузвелта. Однак реформаторська діяльність JI. Джонсона після багатообіцяючого старту 1964-1965 pp. за гальмувалась, і не в останню чергу через втягнення СПІА у війну в Індокитаї, ведення якої потребувало чимраз більших коштів. Соціальні програми стали згортатися, відповідно й па дала популярність адміністрації демократів.
55
ПРИСКОРЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
Вирішальний вплив на піднесення тогочасної американ ської економіки справило дальше розгортання НТР. Відбулось якісне перетворення основних складових виробництва, насам перед його автоматизація. Значно зросло застосування комп’ю терної техніки. НТР дозволила США обігнати СРСР у галузі освоєння космосу, тісно пов’язаній з військовим виробництвом. Свідченням успіхів США став політ на Місяць 20 липня 1969 р. космічного корабля «Аполлон-11» з трьома астронавтами на борту.
НТР спричинила значні структурні зрушення в економіці США. Першорядного значення набули галузі промисловості, пов’язані з найновішими досягненнями науки і техніки: електро енергетика, радіотехніка, хімічна промисловість, найсучасніші види машинобудування. Найповнішого технічного переосна щення зазнало сільське господарство. Швидкими темпами НТР охоплювала й галузі невиробничої сфери - торгівлю, об слуговування, кредитно-фінансову систему, апарат управління.
Показником розгортання НТР став стрімкий злет освіти, зокрема вищої. Якщо в 30-х роках лише 4 % молоді студент ського віку навчались у вузах, то в середині 60-х - 35 %. Водно час суттєво підвищився рівень кваліфікації працівників.
Результатом згаданих процесів було прискорення темпів економічного зростання. За вісім років (1961-1968) промисло ве виробництво США збільшилося на 50 %. Економічні успіхи сприяли зростанню життєвого рівня американців. Але Сполу ченим Штатам у 60-ті роки так і не вдалося подолати відставан ня за темпами економічного розвитку від країн Західної Євро пи та Японії.
НАРОСТАННЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ РУХІВ
Характерною рисою внутрішнього становища країни було помітне загострення соціально-політичної напруженості і в зв’язку з цим - активізація суспільно-політичних рухів різно манітної спрямованості. Щоправда, робітничий рух був менш інтенсивним, ніж у перші повоєнні і навіть у 50-ті роки. Це було пов’язано з невпинним поліпшенням життєвих умов широких верств народу.
Досяг небаченого досі в історії Америки щабля рух чорно шкірого населення. Популярності набрали такі форми боротьби проти расової дискримінації, як «сидячі демонстрації» та «рейси свободи». Групи чорних і білих борців за громадянські права вирушали автобусами до південних штатів. Зупиняю чись у містах Півдня, учасники рейсів домагалися, щоб афро американців у громадських місцях обслуговували нарівні з
56
тисяч людей. Разом з тим вимоги студентів торкалися й універ ситетського життя: запровадження студентського самовряду вання, оновлення навчального процесу тощо. Кульмінаційним моментом руху став студентський страйк, який влітку 1970 р. охопив понад 500 навчальних закладів країни.
НОВІ ПІДХОДИ У ЗОВНІШНІЙ ПОЛІТИЦІ
Відразу ж після приходу до влади демократи вжили заходів щодо підвищення обороноздатності країни. Оскільки Радян ський Союз у ході гонки озброєнь домігся вагомих результатів у створенні та виробництві ракетно-ядерної зброї стратегічного призначення, США приділили першочергову увагу розгортан ню саме цих видів озброєння. Зросла чисельність регулярних збройних сил.
Адміністрацію Дж. Кеннеді непокоїло становище в Латин ській Америці та Карибському басейні. Щоб не допустити по ширення впливу кубинської революції (а отже, і радянської експансії) в цьому регіоні, в 1961 р. було розроблено програму «Союз в ім’я прогресу».
У зв’язку зі спробою розміщення радянських ракетно-ядер них установок на Кубі в 1962 р. різко загострились американорадянські відносини, що знайшло прояв у Карибській кризі. Мирне, компромісне розв’язання кризи дало американському урядові надію на можливість вирішення нагальних проблем міжнародного життя шляхом переговорів з керівництвом СРСР і взаємних поступок.
Каменем спотикання для адміністрації демократів стала, починаючи з 1964 p., безпосередня участь США у війні в Індо китаї. Хоча чисельність американських військових, оснаще них найновішою військовою технікою, у Південному В’єтнамі перевищила 500 тис. чоловік, американцям не вдалося досягти значних успіхів у цій війні. Участь США у війні розколола американське суспільство: частина американців виступала за її продовження, інші ж рішуче наполягали на припиненні втручання СПІА. Нездатність американського експедиційного корпусу у В’єтнамі добитися перелому у війні призвела до по слаблення позицій правлячої Демократичної партії й особисто президента JI. Джонсона.
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ____________________________________
1.У чому суть програми «нових рубежів» Дж. Кеннеді?
2.Які соціальні та політичні реформи проведено в СШАу 60-ті роки?
3.Обґрунтуйте конкретними фактами прискорення економічного розвитку США у 60-ті роки.
4.Чим відзначаються суспільно-політичні рухи 60-х років у США?
