Самостійна робота – 8

Тема: Види забруднень деталей машин і способи їх видалення

1.Види забруднень деталей машин

2.Способи видалення

3.Миючі засоби

1. Після розбирання машини на деталі необхідно визначити придатність їх для подальшого використання. Для цього деталі проходять очистку і дефектацію.

Очищення є однією з найважливіших підготовчих операцій. Основною вимогою до якості очищення є повне видалення всіх забруднень. Це необхідно для того, щоб виявити дійсний технічний стан деталей, встановити ступінь придатності для відновлення і призначити спосіб усунення кожного дефекту. Вибір способу очищення залежить від конструкції деталей, їх розмірів, виду забруднень. Види забруднень деталей можна розділити на кілька груп:

-забруднення залишками паливно-мастильних матеріалів і задавненої мастилом;

-вуглецеві відкладення - нагар, лакові відкладення (характерні для двигунів внутрішнього згоряння);

-продукти корозії і неорганічні відкладення (накипу);

-зовнішні відкладення;

-старі лакофарбові покриття.

Ці забруднення різні за своєю природою, мають високу адгезією, міцно утримуються на поверхні деталей. Основним способом очищення служить струменевий мийка в мийних машинах. Але вона не забезпечує повного видалення смолистих відкладень, особливо у деталей складної конфігурації. Для їх зняття в останній час застосовують спосіб занурення деталей у виварювальна ванни, наповнені розчинами сильнодіючих миючих засобів і обладнані пристроями для їх перемішування.

Для очищення від нагару і накипу застосовують кісточкову крихту, а також впроваджують більш прогресивний спосіб очищення в розплаві солей. Очищення деталей є комплексним процесом хімічного, фізико-хімічного, механічного та термічного впливів миючої речовини на забруднення для очищення поверхні.

2.У багатьох випадках якість відновлення зношених деталей залежить від чистоти поверхні, яка відновлюється. Так, при зварюванні, металізації, електролітичному покритті міцність зчеплення металу, який наноситься, залежить від попередньої підготовки поверхні деталі, у тому числі від повноти видалення з поверхні технологічних забруднень. Якість очищення впливає на продуктивність праці ремонтних робітників, визначає рівень культури виробничого процесу ремонту машин.

Основними забруднювачами деталей є: нагар, накип, смолянисто-масляні відкладення, залишки і та інше.

Видалення цих забруднювачів – складний фізико-хімічний процес, який пов'язаний з властивостями молекулярно-механічного зчеплення.

Фізико-хімічні основи видалення технологічних забруднень розроблені академіком П.А. Ребіндером. Згідно цієї теорії, процес зняття забруднень включає механічне, теплове, хімічне, фізичне і інші дії.

При високій температурі в'язкість відкладень зменшується, вони розм'якшуються і, отже, більш легко відшаровуються від поверхні деталі. Хімічно активні речовини (луги і ін.), адсорбуючи на поверхні забруднень, розпушують їх, знижують поверхневий натяг масляних плівок. Механічна дія струменямиючого розчину інтенсифікує процес відшаровування і зняття плівки забруднення. Ультра звук, вібрації і інші фізико-механічні процеси сприяють розриву адсорбційно-молекулярних зв'язків між частками відкладень і поверхнею металу деталі. Найбільш ефективна для зняття забруднень комплексна дія декількох факторів.

3. Найбільш поширений миючий засіб в ремонтному виробництві – розчин каустичної соди, який проте, має високу токсичність та не може застосовуватися для очищення і миття деталей з алюмінію і його сплавів. Алюміній реагує з лугами з утворенням розчинної солі – алюмінату натрію, тому для знежирення деталей з алюмінію і алюмінієвих сплавів використовують розчини на основі кальцинованої соди(10...15 г/л), з додаванням три натрій фосфату (10...25 г/л) і рідкого скла (10...15 г/л).

В даний час в ремонтному виробництві широке розповсюдження знайшли синтетичні багатокомпонентні миючі засоби МЛ-51, МЛ-52, а також «Тракторин», «Лабомід», «Аерол» і ін.

Препарати МЛ-51, МЛ-52 це суміш поверхнево-активних речовин з електролітами (натрієвими розчинними солями фосфорної і кремнієвої кислот). Миюча здатність розчинів на основі цих препаратів в 2-3 рази вища, ніж у каустичної соди.

Миючий засіб випускається у вигляді порошку або гранул білого і ясно-жовтого кольору. Він має високу емульгуючу здатність і тому дозволяє багатократне використовування миючих розчинів.

Миючий препарат «Тракторин» має наступний склад: метасилікат натрію – 53 %, тринатрійфосфат – 11%, сода кальцинована – 32 %, активна речовина – 1,0...1,5%; інше – вода. Залежно від призначення застосовуються 10...20 %-ні водні розчини препарату. Він придатний для миття деталей з чорних і кольорових металів, не викликає їх руйнування.

Високою миючою здатністю володіють синтетичні препарати «Аерол» і «Лабомід». Вони не викликають корозії металу, мають високу миючу здатність. Недолік цих препаратів – підвищене піноутворення. Для пінопогашення використовують дизельне паливо, яке додають в розчин у кількості 10...15 г/л.

В даний час розроблені також інші технічні миючі препарати.

Повинен знати і розуміти:

1.Види забруднень деталей машин

2.Способи видалення

3.Миючі засоби

Контрольні питання:

1. Що таке процес розбирання ?

2. Види типових наборів ручного інструмента?

Література:

1) Ровках С.Е., Сорин Н.М., Фегин Л.А. Эксплуатация, техническое обслуживание и ремонт машин и механизмов транспортного строительства. – М.:Транспорт

2) Зсилка з інтернету: http://library.weld.kpi.ua/sites/default/files/vdm_lab.pdf