Не припустимо проводити інформування методом читання газети або інших матеріалів.

Інформування є також елементом вступної частини заняття з гуманітарної підготовки. Його проводить керівник групи (якщо заняття у формі лекції чи розповіді) або один із слухачів групи (на семінарському занятті чи бесіді).

Метою цього виду інформування є ознайомлення слухачів з внутрішніми та міжнародними подіями, станом справ та завданнями особового складу, які обов’язково пов’язують з темою заняття. Тривалість інформування не більше 10 хв.

Графік проведення інформувань на семінарських заняттях та бесідах складає помічник керівника групи гуманітарної підготовки на місяць.

Основними напрямками інформування є: громадсько-політичний, міжнародний, правовий, військовий, військово-технічний.

Підготовка інформування передбачає:

• опрацювання всіх доступних інформаційних джерел (газети, часописи, наукові видання, теле- та радіоповідомлення);

• визначення головних тем інформування та систематизацію матеріалів;

• зв’язок змісту повідомлень з практичною діяльністю та завданнями підрозділу;

• написання плану-конспекту (повідомлення також можуть бути наклеєні на папір);

• визначення на картах місць подій, про які інформують.

Згідно з вимогами командувача внутрішніх військ в умовах надзвичайного стану, поза пунктами постійної дислокації, на польових виходах, при несенні вартової служби гарнізонним способом гуманітарну підготовку проводять методом інформаційної години: з солдатами та сержантами – 2 рази на тиждень, з офіцерами та прапорщиками – раз на тиждень протягом 50 хв.

При приведенні військ, з’єднань та частин у вищі ступені бойової готовності заняття з гуманітарної підготовки з усіма категоріями військовослужбовців проводять як інформаційні години тривалістю 50 хв двічі на тиждень.

Ефективність цього виду занять значною мірою залежить від володіння методикою їх проведення керівниками груп та підготовки до занять. З цією метою у військових частинах завчасно розробляють тематику інформаційних годин, в якій враховують рекомендації ГУ ВВ. Тематичну направленість і зміст пов’язують з виконанням практичних завдань. Інформаційну годину проводять методами усного викладання та обговорення. При цьому самостійну роботу не застосовують.

Час для її проведення визначає командир, як правило, в ранкові години. У вступній частині доводять причини, за яких слухачі групи знаходяться поза пунктом постійної дислокації, умови виконання завдань і службові обов’язки. Якщо виконання завдань обумовлено певними соціально-політичними причинами, керівник звертає увагу слухачів на історичному розвитку подій. Особливу увагу приділяють обстановці у районі дій, роз’ясненню завдань підрозділу, військової частини.

У основній частині заняття розкривають головне питання теми, роз’яснюють закони, укази, постанови та окремі їх положення, а при можливості і конспектують. Керівник заняття орієнтує особовий склад щодо практичних дій.

Доцільним буде звернення з питаннями до слухачів, однак слід пам’ятати, що обмаль часу не дозволяє їх детально обговорювати, натомість вимагає чіткої відповіді від керівника. Наприкінці заняття роблять висновки, визначають завдання слухачам з урахуванням обстановки.

З погляду на умови проведення цього виду занять складно застосовувати технічні засоби навчання. Можливе прослуховування новин через радіоприймачі.

Службово-бойове інформування особового складу. Найбільш доцільними його напрямками є інформування воїнів з важливих питань службово-бойової діяльності, роз’яснення матеріалів періодичної преси, короткі групові й індивідуальні бесіди, перегляд і прослуховування теле- і радіопередач, доведення змісту звернень Військової ради внутрішніх військ, інформаційних бюлетенів, випуск стінгазет, бойових листків і листків-блискавок, передавання важливої інформації за допомогою бойових радіостанцій.

Відсутність або неповне інформування військовослужбовців є вигідними для протидіючих сил. Інформаційний голод – причина чуток, паніки, апатії та інших психологічних розладів, що негативно позначаються на моральному дусі військ. Чутки можуть бути навмисно сфабрикованими протидіючими силами. Дієвим засобом боротьби з ними є своєчасне, об’єктивне, переконливе і повне інформування особового складу про події, проблеми і факти.

В екстремальних умовах особливого значення для військовослужбовців набуває інформація, що забезпечує особисту безпеку – спеціальні пам’ятки, бюлетені, листівки. Нерідко єдиною доступною формою при цьому є передавання інформації в бойових лініях або за допомогою бойової радіомережі. У таких випадках на морально-психологічний стан військовослужбовців значно впливає персональна адресність повідомлень.

За оцінкою спеціалістів цей напрямок задоволення інформаційних потреб військовослужбовців у складних умовах є одним з найефективних.

Інформаційними силами і засобами викривають і нейтралізують психологічні акції і операції протидіючих сил. Органи виховної роботи здійснюють профілактику і припинення чуток та панічних настроїв аж до тимчасової ізоляції деморалізованих військовослужбовців. На першому місці є робота з перекриття каналів проникнення ворожої інформації, підвищення пильності та збереження військової таємниці.

Одночасно через місцеві засоби масової інформації й інші відкриті канали зв’язку проводять скоординовану дезінформацію протидіючих сил щодо сил і засобів, місця, часу і способів виконання поставлених завдань. У організації протидії інформаційно-психологічному впливу протидіючих сил органи виховної роботи тісно взаємодіють зі штабами, відділами і службами інших органів військового управління.

Не менш актуальним є нарощування матеріально-технічної бази інформаційної роботи. Її ефективність залежить від рівня технічного оснащення.

Таким чином, правильна організація інформування та інформаційної години мобілізує військовослужбовців на якісне виконання навчальних та службових завдань. Офіцери всіх рівнів військового управління повинні мати високу інформаційну культуру, необхідні знання, навички і уміння інформаційної діяльності.