3.2. Морально-психологічний клімат у підрозділах

Морально-психологічний клімат у військових колективах є інтегральним опосередкованим показником морально-психологічного стану особового складу підрозділу (частини), що характеризує групові ефекти спільних форм життєдіяльності військовослужбовців.

Військові статути визначають необхідність вивчення, оцінювання та поліпшення морально-психологічного клімату військових колективів, без чого службово-бойова діяльність військ не може бути успішною.

Морально-психологічний клімат у військовому колективі є результатом спільної діяльності військовослужбовців, їх міжособистісної взаємодії. Він проявляється у таких групових ефектах, як настрій і думка колективу, індивідуальне самопочуття та оцінка умов життя і служби у підрозділі. Ці ефекти у кінцевому вигляді впливають на взаємовідносини в процесі служби та виконання завдань підрозділом.

Поняття “морально-психологічний (соціально-психологічний) клімат” виникло за аналогією до географічного клімату, що дозволяє осмислити практичне значення групових ефектів як особливих умов життєдіяльності людини у військовому колективі. Така аналогія визначає характерні особливості морально-психологічного клімату: по-перше, це одна із сторін життєдіяльності людей; по-друге, він не однаковий у різних колективах; по-третє, він по-різному впливає на членів колективу; по-четверте, він впливає на психічний стан військовослужбовців і передбачає наявність двох взаємопов’язаних соціально-психологічних явищ – сукупності умов соціального середовища та їх стан.

Структура морально-психологічного клімату військового колективу визначається системою відносин, що склалися у військовому колективі, та характеризується елементами, які являють собою синтез суспільних та міжособистісних відносин.

Через суспільні відносини розкривається соціальний зміст особистісних відносин військовослужбовців у колективі (службові, релігійні, правові, етичні).

Через міжособистісні відносини розкриваються соціально-психологічні форми, в які трансформуються суспільні відносини у процесі спілкування військовослужбовців (організаційно-технологічна взаємодія, статусно-рольовий взаємозв’язок, адміністративно-психологічний взаємовплив, емоційно-логічне взаємопізнання). Вони виникають на ґрунті предметно-практичної діяльності та залежать від умов життєдіяльності колективу.

Суспільні та міжособистісні відносини складають єдність, їх поділ з метою вивчення не повинен розривати реальний взаємозв’язок між ними. Єдність змісту суспільних та міжособистісних відносин постає у вигляді:

• взаємовідносин військовослужбовців (співробітництво, змагання, згуртованість, сумісність, злагода, дружба, неприязнь та ін.);

• якостей особистості, від яких залежать психологічні особливості спілкування людей у колективі (щирість, замкненість, самостійність, чуйність, принциповість, чесність, відповідальність та ін.).

Взаємовідносини – це безпосередні відносини між людьми, у яких всі види суспільних відносин поєднуються у соціально-психологічні форми спілкування. Вони мають вигляд предметно-практичних, рольових, комунікативних, когнітивних, емоційних, правових, вольових, моральних відносин.

Предметно-практичні відносини виникають на ґрунті єдності службових взаємин та форм організаційної взаємодії військовослужбовців під час виконання завдань за призначенням і проявляються у вигляді групових ефектів співробітництва, взаємодопомоги, спрацьованості, змагання тощо.

Рольові відносини виникають на ґрунті синтезу суспільно-правових відносин і форм статусно-рольового взаємозв’язку та взаємодії. Вони можуть бути як офіційними так і неофіційними.

Комунікативні відносини є проявом особистих якостей військовослужбовців. Вони відображають активність психологічних взаємозв’язків членів підрозділу і характеризують особистісну опосередкованість процесів спілкування, єдність поглядів, соціальну та психологічну зближеність, згуртованість.

Когнітивні відносини виникають у процесі спілкування через психологічне взаємопізнання військовослужбовців. Вони характеризуються порозумінням, співчуттям, співучастю, співпереживанням тощо.

Емоційні відносини – це результат синтезу естетичних норм з формами психологічного впливу людей один на одного і відображають взаємну привабливість членів підрозділу. Вони проявляються через почуття (любові чи ненависті, симпатії чи антипатії та ін.) і характеризують загальний емоційний фон діяльності підрозділу.

Правові відносини виникають як синтез суспільно-правових відносин і адміністративно-психологічних форм взаємозалежності. Вони регламентовані статутами і впливають на якості особистості (обов’язковість, принциповість, вірність слову та ін.).

