Бурако Всес іст 11 кл підручник

терів. Стратегія економічного розвитку все більше зосереджу­ валась на експорті товарів з використанням вигідних міжна­ родних економічних умов, зокрема принципу вільної торгівлі.

На відміну від Південної Кореї, де на перший план еко­ номічного життя вийшли могутні корпорації, особливістю тай­ ванської економіки є те, що вона майже на 90 % базується на дрібних підприємствах сімейного типу. Процедура реєстрації фірм спрощена і не викликає зайвих клопотів. Вулична торгівля не вимагає навіть реєстрації: досить поліцейського дозволу із зазначенням, на якому відтинку вулиці можна торгувати.

З початку 70-х років Тайвань надавав перевагу розвитку пе­ редових технологій в галузі телекомунікацій, електроніки, напівпровідників, хімікатів, фармацевтики, аерокосмічного виробництва. Значно зріс життєвий рівень населення. В 1952 р. доход на душу населення в Тайвані становив приблизно 200 до­ ларів на рік, а тепер сягає 10 тис. доларів. За обсягом золотова­ лютних резервів сьогодні Тайвань займає третє місце в світі (попереду Японія та Китай).

Високі темпи зростання ВВП спостерігались і в колишній англійській колонії - Сінгапурі. У другій половині 80-х - першій половині 90-х років вони становили 7-10 % на рік при випереджаючому розвитку таких секторів, як послуги банків, торгівля, транспорт і зв’язок, обробна промисловість.

Поштовхом для економічного розвитку колишнього во­ лодіння Великої Британії - Гонконгу стала перемога комуністів у Китаї, після якої весь банківський, торговельний та інший бізнес переїхав із Шанхая - «Парижа Сходу» - до Гонконгу. Стабільна політична ситуація перетворила місто у значний центр іноземних інвестицій. Вони в основному вкладались у текстильну, металообробну, а пізніше - в електронну, хімічну, годинникарську галузі промисловості. Основними інвесторами були американські та японські компанії.

За темпами економічного зростання Гонконг займав провідні позиції серед країн світу. (У 1987 р. вони сягали 13,8 %). Місто-колонія стало третім у світі фінансовим цент­ ром після Нью-Йорка та Лондона. Після приєднання Гонконгу до Китаю, колишня колонія завдяки інтегрованості у світову економіку зберегла свій особливий економічний статус і є своєрідним «вікном у світ» для Пекіна, через яке проходить

40% експорту Китаю на Захід.

Удругій половині 1997 р. на гонконгівській біржі розпоча­ лася фінансова криза, яка мала далекосяжні наслідки для ба­ гатьох країн світу, передусім для Південно-Східної Азії. Криза породила сумніви щодо правильності економічної політики «тигрів». Курси національних валют стрімко падали, зменшу­

241

валися золоті запаси країн, збанкрутувала значна кількість банків та фірм. Для порятунку «азійських тигрів» Міжнарод­ ний валютний фонд виділив значні фінансові резерви. Так ли­ ше Південна Корея отримала позичку у 57 млрд доларів (найбіль­ ша одноразова допомога в історії міжнародних фінансів). Це дало змогу молодим індустріальним країнам Сходу поступо­ во починаючи з 1999 р. стабілізувати економічне становище.

Серед індустріальних країн Сходу найбільш тісні зв’язки встановилися між Україною та Південною Кореєю. На­ прикінці 90-х років торговельний оборот між країнами сягнув 40 млн доларів. Тоді ж виникло спільне підприємство на базі Запорізького автомобільного заводу з участю корпорації «Деу». Фінансова криза смертельно вразила один із найпо­ тужніших концернів країни, у 2000 р. «Деу» збанкрутував.

МІЖНАРОДНІ ОБ’ЄДНАННЯ КРАЇН АЗІЇ ТА АФРИКИ

Глобальне протистояння СРСР та США і «холодна війна» позначились на міжнародному становищі країн Сходу. Супро­ тивні блоки почергово кредитами та постачанням зброї привер­ тали ту чи ту молоду країну на свій бік, а тій залишалось лише «виторговувати» умови. Складалися парадоксальні ситуації. Так, до 1977 р. правлячий режим у Сомалі дотримувався «соціалістичної орієнтації», тобто виступав з різкою критикою Заходу і вважався «найкращим другом» СРСР в Африці. Однак підтримка Москвою Аддис-Абеби у сомалійськоефіопській війні призвела до різкої переорієнтації Сомалі на Захід, аж до надання Сполученим Штатам права будувати на своїй території військову базу. Схожі ситуації виникали у Єгипті, Судані та ін.