58
§ 9. США У 70-х РОКАХ
ЗАГОСТРЕННЯ ВНУТРІШНЬОПОЛІТИЧНОЇ БОРОТЬБИ. «УОТЕРГЕЙТСЬКА СПРАВА»
На виборах 1968 р. президентом було обрано кандидата Республіканської партії Річарда Ніксона. У 1953-1960 pp., за президентства Д. Ейзенхауера, він був віце-президентом.
Р. Ніксон прийшов до влади в період, коли економічне ста новище країни ускладнювалось, і ці тенденції мали тривалий характер. Уже з другої половини 60-х років помітно сповільни лися темпи господарського розвитку, а згодом посилилась інф ляція. На початку 70-х років послабилися зовнішньоеко номічні позиції США, похитнулися міжнародні позиції долара. Свою економічну політику Р. Ніксон намагався узгоджувати з різкими змінами господарської кон’юнктури.
Широкомасштабною була соціальна політика адміністрації Р. Ніксона: по суті вона становила продовження курсу, запо чаткованого у 60-ті роки демократами. Збільшувались обсяги виплати пенсій та інших видів соціальної допомоги; особливо широкого розповсюдження набула допомога родинам з дохода ми, нижчими офіційної межі бідності. Загальна кількість осіб, що одержували різні види допомоги, становила в середині 70-х років 33 млн.
На чергових президентських виборах 1972 p. Р. Ніксона було обрано президентом на новий термін. Зрештою, демократи, як і в 1968 p., здобули перемогу на виборах до конгресу, зберігши стійку більшість в обох його палатах. «Поділене правління» - коли виконавча влада належала республіканцям, а законодавчу контролювали демократи - породжувало чимраз більшу напру женість між цими владними структурами. Як і його поперед ники, Р. Ніксон прагнув до розширення президентських пов новажень. Не раз він діяв в обхід законодавчого органу. Роз дратовані цим палати конгресу нерідко «провалювали» внесені президентом законопроекти (зокрема, стосовно урядових асиг нувань) та пропоновані ним кандидатури на урядові посади, а президент, у свою чергу, часто-густо накладав вето на ухвалені палатами законопроекти.
Найбільш рельєфно протистояння виконавчої та законодав чої гілок влади проявилось у т. зв. «уотергейтській справі». Під час виборчої кампанії 1972 р. у штаб-квартирі Демокра тичної партії, у вашингтонському кварталі Уотергейт, поліція затримала групу зловмисників, які намагалися встановити підслуховуючу апаратуру. Спочатку на цей, здавалося б, дрі б’язковий епізод не звернули особливої уваги, і він нітрохи не перешкодив Р. Ніксону здобути перемогу. Однак після виборів
59
було оприлюднено факти про те, що президент і його найближче оточення не тільки були поінформовані щодо згаданої акції, але й всіляко намагалися затушкувати цей неприємний інцидент. Вибухнув гучний скандал, справа стала предметом розсліду вання у конгресі та вищих судових інстанціях.
Тим часом назрів новий скандал: віце-президенту Спіро Агню було пред’явлено офіційні звинувачення у хабарництві, здирстві та ухилянні від сплати податків. Під тягарем доказів С. Агню визнав себе частково винним і подав у відставку. Відповідно до конституції, Р. Ніксон призначив на посаду віце-президента Джеральда Форда - лідера республіканців у палаті представників.
Що ж до самого Р. Ніксона, то слідство у його справі зайшло так далеко, що конгрес розпочав процедуру імпічменту - усу нення президента від займаної посади. За такої ситуації Р. Нік сону не залишалося нічого іншого, як піти у відставку (серпень 1974 p.), президентом став Дж. Форд.
Хоч «уотергейтська справа» була явно роздута засобами ма сової інформації й спрямовувалася з-за лаштунків політичними колами, зацікавленими у «поваленні» Р. Ніксона, тим не мен ше, ця кампанія сколихнула всю американську громадськість. У ширшій перспективі вона пішла на користь суспільству: роз слідування «уотергейтської справи» засвідчило непохитність засад американської демократії й те, що у правовій державі ніхто не може безкарно зловживати владою, в тому числі й президент.
Дж. Форд «амністував» Р. Ніксона, якому загрожував судо вий процес. Громадська думка піддала за це нового президента гострій критиці. Не дуже вдалою виявилася й економічна політика Дж. Форда. Не найкращим чином складались і його відносини з конгресом.
На президентських виборах 1976 р. переміг кандидат від Демократичної партії Джеймс Картер - колишній губернатор штату Джорджія. Він наголошував на своїй непричетності до корумпованої вашингтонської верхівки, афішував близькість до простолюду, побожність (за віросповіданням - баптист), під креслював важливість у політиці високих моральних норм і правил. У результаті виборів до конгресу демократи зберегли більшість в обох палатах.
Дж. Картер прийшов у Білий дім у час, коли економічне ста новище країни покращувалося, криза 1974-1975 pp. лишилася позаду. Зусилля його адміністрації в господарській сфері були спрямовані на якнайшвидшу ліквідацію наслідків спаду: прискорення темпів економічного зростання, скорочення без робіття. На відміну від попередніх адміністрацій демократів, Дж. Картер обрав інші засоби для досягнення своїх цілей: ско рочення державних видатків, насамперед на соціальні потреби,
60