Вольові відносини – це синтез правових відносин з психологічним взаємовпливом. Вони відображають можливість волевиявлення особистості у колективі і характеризують ступінь автономності індивідуальних дій, вчинків та поведінки військовослужбовця. Ці відносини формуються на ґрунті таких якостей особистості, як владність, самостійність, наполегливість, з одного боку, та нерішучість, невпевненість – з іншого.

Моральні відносини виникають у результаті поєднання всіх суспільних відносин та їх реального прояву у міжособистісній взаємодії з психологічними взаємозв’язками. Вони відображають психологічні установки стосовно етичної поведінки військовослужбовців у підрозділі та оцінку їх реальних взаємин з погляду на принципи гуманізму. Підґрунтям для моральних відносин є такі якості особистості, як чуйність, піклування, байдужість, справедливість, чесність, порядність та ін.

Взаємовідносини являють собою складну конструкцію, яка виникає внаслідок самоусвідомлення особистості, представленого в соціально-психологічних формах взаємодії індивіда з оточуючими людьми.

Сукупність взаємовідносин, що домінують у тому чи іншому підрозділі, утворюють структуру його морально-психологічного клімату. Взаємовідносини як форми прояву морально-психологічного клімату можуть бути вивчені та оцінені.

Під динамікою морально-психологічного клімату зазвичай розуміють активно діючу силу та причини, що її зумовлюють, а також стан руху, розвиток, зміну якого-небудь явища або об’єкта під впливом зовнішніх (соціальні умови, рівень розвитку матеріально-технічної бази, стан політичної та міжнародної обстановки) та внутрішніх (умови служби, особистісні особливості військовослужбовців, ціннісно-орієнтаційна єдність учасників спільної діяльності) факторів.

Динамічними є окремі параметри морально-психологічного клімату, клімат у цілому, а також його зовнішні та внутрішні детермінанти. Всі вони взаємопов’язані і характеризуються за допомогою об’єктивних даних, що отримують у ході вивчення морально-психологічного клімату.

Динаміку морально-психологічного клімату виявляють після вимірювання його стану в різних точках, якими можуть бути:

• час вимірювань: до та після якої-небудь події, природного чи спланованого впливу; колись і тепер; те, що є і те, що очікується у майбутньому;

• стадії розвитку соціальної групи (підрозділу): з прибуттям нового поповнення; після звільнення військовослужбовців, що вислужили встановлені терміни служби; з призначенням нового керівництва та ін.;

• логіка випередження: різного роду припущення, теоретичні розмірковування, що дозволяють передбачити, спрогнозувати динаміку морально-психологічного клімату.

Динаміку можна розуміти у вузькому та широкому смислах.

У вузькому смислі розглядають зміни клімату в цілому або окремих його параметрів, вплив на нього зовнішніх та внутрішніх факторів. При цьому окремо вивчають динаміку об’єктивних показників і суб’єктивних уявлень. Для з’ясування динаміки морально-психологічного клімату необхідно розкрити залежність між кліматом та його детермінантами.

У широкому смислі вивчають механізми, які забезпечують відповідність об’єктивних показників клімату і умов спільної діяльності військовослужбовців з одного боку, та уявлень стосовно стану, компонентів, внутрішніх і зовнішніх факторів морально-психологічного клімату – з іншого. При цьому вивчають закономірності переходу об’єктивних умов та передумов спільної діяльності військовослужбовців у суб’єктивне ставлення до них.

На основі трансформації об’єктивних факторів спільної діяльності у суб’єктивні уявлення про них і виникає морально-психологічний клімат підрозділу. Він опосередкований особливостями детермінант, що визначають клімат; психічними властивостями членів підрозділу, які реагують на умови та фактори спільної діяльності; системою міжособистісних зв’язків, що склалися; характером офіційних та неофіційних взаємин; особистими якостями лідерів, сприйняття (або несприйняття) їх більшістю членів колективу. При цьому важливо враховувати не просто вплив цих факторів, а їхні особливості, що сприяють трансформації позитивних явищ і умов спільної діяльності у благополучний морально-психологічний клімат або, навпаки, заважають цій трансформації і спричиняють негативні наслідки.

Увагу необхідно концентрувати не на вивченні передумов динаміки морально-психологічного клімату та її наслідках, а на механізмах трансформації об’єктивного у суб’єктивне, знання яких дозволяє управляти кліматом.

