54. Контрольна функція державного управління.

Державний фінансовий контроль необхідний для реалізації фінансової політики держави,створення умов для фінансової стабілізації. Це перш за все розробка, затвердження і виконання бюджетів всіх рівнів і позабюджетних фондів, а також контроль за діяльністю державних підприємств і установ, державних банків і фінансових корпорацій. Особливе місце в системі фінансового контролю з боку законодавчих органів належить Рахунковій палаті ВРУ сфера повноважень якої - це контроль за державною власністю і державними грошовими коштами. Відповідні функції фінансового контролю виконує КРУ. Серед його функцій - контроль за діяльністю органів контролю при регіональних органах виконавчої влади. КРУ має право направити подання з пропозиціями усунути виявлені фінансові порушення, яке повинно бути розглянуте посадовими особами протягом 10 днів. Але КРУ не має права самостійно приймати будь-які санкції. На основі Конституції України і Закону про Уряд України Уряд України контролює процес розроблення і виконання державного бюджету, здійснення єдиної політики в галузі фінансів, грошей і кредиту, регулює фінансову діяльність міністерств і відомств. Важливе місце в системі фінансового контролю з виконавчих органів займає Міністерство фінансів України (Мінфін), яке не тільки розробляє фінансову політику України, а і безпосередньо контролює її здійснення. Державна Комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Комісія) здійснює державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг шляхом: ведення державних реєстрів фінансових установ та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг; нормативно - правового регулювання діяльності фінансових установ; нагляду за діяльністю фінансових установ; застосування уповноваженими державними органами заходів впливу; проведення інших заходів з державного регулювання ринків фінансових послуг.

55. Система методів державного регулювання економіки.

Теорія державного регулювання економіки вимагає системного підходу до вибору методів впливу держави на суб”єкти економічних відносин. Системний підхід передбачае інтеграцію у систему елементів, які формують стратегію соціально економічного розвитку.Стратегія соціально-економічного розвитку формується через прогнозування, програмування і планування.Державне прогнозування являє собою систему науково обгрунтованих рекомендацій про ті чи інші напрями соціально-економічного розвитку країни. Тобто воно допомагає передбачити перспективи розвитку, інформуючи підприємства, компанії про наміри держави. Програмно-цільовий підхід забезпечує концентрацію ресурсів, досягнення кінцевих результатів, потреб.З його допомогою вирішується найважливіші проблеми єкономічного соціального і науково-технічного розвитку, які мають народно-господарське значення.цей підхід використовуєиться у випадках коли застосування інших методів не може принести потрібних результатів. Методи ДРЕ – це способи впливу держави на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку і т.д. задля створення умов їх ефективного функціонування відповідно до напрямів держ. Екон. Політики. За формами впливу МДРЕ поділяються на прямі і непрямі. Прямі методи ДРЕ базуються на силі державної влади.Такий вплив здійснюється за допомогою інструментів адміністративно-правового характеру. До основних інструментів прямого держ. впливу належать:; державна підтримка програм, замовлень, контр.; нормативні вимогидо якості і сертифікації технології та продукції; ліцензування операцій з експорту і імпорту товарів; правові й адміністративні обмеження на випуск певної продукції.Методи непрямого регулювання – це методи впливу на економічні інтереси, через створення певного економічного середовища, яке змушує господарських суб”єктів діяти у потрібному для держави напрямі.Методи держ регулювання спираються в основному на товарно-грошові віжелі, впливаючі на економічні інтереси суб”ектів госп дія-ті. До основних методів належіть інструменти фіксальної, бюджетної, грошово-кредитної, інвестиційної, амортизаційної та інших напрямів економічної політики.