Бурако Всес іст 11 кл підручник

мінімальними оцінками налічується приблизно 300 тис. чо­ ловік. У 1990 р. УСКТ було реорганізовано в Об’єднання ук­ раїнців в Польщі. Воно спрямовує всю роботу серед українців. Створено також ряд професійних та громадських організацій. Існує понад 50 пунктів для вивчення української мови, кілька українських шкіл і ліцеїв. Працюють понад 20 українських бібліотек, близько 50 колективів художньої самодіяльності.

У 2002 р. у Варшаві відкрито пам’ятник Тарасові Шевченку. Близько 80 % українського населення Польщі за віро­ сповіданням - греко-католики. Лише після краху комуністич­ ного режиму в країні було легалізовано греко-католицьку церк­

ву. Діють близько ста парафій, об’єднаних в окрему єпархію.

ДОКУМЕНТИ ________________________________________

ПРОГРАМА НЕЗАЛЕЖНОЇ САМОВРЯДНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ СПІЛКИ «СОЛІДАРНІСТЬ»

(схвалена І Загальнопольським з’їздом Спілки восени 1981 р.) (Витяг)

...19. Світоглядний, суспільний, політичний та культурний плю­ ралізм має стати основою демократії самоврядної Польщі. 20.Справжнє самоврядування трудящих буде основою самовряд­ ної Польщі.

21.Самостійні в юридичному, організаційному та майновому відношеннях територіальні органи самоврядування мають стати справжнім представництвом місцевої громади.

22.Організації й органи самоврядування повинні бути представ­ лені на рівні найвищої державної влади.

23.Юридична система має гарантувати основні громадянські свободи; поважати принципи рівності перед законом усіх грома­ дян та всіх установ громадянського життя.

24.Судочинство мас бути незалежним, а каральний апарат пови­ нен перебувати під суспільним контролем.

25.У Польщі як правовій державі ніхто не може бути переслідува­ ний за переконання ані примушений до дій, що суперечать його

сумлінню.

26. Особи, винні у занепаді країни, мають понести за це повну відповідальність.

(Pankowicz A. Historia. Polska і świat współczesny. - Warszawa, 1991. - S. 283).

З ДИРЕКТИВНОГО ЛИСТА ЦК КПРС РАДЯНСЬКИМ ПОСЛАМ У СОЦІАЛІСТИЧНИХ КРАЇНАХ

від 13 грудня 1981

Відвідайте (тт. Т. Живкова, Я. Кадара, Е. Хонеккера, Ю. Цеденбала, Г. Гусака, Ф. Кастро, Ле Зуана, К. Фомвіхана) і, пославшись на доручення ЦК КПРС, передайте наступне:

201

Як друзям відомо, польське керівництво запровадило в країні воєнний стан, оголосило про створення Військової Ради національного порятунку та ізолювало найбільш екстремістські елементи з «Солідарності», Конфедерації незалежної Польщі та інших антисоціалістичних груп...

Умовою успішного проведення акції польські товариші вважали сувору секретність. Про неї було відомо лише увузькомуоточенні В. Ярузельського. Завдяки цьомудрузям вдалося приголомшити противника, й операція поки що проходить задовільно...

За нашою попередньою оцінкою, дії польських друзів є актив­ ним кроком відсічі контрреволюції і відповідають у цьому сенсі спільній лінії братніх країн.

У цих умовах виникає питання про надання політичної та мо­ ральної підтримки польським товаришам, а також додаткової економічної допомоги...

(Документы «комиссии Суслова» / / Новая и новейшая история. - 1994. - N° 1 .- С. 103-104).

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ_________________________________

1.Охарактеризуйте процес встановлення комуністичної системи у Польщі в перші повоєнні роки.

2.Покажіть на конкретних прикладах прояви кризи комуністично­ го режиму у 50-80-х роках. Яку роль у консолідації демократич­ них сил відігравала католицька церква?

3.Прочитайте уривок з документа і розкрийте суть політичних вимог «Солідарності».

4.Як відбулося повалення комуністичного режиму у Польщі?

5.Розкрийте труднощі й успіхи у відродженні економіки країни в 90-х роках.

6.Дайте оцінку політики польського комуністичного режиму щодо українського населення у Польщі.