Вивчаючи динаміку трансформації об’єктивних факторів спільної діяльності у суб’єктивні уявлення про них, важливо розуміти, що ефект такої трансформації можна трактувати двояко: з позиції психологічних вимог та очікувань членів колективу і з точки зору відповідності тенденціям розвитку суспільства та моралі. Погляди людей, які ґрунтуються переважно на психологічних вимогах до морально-психологічного клімату, виражаються у показниках задоволеності ним. Ступінь відповідності клімату тенденціям розвитку суспільства і моралі виражаються висновками про задовільність клімату.

Морально-психологічний клімат оцінюють з позицій задоволеності та задовільності.

На морально-психологічний клімат прямо або опосередковано впливають об’єктивні умови військової служби:

– моральні норми суспільства та узгодженість з ними групових норм;

– взаємовідносини, що склалися у підрозділі;

– організаційно-управлінські умови та управлінський стиль;

– матеріально-побутові умови;

– психологічні особливості членів колективу.

На морально-психологічний клімат також впливають процеси групової динаміки:

• утворення малих груп (спосіб їх формування, механізми групового впливу на індивіда, розвиток групової згуртованості, способи психологічного оформлення групи, прийняття її членами норм групового життя);

• лідерство (прояв симпатій та антипатій, дія механізмів домінування і підпорядкування та різних стилів впливу одних членів групи на інших);

• управління (прояв офіційних відносин у групі відповідно до функціональної ієрархії);

• прийняття групових рішень (способи стимулювання і активізації групового мислення, засоби і форми залучення особистості до процесу відпрацювання групового рішення і оформлення результатів групових дискусій);

• процеси розвитку групи (наявність принципів колективізму, суспільно значущої мети, задоволеність особистими та загальними результатами служби, намагання досягнути високих показників, позитивний взаємний виховний та психологічний вплив членів групи);

• групова діяльність (методи і способи підвищення її ефективності, залежність від згуртованості групи, стиля керівництва та лідерства, особливостей прийняття рішень, міжособистісних стосунків, соціальної та службової активності, стадії розвитку групи).

Окремим фактором, що впливає на морально-психологічний клімат, є, так звані, “кліматичні збудження”, під якими розуміють значні відхилення від соціально-психологічних стандартів відношень, що склалися в колективі. Ці відхилення є результатом зміни умов діяльності підрозділу або взаємодії людей і впливають на самопочуття колективу у цілому та окремих його членів. Кліматичні збудження можуть бути позитивними або негативними. Причини збуджень поділяють на зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх відносять:

• недоліки соціально-економічного і побутового характеру;

• недоліки службового характеру;

• послаблення контролю з боку посадових осіб;

• новини дня;

• отримання або затримка грошового утримання;

• прибуття нового поповнення;

• звільнення в запас військовослужбовців, що вислужили встановлені терміни служби та ін.

До внутрішніх відносять:

• явища внутрішньогрупового характеру;

• послаблення взаємного контролю членів колективу;

• відсутність необхідних ділових та особистих якостей у керівника;

• особисті якості членів підрозділу, що викликають дисгармонію стосунків;

• конфлікти та ін.

Зовнішні та внутрішні причини кліматичних збуджень здатні підсилювати одна одну та загострювати морально-психологічний клімат у підрозділах.

Обов’язки посадових осіб щодо вивчення, оцінювання та поліпшення морально-психологічного клімату у підрозділах.

Відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (ст. 59) командир (начальник) зобов’язаний:

– “показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності;

– постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного права”.

Крім того, до обов’язків командира полку (ст. 67) віднесено: “вживати заходів щодо створення атмосфери відвертості та взаємної довіри між військовослужбовцями у підрозділах, нетерпимості до недоліків, байдужості та пасивності”.

У обов’язках заступника командира полку з виховної роботи (ст. 73) визначено “вивчати та аналізувати морально-психологічний стан підрозділів, надавати допомогу командирам, начальникам родів військ і служб у поліпшенні морально-психологічного клімату у військових колективах”.

Більш конкретними є обов’язки заступника командира роти з виховної роботи (ст. 116) – “забезпечувати виконання рішень командира роти, вивчати та аналізувати морально-психологічні якості кожного військовослужбовця, соціально-психологічний клімат у підпорядкованих підрозділах, надавати допомогу командирам взводів у його поліпшенні”. Необхідно зазначити, що у даному випадку поняття “соціально-психологічний клімат” та “морально-психологічний клімат” є тотожними.