Все ж таки більшість країн, які визволилися від ко­ лоніалізму, визначили власний курс у зовнішній політиці. Спочатку він мав назву «позитивного нейтралітету» і означав активну протидію блоковій політиці США та СРСР. Біля його джерел стояли визначні лідери національно-визвольних рухів - Джавахарлал Неру (Індія), Ахмед Сукарно (Індонезія), Гамаль Абдель Насер (Єгипет).

У квітні 1955 р. незалежні країни Азії й Африки вперше зібрались на свою конференцію у м. Бандунг (Індонезія). У підсумкових документах конференції її учасники закликали народи світу до загального миру й співробітництва. Афроазіатські країни у 1961 р. стали ініціаторами утворення Руху неприєднання. Доктрина Руху відбиває прагнення молодих країн проводити незалежну політику, не допускати диктату та насильства у міжнародних відносинах.

242

Першорядними завданнями країн Азії й Африки є еко­ номічні. Для їх реалізації ці країни об’єдналися у «групу 77», названу за початковою кількістю держав-членів. Вона сформу­ валася на першій сесії Конференції ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) у 1964 р. На початку 90-х років група розширила­ ся до 129 держав. «Група 77» прагнула стабілізувати ціни на експорт сировини, домогтися пільг для збуту товарів на рин­ ках розвинутих держав, фінансових інвестицій в економіку молодих країн.

Країни Азії й Африки утворили й регіональні організації, наз­ ви яких відбивають характер об’єднань: Ліга арабських держав (1945), Організація «Ісламська конференція» (1969), Органі­ зація африканської єдності (1963) та інші. Для них характерні прагнення до реалізації спільних програм економічного і куль­ турного розвитку, координація зовнішньої політики.

У 1967 р. утворилась Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН), яка спочатку об’єднувала Індонезію, Малайзію, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни. Пізніше в АСЕАН увійшли Бру­ ней, В’єтнам. На підході до вступу Лаос, Камбоджа, М’янма (колишня Бірма). Основою об’єднання є економічні інте­ граційні процеси регіону.

Держави Сходу одними із перших визнали незалежність України. Туреччина, Іран, Індія, КНР, Індонезія, В’єтнам, Нігерія, арабські та інші країни заявили про наміри співробітництва з нею у всіх сферах діяльності. Україна як одна із засновниць ООН широковідома серед країн Сходу послідовною політикою підтримки процесу деколонізації, встановлення справедливого міжнародного економічного по­ рядку.

ДОКУМЕНТИ________________________________

ЗАКЛЮЧНЕ КОМЮНІКЕ КОНФЕРЕНЦІЇ КРАЇН АЗІЇ І АФРИКИ 18-20 КВІТНЯ. БАНДУНГ

(Витяг)

A. Економічне співробітництво

1.... Учасники Конференції висловили загальне прагнення до еко­ номічного співробітництва на основі взаємного зацікавлення і поважання національного суверенітету...

2.Країни-учасниці згідні надавати технічну допомогу одна одній в максимально можливих розмірах...

B.Культурне співробітництво

1. Конференція країн Азії і Африки переконана в тому, що одним з найбільш сильних засобів сприяння взаєморозуміння між країнами є розвиток культурного співробітництва. Азія і Афри­ ка є колискою великих релігій і цивілізацій, які збагатили інші культури і цивілізації...

243

2.Конференція країн Азії і Африки приймає той факт, що існуван­ ня колоніалізму в багатьох частинах Азії і Африки, в якій би формі це не проявлялося не тільки перешкоджає культурному співробітництву, але також придушує національні культури на­ родів... Конференція засуджує таке заперечення основних прав в галузі освіти і культури в деяких частинах Азії і Африки...

особливо конференція засуджує расизм як засіб придушення культури...

C. Права людини і самовизначення

1.Конференція країн Азії і Африки заявляє про свою повну підтримку основних принципів прав людини, викладених в Ста­ туті Організації Об’єднаних Націй, приймає до відома загальну Декларацію прав людини як загальний зразок для всіх народів і всіх націй...

2.Конференція країн Азії і Африки засуджує політику расової сег­ регації і дискримінації...