7.Які зміни намітились у політиці Польщі щодо України в 90-х роках?

§25. ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА. НЕЗАЛЕЖНІ ЧЕСЬКА І СЛОВАЦЬКА РЕСПУБЛІКИ

Коли і внаслідок чого Чехословаччина втратила свою неза­ лежність? Я к було розподілено територію країни? Я кі сили брали участь у визволенні країни від нацистської окупації?

ЗАХОПЛЕННЯ ВЛАДИ КОМУНІСТАМИ

На початку 1945 р. на території Чехословаччини розгорнув­ ся наступ радянських військ. Тоді ж у результаті переговорів, що відбувалися в Москві з участю президента Чехословацької Республіки (ЧСР) Едуарда Бенеша і чеських та словацьких політичних діячів, було сформовано новий чехословацький уряд, в якому під тиском радянського керівництва міцні по­ зиції одержали представники Комуністичної партії Чехосло-

202

ваччини (КПЧ). До складу уряду ввійшли також представники ряду демократичних партій.

Спираючись на підтримку радянських властей комуністи крок за кроком розширювали і зміцнювали свій вплив у країні, взяли під контроль ключові пости в державному апараті. На­ весні 1945 р. започатковано проведення земельної реформи, згідно з якою конфісковували і розподіляли між селянами зем­ лю, яка належала особам німецької національності й зрадни­ кам батьківщини. Згодом були також експропрійовані маєтки великих землевласників. Восени цього ж року націоналізовано банки, страхові компанії, металургійні заводи, шахти та інші промислові підприємства.

Було зроблено спроби врегулювати міжнаціональні відноси­ ни всередині ЧСР. Словаччина одержала обмежену автономію. Більшість німецького населення, що проживало на території Чехословаччини (3,5 млн чол.), вислали в Німеччину. У червні 1945 р. підписано Договір між ЧСР і СРСР, за яким Закар­ патська Україна передавалася Радянському Союзові з вклю­ ченням її до складу Української РСР.

Завдяки державно-правовим традиціям, що залишалися від довоєнної Чехословаччини, впливові демократичних партій у громадсько-політичному житті в країні у перші повоєнні роки певною мірою ще зберігалися демократичні свободи, порівня­ но вільно функціонували засоби масової інформації. Однак уже незабаром КПЧ відкрито взяла курс на встановлення своєї диктатури. У лютому 1948 р. вона вчинила державний перево­ рот, захопивши всю повноту влади в країні.

«БУДІВНИЦТВО СОЦІАЛІЗМУ»

Відтак КПЧ приступила до зміцнення тоталітарного режи­ му, реорганізації всього життя країни на радянський взірець. У 1948 р. було прийнято закон про націоналізацію промисло­ вих підприємств, згідно з яким практично вся промисловість, за винятком дрібних майстерень, стала власністю держави. Прийнято нову конституцію, що проголосила найближчою метою «побудову соціалізму». Проведено «вибори» до Національних зборів, на яких було висунуто винятково канди­ датів від комуністів або їхніх прихильників, і вони «одержали» близько 90 % голосів. (Такі «вибори», як і в інших європейсь­ ких країнах, регулярно проводилися протягом усіх років існу­ вання комуністичного режиму). Президента Е. Бенеша було відправлено у відставку, а цей пост зайняв лідер комуністів Клемент Готвальд. Демократичні партії зазнали поразки і були розгромлені. Соціал-демократичну партію приєднали до КПЧ.

203

Проголошений компартією курс на «будівництво соціаліз­ му» знайшов втілення у п’ятирічних планах, перший з яких був розрахований на 1949-1953 pp. і спрямований на розбудо­ ву важкої індустрії. Розпочалася колективізація села. «Будівництво соціалізму» відбувалося в умовах жорстокого те­ рору проти всякого інакодумства.

«Відлига» в СРСР, що настала в 1953-1956 pp., мало позначи­ лася на внутрішньому житті Чехословаччини. У другій половині 50-х років КПЧ провела кампанію по завершенню ко­ лективізації. Комуністична пропаганда оголосила, що, оскільки «соціалістичні відносини» стали панівними як у місті, так і на селі, то це означає «перемогу соціалізму» в Чехословаччині. Відповідно до цього у 1960 р. було прийнято нову конституцію, за якою держава дістала нову назву - Чехословацька Соціалістична Республіка (ЧССР). Проголошувалося, що комуністична партія здійснює «керівну роль» у державі. Конституція зміцнювала унітарний характер державного устрою ЧССР: і без того куцу ав­ тономію Словаччини було зведено нанівець.

