108. Техногенний і сталий типи економічного розвитку.

Техногенний тип економічного розвитку (ТПЕР) виявляється у таких аспектах:

1) бурхливий розвиток промислового й сільськогосподарського виробництва, будівництва, транспорту, сфери послуг;

2) виникнення великих міст, міських агломерацій і технополісів з якостями, не властивими природному середовищу;

3) залучення у виробництво додаткової надмірної кількості ресурсів;

4) скорочення окремих життєво важливих ресурсів – лісових, земельних і водних;

5) надмірне забруднення довкілля в багатьох регіонах землі. До характеристики ТПЕР відносяться помітні зміни в рельєфі, спричинені гірничорудною промисловістю, містобудівництвом, інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва; вплив людини на клімат, зумовлений зростанням міст, інтенсифікацією промислового виробництва.

Стратегія сталого розвитку (ССР) включає три складові:

1) екологічну (збереження і поліпшення природного середовища);

2) економічну (подальший гармонійний розвиток виробництва, продуктивних сил суспільства);

3) соціальну (неухильне підвищення добробуту народів, вирівнювання рівнів їх життя – внутрішніх і зовнішніх, неухильне поліпшення соціальних умов та стандартів). Тільки таке розуміння сталого розвитку прийнятне для всіх народів. ССР – це гармонійне співіснування виробництва і навколишнього природного середовища.

109. Основні принципи охорони навколишнього природного середовища.

Основні принципи охорони навколишнього природного середовища (НПС):

1) пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов’язковість дотримання екологічних стандартів, нормативів і лімітів використання природних ресурсів під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності;

2) гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей;

3) запобіжний характер заходів з охорони НПС;

4) обов’язковість екологічної експертизи;

5) безоплатність загального і платність спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності;

6) стягнення сплати за забруднення НПС та компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства„Про охорону НПС”;

7) вирішення питань охорони НПС та використання природних ресурсів з урахуванням міри антропогенної змінності території;

8) екологізація матеріального виробництва;

9) збереження просторової та видової різноманітності природних об’єктів та комплексів;

10) науково обґрунтоване (НО) узгодження екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства;

11) гласність і демократизм у прийнятті рішень, прийняття яких впливає на НПС, формування у населення екологічного світогляду;

12) НО нормування впливу господарської та іншої діяльності на НПС;

13) поєднання заходів щодо стимулювання охорони і відповідальності за псування НПС;

14) вирішення проблем охорони НПС на засадах широкого міжнародного співробітництва.

110. Основні складові стратегії сталого розвитку.

Сталий розвиток- це розвиток, який задовольняє потреби сьогодення і не ставить під загрозу задоволення потреб майбутніх поколін. В його основі лежить рівність у відносинах: людина-господарство-природа. Цілями сталого розвитку для України мають стати:

1)Соціальна справедливість

2) Економ. прогрес

3) Відтворення природи

4)Раціональне ресурсокористування

5)Демографічна стабільність

6) Добробут (запровадження єдиних соц. стандартів)

7)Освіта

8) Міжнародне співробітництво.

Перехід до сталого розвитку повинен поєднувати ринкову систему і державне регулювання. Сталий розвиток базується на таких принципах: Гармонізація співіснування людини і природи. Реалізація права на справедливе задоволення потреб теперішніх і майбутніх поколінь, захист навколишнього середовища відповідальність держави за погіршення стану навк.середов. , нарощування національного потенціалу, екологізація господарської діяльності, доступ населення до екологічної інформації відповідно до законодавства, створення міжнародної економічної відкритої системи, проведення оцінки еколог. наслідків усіх видів діяльності, зменшення різниці рівнів життя різних верств населення, подолання бідності, залучення всіх верств населення до досягнення цілей сталого розвитку. Загальна мета Стратегії сталого розвитку-досгнення на визначеному періоді стандартів якості та безпеки життя через гармонізацію нац. європейських, глобальних інтересів та тенденцій сталого розвитку.

111-112. Системи органів державного управління в галузі довкілля та їх функції.

До системи органів управління в галузі охорони навколишнього середовища належать:

І. Органи загального державного управління, а саме:

1. Органи центральної державної влади:

2. Органи державної виконавчої влади Автономної Республіки Крим:

3. Органи місцевої державної виконавчої влади:

II. Органи спеціального державного управління:

1. Органи відомчого управління і контролю в галузі екології: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України; Міністерство охорони здоров'я України.

2. Органи спеціального управління з використання окремих видів ресурсів:

3. Органи спеціалізованого функціонального управління:

4. Органи спеціалізованого галузевого управління:

ІІІ. Органи місцевого самоврядування:

IV. Органи громадського управління:

1. Українське товариство охорони природи.

2. Українська екологічна академія наук.

3. Українська екологічна асоціація «Зелений світ».Функції управління в галузі екології – основні напрями діяльності державних, самоврядних та громадських об'єднань у сфері ефективного використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки.

До числа функцій державного управління природокористуванням та охороною навколишнього природного середовища належить:

1) розподіл і перерозподіл природних ресурсів між природокористувачами ;

2) облік природних ресурсів і ведення природоресурсних кадастрів;

3) просторово-територіальний устрій об'єктів природи;

4) планування використання відтворення й охорони навколишнього природного середовища;

5) прогнозування, спостереження (моніторинг) та інформування в галузі використання, відновлення й охорони навколишнього природного середовища; екологічні програми; передпроектні документи; територіально-планувальні документи; цільові комплексні програми;

6) контроль за використанням, відновленням природних ресурсів і охороною навколишнього природного середовища;

7) вирішення спорів про право природокористування;

8) нормативи екологічної безпеки та нормативи використання природних ресурсів.