Самостійна робота – 20

Тема: Галузь застосування та переваги електрофізичних способів відновлення.

1.Галузь застосування електрофізичних способів.

2.Техніка безпеки

1. Зварка і наплавлення є найпоширенішими способами відновлення деталей. На ремонтних підприємствах знаходять застосування немеханізовані – ручні (газова, електродуга) і механізовані способи зварки і наплавлення. Ручних способів зварки припадає на частку від 35 до 65% загальної трудомісткості зварювальних робіт. Серед механізованих способів найбільше застосування отримали: наплавлення під шаром флюсу, в середовищі захисних газів, вібруючим електродом в рідині, в середовищі водяної пари. Досвідчену перевірку проходять плазмова зварка і наплавлення, зварка тертям, наплавлення рідким металом, електрофізичні способи зварки (дифузійні, ультразвукові, лазером, електронно-променеві, імпульсно-дугові).

Продуктивність і якість зварювальних і наплавлювальних робіт залежать від виду зварки і наплавлення, властивостей і хімічного складу присадних матеріалів, захисного середовища, режимів роботи, ступеня механізації і автоматизації, досконалості підготовчих і завершальних операцій.

Широке використання зварки і наплавлення в ремонтному виробництві обумовлене простотою, універсальністю, високою продуктивністю, низькою собівартістю відновлення, застосованістю на заводах і в автотранспортних підприємствах.

Зварювальні процеси використовуються для відновлення деталей з тріщинами, пробоїнами, раковинами від корозії, а наплавні – для відновлення форми і розмірів зношених деталей.

Деталі за особливостями зварки і наплавлення можна об’єднати в такі групи: деталі з сірого і ковкого чавуну; деталі з алюмінієвих сплавів; деталі з цинкових сплавів; деталі з тонколистової і профільної низьковуглецевої сталі 08, 10, 20; деталі з середньовуглецевих сталей 40, 45, термічно не оброблені або нормалізовані; деталі з середньовуглецевих сталей, термічно оброблені; деталі з низьковуглецевих сталей з поверхнями, що піддавалися хіміко-термічній обробці (цементації, ціануванню, азотуванню).

2. При провадженні електрозварювальних робіт на зварника діють промені зварної дуги, на очі й частини тіла можуть попасти бризки розплавленого металу й шлаку; йому загрожує небезпека враження електрострумом. Безпека зварювальних робіт цілком залежить від рівня професійної майстерності, знань і уміння виконання їх зварником.

До виконання електрозварювальних робіт допускаються особи не молодше 18-літнього віку, які пройшли медичний огляд, навчені за програмою теоретичної і практичної підготовки, склали іспит кваліфікаційній комісії і мають посвідчення установленого зразка з вкладишем талона пожежної безпеки та яким присвоєна II група з техніки безпеки. Осіб жіночої статі можна допускати до виконання ручного електродугового зварювання тільки на відкритих майданчиках, не в приміщенні.

Кожен електрозварник може бути допущений до роботи тільки після проходження ним ввідного (загального) інструктажу з техніки безпеки, виробничої санітарії та пожежобез-пеки, інструктажу на робочому місці, який слід проводити при кожному переході на іншу роботу або при зміні умов праці.

Повторний інструктаж провадиться не рідше одного разу на три місяці. Проведення інструктажу реєструється у спеціальному журналі. Знання зварниками правил техніки безпеки перевіряються щорічно.

Повинен знати і розуміти:

1.Галузь застосування електрофізичних способів.

2.Техніка безпеки.

Контрольні питання:

1. Як проводиться технологія зварювання чавону?

2. Як проводиться технологія зварювання алюмінію?

Література:

1. С.К. Полянський, В.М. Коваленко „Експлуатаційні матеріали”: Підручник. - К.: Либідь, 2003 р.

2. Навчальний посібник/ Упор. В.Я. Чабанний. - Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2007. - 348 с.