РУХ ЗА РЕФОРМИ ТА РАДЯНСЬКА ІНТЕРВЕНЦІЯ 1968 р.

«Перемога соціалізму» виявилася звичайним ідеологічним міфом. Уже на початку 60-х років у країні загострились еко­ номічні труднощі. Водночас визрівало широке суспільне невдоволення тоталітарним режимом, партійним диктатом, відсутністю громадянських прав і свобод. У країні виникла гостра політична криза. На початку 1968 р. партійне керівництво очолив Александр Дубчек, який зарекомендував себе прихильником реформ, а президентом ЧССР став герой Другої світової війни генерал Людвік Свобода, оновилося партійно-державне керівництво в цілому. Було накреслено ши­ року програму докорінних суспільних перетворень, метою якої було запровадити «соціалізм з людським обличчям». Започат­ ковано демократизацію політичного життя в країні. Значно більшу свободу одержала преса, радіо і телебачення. Держав­ ний лад передбачалося перебудувати на принципах феде­ ралізму. В економічній галузі замість командно-бюрократич­ них методів запроваджувалися ринкові елементи.

Лідери СРСР і країн-сателітів, а також консерватори в керівництві самої КПЧ зустріли чехословацькі реформи в шти­ ки, характеризуючи їх як «підрив соціалістичних засад». На ЧССР було вчинено шалений політичний тиск, а оскільки це не дало бажаних результатів, у Москві зважилися на збройну інтервенцію у Чехословаччину. 21 серпня 1968 р. радянські війська, а також збройні сили інших держав - членів Організації Варшавського Договору увірвалися до ЧССР і окупу-

204

шено виведення з території Чехо-Словаччини підрозділів ра­ дянської армії, що перебували тут від 1968 р.

Між тим у політичному житті ЧСФР дедалі більшої сили набували відцентрові тенденції. У 1992 р. словацькі лідери по­ чали вимагати перетворення Чехо-Словацької федерації на конфедерацію або навіть на ефемерну «унію» двох фактично самостійних держав. На ці домагання чеські політичні діячі твердо відповіли: або збереження федерації в тому її вигляді, що склався після краху комуністичного режиму, або «розлу­ чення». Словаки врешті-решт прийняли другий варіант. У ре­ зультаті переговорів з представниками Чехії було ухвалено взаємопогоджене рішення: від 1 січня 1993 р. ЧСФР припиняє існування, натомість проголошуються дві незалежні держави - Чеська Республіка і Словацька Республіка.

Кілька місяців, що залишилися до початку незалежного життя, обидві республіки використали на взаємне розмежу­ вання і влаштування своїх внутрішніх проблем. «Розлучення» відбувалося в чітко виражених цивілізованих формах. Зокре­ ма, полюбовно, пропорційно кількості населення (2:1) було поділено спільне майно, спільні кошти. Прийнято конституції Словацької та Чеської Республік.

З 1993 р. почалося роздільне існування двох держав. Обох їх було прийнято до ООН та інших міжнародних організацій. Президентом Чехії було обрано Вацлава Гавела (1998 р. переоб­ раний на наступний строк), Словаччини - Міхала Ковача. Політичне становище Чехії від самого початку відзначалося більшою стабільністю. На парламентських виборах здебільшо­ го вела перед і формувала уряд Чеська соціал-демократична партія (ЧСДП). Її основним конкурентом виступала Грома­ дянська демократична партія (ГДП) правоцентристського спрямування. Президентом Чехії після закінчення у 2003 р. повноважень В. Гавела було обрано лідера соціал-демократів Вацлава Клауса. У 2002 р. відбулись останні загальні вибори, на яких ЧСДП здобула найбільше голосів (понад ЗО %). Її представник Станіслав Гросс у 2004 р. очолив уряд.

