20.2. Попередження алкоголізму серед військовослужбовців

Вислів, що хворобу легше попередити, ніж лікувати, повною мірою стосується алкоголізму, профілактика якого значно полегшує боротьбу з ним, дає добрі результати.

Алкоголізм – це хвороба, що виникає від надмірного вживання алкоголю і характеризується патологічною залежністю від нього, психічними, тілесними і неврологічними розладами, супроводжується порушенням соціальних функцій хворого.

Пияцтво – це антисуспільна форма поведінки, яка проявляється у частому і надмірному вживанні алкоголю і є передумовою хвороби, ґрунтом, на якому розвивається алкоголізм.

Алкоголь – це речовина, яка при надмірному вживанні непомітно і поступово призводить до руйнування організму і психіки людини.

Як і всяка отрута, алкоголь може бути причиною смерті. Експериментально обчислена кількість алкоголю із розрахунку на кілограм ваги тіла – токсичний еквівалент. Для людини це 7 – 8 г етилового спирту. Наприклад, якщо вага людини 64 кг, смертельна доза буде приблизно дорівнювати 500 г чистого алкоголю. Суттєвий вплив на отруєння має час. Повільне вживання алкоголю протягом більше години зменшує небезпеку.

Після потрапляння в організм смертельної дози температура тіла зменшується на 3 – 4 С°. Смерть настає за 12 – 40 год.

Уживання алкоголю є однією з основних причин дорожньо-транспортних пригод. Дослідження вчених показали, що кухоль пива, випитого водієм перед виїздом, збільшує ймовірність аварії у 7 разів, 150 г горілки – у 30 разів, 300 г горілки – у 130 разів. Ці дані свідчать про те, що ніякої “припустимої” концентрації спирту в крові, яка ніби суттєво не впливає на аварійність, не існує. Ось чому водія, який перед рейсом випив навіть пива, треба розглядати як потенційного злочинця.

Алкоголь дуже негативно впливає на життєво важливі функції організму. Від нього страждає насамперед шлунок, що першим приймає на себе удар. І чим міцніші напої, тим швидше він починає хворіти, тим тяжче його лікувати.

Дія етилового спирту позначається на клітинах печінки, які під його впливом гинуть. На їх місці утворюється з’єднуюча тканина або простий рубець. Печінка поступово зменшується в розмірах, зморщується, її судини стискаються, кров у них застоюється, тиск підвищується у 3 – 4 рази. Коли відбувається розрив цих судин, починається сильна кровотеча, від якої хворий найчастіше гине. За даними ВОЗ близько 80 % хворих помирають протягом року після першої такої кровотечі. Описані зміни мають назву – цироз печінки.

Склеротичні зміни відбуваються і в підшлунковій залозі, яка тісно пов’язана з травним трактом. Розтини осіб віком 30 – 40 років, які тривалий час уживали вино у великих дозах, показали глибокі зміни у підшлунковій залозі. Тому ті, хто вживає спиртне, часто скаржаться на погане травлення, різкі болі в животі.

Ураження серцево-судинної системи від спиртного спостерігається у вигляді алкогольної гіпертонії чи ураження міокарда.

Алкогольна гіпертонія є результатом порушення нервової регуляції судинного тонусу, обумовленого токсичною дією етилового спирту на різні відділи нервової системи. Тут певну роль відіграє порушення функції наднирок із підвищенням рівня адреналіну, що особливо різко виявляється у перші дні після алкогольних ексцесів. Нерідко у тих, хто вживає спиртне тривалий час, має місце ураження нирок.

Гіпертонія спостерігається більше ніж у 40 % тих, хто вживає алкоголь. Причому майже у 35 % із них артеріальний тиск знаходиться у небезпечній зоні. Гіпертонія вражає людей віком від 36 років. Основним лікувальним і профілактичним засобом при алкогольній гіпертонії є повна відмова від спиртного, без цього лікування іншими засобами є неефективним.

Алкоголь є небезпечним і для мозку людини, де він накопичується найбільше. Якщо концентрацію алкоголю прийняти за 1,0, то в печінці вона буде дорівнювати 1,45, у спинномозковій рідині 1,5, а у головному мозку 1,75. Тривале вживання алкоголю різко знижує мозкові функції людини. При цьому першими страждають більш складні психічні процеси, довше зберігаються прості функції, ті, які пов’язані з рухами.

При повторному прийомі алкоголю ураження вищих центрів мозкової діяльності триває від 8 до 20 днів. Якщо алкоголь уживають тривалий час, то робота цих центрів ніколи не відновлюється.

З наукових джерел відомо, що людина, яка вживає спиртні напої, втрачає знання й уміння, здобуті розумовим напруженням, наприклад, за останній тиждень чи місяць, тобто повертається до попереднього рівня розумового розвитку.

Якщо алкогольні отруєння є регулярними, то людина зупиняється у своєму розумовому розвитку, її мислення стає шаблонним. У подальшому настає ослаблення більш стійких асоціацій, розумові процеси ще більше звужуються, позбавляються свіжості й оригінальності. Тривале вживання алкоголю неминуче веде до деградації особистості, притупляє здібності до творчого мислення, синтезу, потім ці якості мозку зникають зовсім.

