Самостійна робота – 5
Тема: Способи зменшення технічної норми часу
1.Склад технічної норми часу.
2.Способи зменшення норми часу.
Типові норми часу та норми обслуговування для робітників і виробничого персоналу призначені для розрахунку норм часу і чисельності та раціонального завантаження працівників, які зайняті технічною експлуатацією і поточним ремонтом житлового фонду, виконанням робіт по санітарному утриманню домоволодінь.
В основу розробки вище згаданих норм увійшли:
дані фотохронометражних спостережень, технічні розрахунки;
вивчення організаційно-технічних умов виконання робіт та організації праці працівників:
"Норми обслуживания для рабочих и производственного персонала, занятых технической эксплуатацией и текущим ремонтом жилищного фонда", які затверджені наказом Міністерства житлово-комунального господарства УРСР від 25.10.85 р. N 316.
Назва професій і перелік робіт у цьому збірнику вказані згідно з Державним класифікатором професій ДК-003-95 і Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників (ДКХП), випуск 01 "Професій працівників, які є загальними для всіх галузей народного господарства", випуск 64 "Будівництво" і випуск 87 "Житлово-комунальне господарство".
При внесенні змін і доповнень в ДК 003-95 назва професій (укрупнення професій, зміна їх назв, поява нових тощо), які вказані у збірнику, повинні відповідно змінюватись.
Норми часу щодо санітарного утримання домоволодінь і прибирання сходових кліток (далі - норми часу) в житлових будинках встановлені у людино-годинах на одиницю обсягу роботи, вказаних у таблицях збірника.
Норми обслуговування для робітників, зайнятих технічною експлуатацією і поточним ремонтом житлового фонду (далі - норми обслуговування), розраховані на одного робітника в прийнятих одиницях виміру при 8-годинній робочій зміні і 40-годинному робочому тижні.
Норми часу і норми обслуговування встановлені з урахуванням необхідних витрат часу на підготовчо-заключну роботу, відпочинок та особисті потреби, на переходи для забезпечення нормальної експлуатації житлового фонду в закріпленій зоні обслуговування.
Для впровадження в організації (підприємстві) більш прогресивних організаційно-технічних умов, ніж це передбачено даними нормами, треба розробити та ввести в установленому порядку місцеві норми, які відповідають більш високій продуктивності праці.
Норми часу щодо санітарного утримання домоволодінь і прибирання місць загального користування в житлових будинках встановлені з урахуванням таких умов:
Норми часу та ручне прибирання територій домоволодінь встановлені диференційовано для територій з удосконаленими покриттями (заасфальтовані, брусчаті), неудосконаленими (щебневі, булижні) і територій без покриття в залежності від класу цих територій.
Території класифіковано по інтенсивності пішохідного руху:
I клас - до 50 люд∙год.
II клас - від 50 до 100 люд∙год.
III клас - вище 100 люд∙год.
Ступінь експлуатації робочої сили можна визначити за допомогою норми додаткової вартості - це відношення додаткової вартості до перемінного капіталу, виражений у відсотках:
де t приб.- додатковий робочий час, t необх.— необхідний робочий час.
Норма додаткової вартості показує, у скільки разів робітник на капіталіста працює більше, ніж на себе. Це і є відносним показником.
Маса додаткової вартості буде тим більше, чим вище норма додаткової вартості і чим більше маса експлуатованої найманої праці.
Для збільшення додаткової вартості використовують 2 основних способи:
1. Абсолютна додаткова вартість, одержувана внаслідок зростання маси додаткової праці, що досягається двома шляхами:
- збільшенням тривалості робочого дня;
- зростом інтенсивності праці.
Цілком очевидно, що неможливо нескінченно збільшувати тривалість робочого дня: він має фізичні і соціальні границі.
Фізичні зв'язані з тим, що робітник не може трудитися 24 години на добу, а соціальні обумовлені необхідністю мати вільний час для задоволення духовних потреб (інтелектуальних, культурних, політичних, і т.д.). Важливим фактором, що має вплив на фактичну тривалість робочого дня, є багатовікова боротьба робітників за його скорочення. У 1866 році конгрес І Інтернаціоналу висунув вимогу про 8-го динну тривалість робочого дня. Але лише в 1919 році у Вашингтоні була укладена міжнародна угода про введення з 1921 року 8-годинного робочого дня, хоча воно не було ратифіковано багатьма країнами. III Конгрес Європейської конфедерації профспілок у 1979 році прийняв рішення про необхідність установлення 35-годинного робочого тижня.
Разом з тим, потрібно підкреслити, що на ряд галузей економіки (сільське господарство, заготівлі, торгівля), сферу платних послуг закон про восьмигодинний робочий день не поширюється.
Підвищення інтенсивності праці (напруженості, щільності трудових процесів) означає сховану форму подовження робочого дня. Ріст інтенсивності праці супроводжується зміною структури витрат праці. В даний час інтенсивність ручної фізичної праці в розвитих країнах уже досягла фізіологічних меж. Посилення інтенсивності йде у формі підвищення нервової і розумової енергії робітника.
Повинен знати і розуміти:
1. Норми обслуживания ;
2. Ступінь експлуатації робочої сили .
Контрольні питання:
1. Що таке норми часу?
2. Що таке абсолютна додаткова вартість?
Література:
1. С.К. Полянський, В.М. Коваленко „Експлуатаційні матеріали”: Підручник. - К.: Либідь, 2003 р.
2. Навчальний посібник/ Упор. В.Я. Чабанний. - Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2007. - 348 с.