D.Проблеми залежних народів

... Конференція погодилась:

a) Заявити, що колоніалізм у всіх його проявах являє собою зло, яке необхідно швидко припинити;

B) підтвердити, що підкорення народів іноземному поневолен­

ню, пануванню і експлуатації є запереченням основних прав людини, що суперечить Статуту Організації Об’єднаних Націй і перешкоджає міжнародному миру і співробітництву;

c) Заявити про свою підтримку справи свободи і незалежності всіх таких народів...

(Хрестоматия по новейшей истории. М., 1961. - Т . 3 - 4 . 1 . - С . 88-91).

1.Складіть таблицю «Розпад колоніальної системи» за такою схе­ мою:

2.Визначте основні причини труднощів у розвитку незалежних держав Азії й Африки.

3.Охарактеризуйте «нові індустріальні країни Сходу».

4.Які ви знаєте міждержавні об’єднання країн Азії й Африки? Яка спільна ознака цих об’єднань?

5.Проаналізуйте уривок з комюніке Бандунзької конференції країн Азії й Африки і визначте, які проблеми розглядала ця кон­ ференція.

244

§ 31. ЯПОНІЯ

ОКУПАЦІЙНИЙ РЕЖИМ

Друга світова війна закінчилась розгромом Японії. На за­ вершальному етапі війни вперше в історії було застосовано атомну зброю. 6 та 9 серпня 1945 р. на японські міста Хіросіма та Нагасакі американська авіація скинула атомні бомби. Наприкінці серпня 1945 р. на територію Японії висадились війська СІНА. Внаслідок капітуляції Японії, згідно з рішенням союзників - переможців у війні, верховна влада в країні перейшла до рук американської окупаційної армії на чолі з відомим полководцем генералом Дугласом Макартуром.

Американці повністю роззброїли японську армію. Військо­ вих злочинців було суворо покарано Міжнародним трибуна­ лом. Окупаційна влада провела ретельну чистку державних ус­ танов. Було звільнено зі служби осіб, пов’язаних із попереднім мілітаристським режимом. У країні встановлювалися де­ мократичні свободи - слова, друку, зборів, організацій, віро­ сповідання. Дозволялася діяльність політичних партій і профспілок. Жорстко обмежувалися повноваження усіх сило­ вих відомств (й досі в Японії відсутні міністерство внутрішніх справ та Служба безпеки).

У листопаді 1945 р. утворено Ліберальну та Прогресивну (з 1946 р. - Демократична) партії. Через 10 років вони об’єдна­ лись у Ліберально-демократичну партію (ЛДП), яка була прав­ лячою до середини 90-х років. Американці надали право ле­ гальної діяльності Соціалістичній, традиційно найсильнішій серед опозиційних, та Комуністичній партіям.

Окупаційна влада запровадила у країні загальне виборче право і посприяла проведенню в квітні 1946 р. перших після­ воєнних виборів до японського парламенту. Більшість місць одержала Ліберальна партія, лідер якої Сігеру Йосіда сформу­ вав уряд. Йому належить концепція післявоєнного розвитку Японії, якої дотримувались усі наступні уряди. Згідно з цією доктриною магістральний шлях Японії мав пролягати через відновлення та посилення позицій у міжнародній торгівлі і тому енергію народу належало спрямовувати на розбудову економіки, використовуючи дешеву довізну сировину, а зовнішню політику проводити під захистом наймогутнішої держави світу - СІЛА.

245

У листопаді 1946 р. парламент затвердив нову конституцію Японії. Вона зберегла монархію, однак статус імператора було докорінно змінено. З майже абсолютного монарха він пере­ творився на «символ єдності нації», тобто фактично позбавляв­ ся політичної влади. Було проголошено суверенну владу народу. Конституція встановила рівність усіх громадян перед законом і основні демократичні права та свободи. Двопалатний парламент оголошувався найвищим і єдиним законодавчим органом влади. Уряд, який раніше призначав імператор, за но­ вою конституцією обирається парламентом. Принципово новим у міжнародній практиці державного права була стаття 9 про відмову Японії «від війни як суверенного права нації, а також від загрози або застосування збройної сили як засобу вирішення міжнародних суперечок».

Окупаційна адміністрація провела в країні ряд прогресив­ них реформ. Почало діяти антимонопольне законодавство, за яким, зокрема, були розформовані найбільші концерни. Аме­ риканські фінансові радники розробили реформу податкової системи. Було зменшено податки на підприємницьку діяльність. Встановлювався твердий обмінний курс японської валюти - єни. Реформи пожвавили і посилили конкуренцію підприємців, сприяли зростанню економіки країни.