Відомо, що тривалість життя людини, яка систематично вживає спиртне, скорочується на 15 – 20 років. І якщо вона після 50 років не загине від пияцтва, то починає тяжко хворіти.

Алкоголізм руйнує моральні стосунки в сім’ї, від цього страждають, насамперед, діти.

Пияцтво і патріотизм – поняття несумісні. Із давніх давен вороги вербували зрадників серед п’яниць, бо для них немає нічого святого.

Особистість п’яниці характеризується егоцентризмом, тобто прагненням вирішувати всі питання заради особистої вигоди. Водночас у людини виявляється слабкий опір труднощам. Вона легко кидає розпочату справу і не доводить її до кінця. У неї рано виникає відчуття безпомічності, залежності від інших, прагнення знайти яку-небудь опору для себе. Ці негативні риси доповнює манія величності. Людина уявляє себе більш значною, ніж є насправді, часто скаржиться, що її не розуміють, недооцінюють.

Особливо згубно алкоголь діє на дітей. З досвіду відомо, що діти алкоголіків і тих, хто одноразово вжив перед зачаттям алкоголь, часто народжуються слабкими, розумово неповноцінними чи навіть мертвими. Закони Давнього Риму забороняли молодим людям до 30 років, тобто в період найбільш активного відтворення нащадків, пити спиртні напої. За законами Давньої Греції п’яному чоловіку суворо заборонялося сходитися з жінкою. На Русі нареченому і нареченій не дозволяли вживати хмільне під час весілля.

Знаючи, якої шкоди завдає вживання спиртних напоїв, необхідно вести цілеспрямовану роботу щодо попередження пияцтва і серед військовослужбовців. В армії до пияцтва можна віднести і випадки вживання алкоголю військовослужбовцями строкової служби тому, що вони тісно пов’язані з правопорушеннями.

По-перше, стан сп’яніння послаблює у військовослужбовців почуття відповідальності та може мати провокуючий характер, коли правопорушення здійснюють під впливом мотивів і цілей, які не властиві порушнику у тверезому стані.

По-друге, негативний вплив сп’яніння чітко відбивається і на конкретних обставинах вчинення злочину, полегшує і прискорює виникнення його задуму і рішучість вчинення.

По-третє, стан сп’яніння збільшує тяжкість злочинних дій, посилює їх жорстокість і безглуздість.

Виділяють три групи факторів, що сприяють пияцтву серед військовослужбовців: соціальні, психологічні і медичні.

До соціальних факторів належать:

• несприятливі умови сімейного виховання (неповна сім’я, алкогольні традиції, низький культурний рівень, конфліктні взаємовідносини та аморальна поведінка батьків);

• низький рівень освіти (незадовільна успішність у школі, дублювання класів або формальне переведення із класу в клас);

• початок трудової діяльності до 17 років;

• вживання алкоголю у ранньому віці;

• негативний вплив ровесників із асоціальними тенденціями.

До психологічних факторів належать:

• особливості характеру (нестійкий, епілептоїдний, експлозивний);

• релаксуючі й ейфоризуючі властивості алкоголю, що сприяють психічному комфорту, полегшують міжособистісні контакти;

• фіксація станів;

• руйнування властивостей особистості;

• належність до певного кола осіб;

• традиції.

До медичних факторів належать:

• неповноцінність вищих відділів центральної нервової системи (природжена або внаслідок черепно-мозкових травм та інтоксикацій);

• несприятлива спадковість (сімейний алкоголізм).

Профілактика пияцтва серед військовослужбовців передбачає:

• знання дійсного стану справ з цієї проблеми у підрозділах;

• персональний облік схильних до зловживання спиртними напоями і здатних спровокувати до негативних вчинків нестійких військовослужбовців;

• перекриття всіх каналів доставки спиртного військовослужбовцям;

• систематичні перевірки кімнат для зберігання особистих речей військовослужбовців, сушарень, котельних, лазень, підвалів і т. ін.;

• зосередження зусиль військових юристів на переконливому показі воїнам тяжких наслідків пияцтва, своєчасне доведення вироків військових трибуналів у зв’язку з подіями і злочинами на ґрунті пияцтва;

• виявлення військовими медиками військовослужбовців, схильних до вживання спиртних напоїв;

• облік випадків пияцтва і алкоголізму;

• посилення санітарно-просвітницької роботи;

• показ соціально небезпечних аспектів алкоголізму;

• урахування структури військових підрозділів і специфіки служби, що можуть сприяти придбанню та вживанню спиртних напоїв;

• постійну, наполегливу індивідуально-виховну роботу з особовим складом;

• покращення побутових умов особового складу.

У жодному разі не слід проводити виховну роботу з військовослужбовцями, які знаходяться у стані сп’яніння. Це може спричинити спалахи гніву і агресії.

У профілактичній роботі необхідно досягати розуміння військовослужбовцями дійсної стадії їх алкоголізації. Цьому може сприяти, наприклад, проведення анкетування (див. дод. 20.1).

Таким чином, подолання пияцтва та алкоголізму є складною державною проблемою, вирішення якої можливе лише з урахуванням усіх аспектів – економічних, соціальних, юридичних, культурологічних та медичних. Викорінення пияцтва серед військовослужбовців потребує заходів, що спрямовані на його соціальну і адміністративну профілактику та психологічну реабілітацію.

Додаток 20.1