Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Нацек / Нац. эк-ка, шпоры.doc
Скачиваний:
14
Добавлен:
25.04.2015
Размер:
725.5 Кб
Скачать

103. Кошторисно-бюджетне фінансування галузей соціальної сфери.

Виділення коштів з бюджету на утримання соціальної сфери здійснюється через кошторисно-бюджетне фінансування.

Кошторисно-бюджетне фінансування — це метод безповорот­ного, безоплатного надання коштів на утримання установ, що пе­ребувають на повному фінансуванні з бюджету, на основі фінан­сових планів — кошторисів витрат.

Основним плановим документом бюджетної установи є кош­торис, який надає повноваження бюджетній установі щодо отри­мання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямуван­ня коштів для виконання установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Кошторис складається з трьох частин. У першій частині зазначається:

  1. назва та адреса установи;

  2. бюджет, з якого здійснюється фінансування;

  3. зведені витрати за статтями кошторису.

У другій частині—-оперативно-сітьові показники установи. У третій частині — розрахунки за окремими статтями. Варто зауважити, що для всіх бюджетних установ встановлено єдиний перелік видаткових статей.

Кошторис бюджетної установи включає такі статті:заробітна плата;нарахування на заробітну плату;канцелярські та господарські витрати;відрядження та службові роз'їзди;витрати учбові, на виробничу практику учнів;науково-дослідні роботи;придбання книг для бібліотек;стипендії;витрати на харчування;придбання медикаментів і перев'язувальних засобів;придбання обладнання й інвентарю;капітальний ремонт будівель і споруд;інші витрати.

Кошторис має дві складові: загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на ви­конання бюджетною установою своїх функцій; спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень зі спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класи­фікацією на здійснення відповідних видатків згідно з законодав­ством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних із виконанням установою основних функцій.

В Україні фінансування охорони здоров'я здійснюється за ра­хунок Державного бюджету України, бюджетів місцевого та регіо­нального самоврядування, фондів медичного страхування, благо­дійних фондів і будь-яких інших джерел, не заборонених законо­давством.

Обсяги бюджетного фінансування визначаються на підставі науково обґрунтованих нормативів з розрахунку на одного жите­ля.

104. Основні напрямки реформування фінансової системи в соціальній сфері.

До соціальної сфери національної економіки вхо­дять такі складові: освіта, охорона здоров'я, культура і мистецт­во, туризм, фізична культура і спорт, соціальний захист і соці­альне забезпечення населення. їхня діяльність значною мірою за­лежить від організації фінансового забезпечення.

Система фінансового забезпечення соціальної сфери включає три основні складові: джерела фінансування; інструменти фор­мування джерел фінансування; напрями фінансування.

Інструментами формування цих джерел фінансування соціаль­них проектів і програм є податки соціально-економічного харак­теру, які стягуються в основному з населення, і державно-економічного характеру.

За умов, коли гостро бракує фінансових ресурсів, слід обґрунтова­но визначати забезпечення витратних статей наявними ресурсами, скорочувати державні витрати і забезпечувати ефективне використан­ня коштів. Для цього передбачається запровадження таких заходів:

1. Розроблення й реалізація програми адресного надання пільг, субсидій, дотацій та інших соціальних доплат окремим категоріям громадян з урахуванням їхніх доходів.

2. Розроблення державної Інвестиційної програми, що пов'я­зує державні джерела фінансування з недержавними.

3. Заборона нецільового використання державних коштів.

4. Поетапна комерціалізація соціальних послуг, що надаються за рахунок бюджетних коштів.

105. Основні причини впливу до надмірного навантаження природного довкілля.

Надмірне навантаження навколишнього середовища спричинює дві основні групи причин: по-перше - зумовлені сталим розвитком, а по-друге - соціально-економічні причини.

До причин, зумовлених сталим розвитком, можна віднести:

  1. Швидке зростання населення на планеті — з 2 млрд у 1950 р. до 6,4 млрд у 2004 р., тобто більш ніж утричі зросла чисель­ність людства і, відповідно, збільшились потреби у продовольстві й енергії для забезпечення його основних потреб.

  2. У великих містах, де найбільш інтенсивно використовують­ся і забруднюються основні природні ресурси — земля, повітря, вода, сконцентрована значна кількість населення.

  3. Економічне зростання в усіх галузях економіки створює значне додаткове навантаження на довкілля. Так, металургійна промисловість збільшує виплавку чавуну і сталі, гірничорудна — нарощує видобуток не відтворюваних корисних копалин, сільсь­ке господарство широко використовує пестициди і добрива, зрос­тає споживання енергії, посилюється шумове навантаження, осо­бливо у містах, у ґрунті накопичуються шкідливі речовини.

Соціально-екопомічні причини зумовлені тим, що виробництво і споживання значної кількості благ навколишнього середовища не регулюється ціновим механізмом ринку. А тому при викорис­танні природних благ (суспільних благ) виникають зовнішні ви­трати, які ринок неспроможний автоматично відшкодовувати. На такі блага важко або неможливо встановити права власності, що провокує їх неналежне використання. Навіть якщо на природні ресурси і встановлюються ціни, вони часто є заниженими.

Отже, безоплатне або «дешеве» використання природних благ призводить до того, що втрати суспільства не відшкодовуються у повному обсязі через ціновий механізм, а це, згідно з концепцією ефективності в економічній теорії, спричинює порушення умов ефек­тивності використання ресурсів унаслідок надмірного споживання.

Соседние файлы в папке Нацек