Політичне життя Словаччини у перші роки самостійного існування було менш стабільним. Внутрішньополітична бо­ ротьба не раз виходила за рамки демократичних процедур. Набули гостроти міжнаціональні проблеми (15% населення Словаччини становлять національні меншини: угорці, цигани, чехи, українці). У 1994 р. в країні виникла політична криза, для розв’язання якої знадобилися дострокові парламентські вибори. Перемогу на них знову здобув Рух за демократичну Словаччину, лідер якого В. Мечіар втретє став прем’єрміністром. Однак нова розстановка політичних сил не призве­

207

ла до стабілізації. Лише нові парламентські вибори 1998 p., які виграли демократичні, проєвропейськи налаштовані сили, змінили ситуацію на краще. Уряд очолив Мікулаш Дзюрінда. Ці ж партії перемогли і на останніх виборах 2002 p., і М. Дзюрінда залишився прем’єр-міністром. Президентом Словацької Республіки у 2004 р. став представник Руху за де­ мократичну Словаччину Іван Гашпарович.

На перших порах давався взнаки неоднаковий рівень госпо­ дарського розвитку Чехії та Словаччини. Економічно більш розвинута Чехія мала кращі стартові умови незалежного існу­ вання: тут було незначне безробіття (менше 3 % працездатного населення), порівняно невисока інфляція (10 % на рік). Водно­ час у Словаччині безробіття досягло 18 %, інфляція - 25 % на рік. Тим не менш словацька економіка змогла подолати наявні труднощі й пішла шляхом впевненого розвитку.

Від часу перемоги революції 1989 р. зовнішня політика спо­ чатку ЧСФР, а потім - Чеської та Словацької Республік була зорієнтована на Захід. Обидві держави було прийнято до НАТО та Європейського Союзу. Встановилися дружні стосунки Чехії та Словаччини з Україною. Відбулися взаємні візити керівних діячів. З обома державами Україна уклала договори про дружні відносини, добросусідство і співробітництво; розвива­ ються економічні та культурні зв’язки.

УКРАЇНЦІ У СЛОВАЧЧИНІ

Кілька районів Східної Словаччини (Пряшівщина) станов­ лять землі, де здавна проживає українське населення - лемки. Тут є понад двісті українських сіл і ще приблизно сто, де ук­ раїнці становлять значну частину людності. Всього, за оцінками дослідників, у Словаччині проживає близько 150 тис. українців.

На зламі 1944-1945 pp. українські райони Словаччини стали епіцентром запеклих боїв і зазнали значних руйнувань. У 1947 р. через ці райони, прориваючись на Захід, проходили загони УПА.

Протягом попередніх десятиліть серед українського насе­ лення Чехословаччини гостро стояло питання національного самоусвідомлення. Одні вважали себе українцями, невід’ємною частиною українського народу, інші ж твердили, що вони ста­ новлять окрему русинську народність. Консолідації національ­ ної свідомості не було досягнуто і в післявоєнний час.

У 1952 р. у школах для українського населення в наказово­ му порядку було запроваджено винятково українську літера­ турну мову. Однак не всі русини-українці позитивно сприйняли цей захід: частина з них вважала, що навчання слід проводити місцевою говіркою.

208

У50-х роках громадське життя українців очолила Культур­ на спілка українських трудящих (КСУТ). Існувало понад 200 українських шкіл, театр, ансамбль пісні й танцю. У Пряшеві виходили газета й журнали, велися радіопередачі українською мовою.

У60-80-х роках відбувався процес асиміляції українсько­ го населення. Занепало шкільництво: наприкінці 80-х років залишилося тільки 22 українські школи й одна гімназія.

Після революції 1989 р. українське населення здобуло свободу слова, невід’ємні людські права. Відродилася грекокатолицька церква, заборонена за комуністичного режиму (більшість українців Словаччини - католики східного обряду). КСУТ була реорганізована в Союз русинів-українців Словаччини. Розпочалося відродження громадських і культурно-освітніх установ, яке, однак, проходило не без проблем. Відновилося протистояння прихильників української та «русинської» орієнтації. Припинено державну допомогу національним спілкам і громадським організаціям.