Запровадження земельної реформи призвело до ліквідації поміщицького землеволодіння. Держава викупила у поміщи­ ків і продала селянам близько 80 % усіх сільськогосподарсь­ ких угідь. Дрібне, клаптикове селянське господарство стало переважаючим у японському селі. Посилилася конкуренція між виробниками, і, як результат, зросла продуктивність праці, врожайність сільськогосподарських культур. Ті, хто не витримував конкуренції, залишали свої ділянки і йшли у міста, де створювалася нова японська промисловість. Міграція до міст особливо зросла з кінця 50-х років. Це призвело до скорочення частки працездатного населення, зайнятого в сільському господарстві Японії, з 48 до 8 % на сьогодні.

Важливе значення мало впровадження трудового законода­ вства, за яким встановлювався восьмигодинний робочий день, впроваджувалася система оплачуваних відпусток, охорони праці.

Перебудова торкнулась і системи освіти. Зі шкільних програм вилучено матеріали, пов’язані з ідеологією мілі­ таризму. Запроваджено нову систему освіти, яка передбачала 12-річний термін навчання у середній школі, спільне навчання хлопчиків та дівчаток.

246

САН-ФРАНЦИСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР

Встановлення комуністичних режимів у Китаї та Північній Кореї викликало загострення міжнародної ситуації на Далеко­ му Сході. У липні 1950 p., незабаром після початку агресії КНДР проти Республіки Кореї, генерал Макартур наказав сформувати в Японії поліцейський резервний корпус чи­ сельністю 75 тис. чол., названий «силами самооборони».

Корейська війна прискорила укладення мирного договору з Японією; разом з тим схилила Токіо до військового союзу з Ва­ шингтоном. У вересні 1951 р. в Сан-Франциско (СІЛА) відбу­ лась міжнародна конференція. В ній брали участь 52 країни. Коли стало відомо, що Японія вслід за мирним договором підпише угоду про військовий союз із СІЛА, делегація Ра­ дянського Союзу залишила конференцію.Отже, формально СРСР і Японія продовжували перебувати у стані війни.

Мирний договір відновив суверенітет Японії. Територіальні статті передбачали визнання Японією незалежності своєї ко­ лишньої колонії Кореї. Колишні японські підмандатні території - Каролінські, Маріанські та Маршаллові острови - було передано під управління СІЛА. Японія уклала кілька до­ говорів та угод із Сполученими ЛІтатами, зокрема «Пакт безпе­ ки», договір про торгівлю і навігацію, угоду про допомогу у взаємній обороні та ін. Сан-Франциська система договорів зробила Японію союзницею СІЛА. Американці отримали право мати на японській території військові бази, найбільша з яких розташовувалася на острові Окінава. З укладенням мирного договору окупаційний режим у Японії перестав існувати.

Складним був процес нормалізації відносин Японії з СРСР. Лише у жовтні 1956 р. було підписано Спільну декларацію про припинення стану війни між ними, відновлено дипломатичні відносини. Мирний договір за час існування Радянського Сою­ зу так і не було підписано. Японська сторона неодмінною умо­ вою його укладення висувала повернення їй чотирьох островів Курильської гряди - Кунашир, Ітуруп, ІЛикотан, Хабомаї. Якщо на переговорах 1956 р. лідер Радянського Союзу М. Хрущов погоджувався частково задовольнити вимоги японців - передати їм острови Хабомаї та ІЛикотан, то його на­ ступники категорично відмовлялись навіть обговорювати цю проблему, заявляючи про необґрунтованість японських вимог.

У 1956 р. Японію було прийнято до ООН, і вона стала пов­ ноправним членом міжнародного співтовариства.

«ЯПОНСЬКЕ ЕКОНОМІЧНЕ ДИВО»

Так назвали у світі перетворення, які відбулись у цій країні в ділянці господарства. Протягом усієї післявоєнної історії Японії збільшувалися капіталовкладення у промисловість.

247

Уряди ЛДП взяли курс на перебудову провідних галузей еко­ номіки, використання найсучаснішої техніки.

Поштовхом для піднесення японської промисловості стала корейська війна. Американці відмовилися від репарацій, більш того, надали японцям численні військові замовлення. За перші повоєнні роки промислове виробництво виросло май­ же вдвічі, й у 1951 р. Японія вийшла на довоєнний рівень. Зароджувалися промислові гіганти. Наприклад, невелика майстерня з ремонту військових вантажівок перетворилася на могутню автомобільну корпорацію «Тойота».