Командир батальйону (ст. 102) зобов’язаний “з повагою ставитися до підлеглих, дбати про виховання молодих офіцерів, прапорщиків (мічманів), сержантів (старшин) і про згуртування військового колективу”.

Отже, командири (начальники) всіх рівнів повинні вживати заходи щодо поліпшення морально-психологічного клімату підпорядкованих військових колективів, що неможливе без вивчення та оцінювання його стану.

Морально-психологічний клімат військового колективу може бути оцінений через вивчення взаємовідносин військовослужбовців, що передбачає:

– визначення ступеня відповідності морально-психологічного клімату прогресивним тенденціям розвитку суспільства;

– виявлення чинників, за допомогою яких можна управляти кліматом з метою його поліпшення.

Сутність морально-психологічного клімату передбачає дослідження низки послідовних психічних явищ та процесів, у яких кожна нова подія пов’язана з попередньою. Ефективне управління морально-психологічним кліматом, розроблення дієвих рекомендацій командирам (начальникам) можливі лише тоді, коли досліджено основні механізми утворення оцінок, емоційних та когнітивних відносин, виникнення конфліктів. Тому разом з фіксацією показників, умов, параметрів та станів слід розглядати їх відображення у свідомості людей, маючи на увазі перцептивні явища, інтелект, культуру, мотиви, потреби, звички, характер.

Вивчення морально-психологічного клімату повинно ґрунтуватися на відомостях про кожного військовослужбовця, що дозволить визначити його роль у формуванні клімату, місце у колективі, ступінь відповідності його свідомості бажаним проявам службових відносин.

Вивчення та оцінювання морально-психологічного клімату здійснюють у первинних підрозділах (відділення, взвод, рота, батальйон) офіцери органів виховної роботи за методиками, одна з яких наведена у додатку 3.1. За результатами складають рекомендації командирам (начальникам) щодо поліпшення морально-психологічного клімату у військовому колективі.

Вивчення та оцінювання морально-психологічного клімату планують та проводять у загальній системі виховної роботи військової частини (підрозділу). Його також вивчають представники вищих органів виховної роботи у разі оцінювання морально-психологічного стану особового складу управлінь з’єднань та військових частин.

Управління морально-психологічним кліматом здійснює командир (начальник). Вплив може бути прямим, коли керівник проявляє вимогливість до підлеглих, розв’язує проблеми міжособистісних стосунків та непрямим, коли він забезпечує оптимальні умови служби та виховання підлеглих.

Свідомо обираючи тактику і стратегію управління морально-психологічним кліматом, керівник повинен знати чого чекають від нього підлеглі, які умови служби їх задовольняють. Почуття задоволеності свідчить про позитивний клімат і є одним з його головних показників.

Відомо, що члени колективу відчувають задоволеність діяльністю керівника, коли:

• існує прихильне, поважне ставлення командира до підлеглих;

• людині надається можливість служити там і робити те, до чого вона відчуває потяг;

• кожний розуміє, що його старанність буде помічена та визнана;

• військовослужбовці зацікавлені у підвищенні своєї майстерності та загальнокультурного рівня;

• кожний ретельний військовослужбовець очікує службового просування;

• заохочення військовослужбовців командир погоджує з активом;

• командир є авторитетним, принциповим і сильним керівником.

Командир (начальник) при управлінні колективом повинен враховувати психологічні чинники впливу:

• принциповість у відносинах, відсутність упередженості в оцінюванні особистих якостей військовослужбовців та виконання ними своїх обов’язків;

• чуйність і уважність до підлеглих, піклування про їх матеріальні потреби;

• вимогливість, без якої не можливий нормальний розвиток колективу та особистості.

Кожен командир (начальник) має свій характер та службовий досвід. Стиль керівництва повністю або частково відповідає вимогам оптимального управління морально-психологічним кліматом. Відтак командир повинен свідомо визначати свою поведінку та вибирати найбільш ефективний стиль керівництва відповідно до умов і обставин, що склалися.

Процес управління підрозділом і його морально-психологічним кліматом потребує прогнозування і проектування перспектив розвитку службової діяльності та умов життя військовослужбовців.

Отже, систематичне вивчення та оцінка морально-психологічного клімату у підрозділах є важливим напрямком роботи командирів і начальників.

Додаток 3.1