Д О К УМЕНТИ_____________________________ ____ ____ _____

ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА. 1968 РІК. ПОГЛЯД З МОСКВИ

(З робочих записів засідання політбюро ЦК КПРС від 17 липня)

Ю. Андропов. Я вважаю, що у плані практичному ця зустріч* ма­ ло що дасть... Вони зараз відстоюють свою шкуру, запекло відстоюють... Праві на чолі з Дубчеком міцно стоять на своїй платформі. І готуємося не лише ми, готуються й вони, і готу­ ються дуже старанно. Вони зараз готують робітників, робітни­ чу міліцію. Все йде проти нас...

О. Косигін. На мій погляд, вони ведуть боротьбу не за власну шкуру, вони відстоюють соціал-демократичну програму. Ось суть їхньої боротьби. Вони ведуть запеклу боротьбу, але за зрозумілі їм цілі, щоб перетворити Чехословаччину в Юго­ славію, а далі у щось подібне до Австрії...

А. Громико. Квітневий та липневий пленуми ЦК підтвердили, що ми не віддамо Чехословаччини... Двостороння зустріч за те­ перішніх обставин необхідна. На цій зустрічі нам слід сказати їм усе. Очевидно, вони не приймуть наших пропозицій. Але тоді вже ми свідомо будемо підходити до вирішення питання про застосування крайніх засобів. Нам зараз дуже багато говорять про дружбу з СРСР... Ми знаємо ціну тих розмов. Про таку друж­ бу, про яку зараз іде мова, говорить і Джонсон, і всі інші кандида­ ти на пост президента Сполучених Штатів, які рвуться до нас на прийом... Слід подумати про те, що ж спричинять крайні заходи?

Ядумаю, що зараз міжнародна обстановка така, що крайні захо­

*ЦК КПЧ і ЦК КПРС

209

ди не можуть спричинити загострення, великої війни не буде...

Але якщо ми дійсно втратимо Чехословаччину, це велика зваба для інших. Якщо збережемо Чехословаччину -- це зміцнить нас...

(Пихоя Р.Г. Чехословакия. 1968 год. Взгляд из Москвы. По документам ЦК КПСС / / Новая и новейшая история. - 1995. - № 1 С. 35 -36).

САГпГКННЯ ТА ЗАВДАННЯ___________________________________

1.Які особливості встановлення комуністичного режиму і «будівництва соціалізму» в Чехословаччині?

2.Розкрийте суть «Празької весни» 1968 р. Користуючись урив­ ком документа, визначте причини військової інтервенції СРСР і його сателітів у Чехословаччину.

3.Які були внутрішньополітичні та міжнародні наслідки інтер­ венції?

4.Відтворіть хід і наслідки «Оксамитової революції» в Чехосло­ ваччині.

5.Охарактеризуйте становище українців у Словаччині.

§26. УГОРЩИНА

Коли і за яких умов була встановлена диктатура М. Горті в Угорщині? Я кі соціальні проблеми існували у міжвоєнній Угорщині? Я кі цілі у зовнішній політиці переслідував уряд Угорщини у 20-30-т і роки?

БОРОТЬБА КОМУНІСТІВ ЗА ВЛАДУ

Восени 1944 р. радянська армія, переслідуючи німецькі збройні сили, вступила на територію Угорщини. Радянські власті утворили «представницький орган» - Тимчасові національні збори й уряд Угорщини. Ці структури по суті були маріонетками окупаційних властей. Уряд формально був ко­ аліційним, проте вирішальну роль у ньому відігравали пред­ ставники Угорської комуністичної партії (УКП). Було укладено перемир’я з країнами антигітлерівської коаліції. Згідно з його умовами, Угорщина оголосила себе в стані війни з Німеччи­ ною. Для контролю за виконанням Угорщиною умов перемир’я було створено Союзну контрольну комісію на чолі з радянським маршалом К. Ворошиловим, який і здійснював реальну владу в країні.

Бої за Угорщину були особливо запеклими, і тільки на по­ чатку квітня 1945 р. країну повністю очистили від німецьких військ. Тоді ж, навесні 1945 p., угорський уряд з ініціативи комуністів провів у країні земельну реформу, в ході якої було ліквідовано велике землеволодіння, а вилучені у поміщиків угіддя розділили й передали у власність сільськогосподарсь­ ких робітників, наймитів і малоземельних селян.

210