Перебуваючи під захистом СІЛА, Японія менше всіх країн витрачала на оборону (військові видатки не перевищували за конституцією 1% валового внутрішнього продукту на рік), на­ томість більше за інші країни робила інвестиції у розвиток промисловості.

Уберезні 1952 р. набув чинності закон про сприяння раціоналізації підприємств. Згідно з ним надавалась державна допомога, податкові та інші фінансові пільги на модернізацію виробництва, оновлення устаткування. Більшість промис­ ловців скористалися з цього закону, адже на тих поодиноких заводах, які збереглися після війни, майже дві третини устат­ кування було застарілим.

Виникали нові галузі промисловості, технічно переозброю­ вались існуючі. Зокрема, розвиток чорної металургії йшов шляхом спорудження доменних печей великої потужності, застосування новаторської киснево-конверторної виплавки сталі з безперервним розливом, встановлення потужних авто­ матизованих прокатних станів, впровадження матеріалота енергозберігаючої технології тощо. Внаслідок цих нововведень японська металургія досягла найвищих у світі показників ефективності праці. Наприкінці 70-х років Японія перетвори­ лась на один із найпотужніших світових центрів металургійно­ го виробництва.

Великі зрушення у 50-60-х роках відбулись у судно-, машинота приладобудуванні, автомобільній промисловості. Конку­ рентна боротьба на світовому ринку змушувала японські фірми звертати увагу на якість продукції, постійно вдосконалювати технологічні процеси. Чільне місце посідало перспективне конструювання. Ці та інші чинники вивели Японію на пере­ дові позиції в промисловому світі. Зокрема, в середині 70-х років половина кораблів, які спускали на воду в усьому світі, будувалась у Японії.

Унових галузях промисловості широко використовувалися найновіші, передусім американські, винаходи. Чимало знач­ них технічних нововведень було запроваджено на японських

248

Наприкінці 70-х років на американський ринок, наприклад, було відправлено до 40 % вироблених автомобілів, 16 % про­ кату чорних металів, ЗО % радіоприймачів та магнітофонів. У свою чергу, із США до Японії надходило майже 86 % спожи­ ваного металобрухту, 42 % бавовни, 59 % пшениці.

Широкий експорт високоякісних і дешевих японських то­ варів призвів до зіткнення інтересів ділових кіл США, Західної Європи та Японії. Ці суперечності набували характеру серйоз­ них політичних проблем, породжували «автомобільні», «текс­ тильні» та інші війни. Уряди Японії змушені виявляти неаби­ яку політичну гнучкість, щоб пригасити подібні конфлікти.

Бурхливий післявоєнний економічний розвиток Японії перетворив її на один з трьох центрів сучасної світової еко­ номіки поряд із США та Західною Європою. У середині 80-х років її частка у світовому валовому продукті сягнула 10 %. Середньорічні темпи приросту виробництва були найвищими у світі - 4,1 % і значно перевищували аналогічні показники інших держав. Наслідки фінансової кризи 1997 p., яка виник­ ла у країнах Південно-Східної Азії зачепили економіку Японії. Через обвал курсу акцій припинила на деякий час свою роботу Токійська фондова біржа, збанкрутувало багато банків та фінансових компаній. Через банкрутство десятків тисяч ком­ паній рекордної позначки сягнув рівень безробіття (4,3 % пра­ цездатного населення). Однак незабаром Японія, не вдаючись до зовнішніх позик, власними силами ліквідувала наслідки кризи й продовжила поступальний розвиток. Країна - світо­ вий лідер за обсягом золотовалютних резервів (понад 820 млрд доларів за даними на 2004 p.). Японська частка світового ВНП складає 15 % (друге місце у світі після СПІА).

ВНУТРІШНЯ І ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА

Внутрішня політика урядів ЛДП відповідала потребам роз­ витку економіки, підвищення життєвого рівня населення. Во­ ни, незважаючи на тиск зарубіжних імпортерів, захищали інтереси селян, штучно підтримуючи закупівельні ціни на японський рис майже втричі вищими, ніж на світовому ринку. Держава активно фінансувала програми, пов’язані з підви­ щенням урожайності сільськогосподарських культур.

Уряд Ейсаку Сато (1964-1972) поряд із вирішенням склад­ них економічних проблем активно займався екологічними. Було прийнято чимало законодавчих актів, спрямованих на охорону навколишнього середовища: основний закон про конт­ роль над забрудненням довкілля; закони про виплати компен­ сацій за збитки, завдані природі; закони про контроль за ста­ ном повітряних і водних ресурсів, ґрунтів; про рівень шуму.

250