82. Сутність та етапи побудови стратегії соціально-економічної політики держави.

Для державної соц-ек політики визначальною ціллю є стратегічна ціль, що зумовлює якість сус-ва, забез­печує його збереження та вдосконалення.— це детальний, усебічний комплексний план, спрямований мі втілення місії організації (держави). місія України як держави була сформульована През-м У-ни у зверненні до ВР «Про внутрішнє і зов-є становище У-ни у 2005 році»: Визначення суспільних потреб та інтересів здійснюється через узагальнення і поєднання особистих, колек-х і державних інтересів. Суспільним джерелом виникнення й фіксування цілей є потреби та інтереси людей. Ці вектори цілепокладання в держ еко політиці засадні для гром-го суп-ва як форми постінд-го суп-ва. Різноманітність по­треб, поглядів, підходів, мотивів та інтересів згідно з постіндуст-ю концепцією розв-ку є необхідною й бажаною, тому що породжує в сус-ві той потенціал, який забезпечує його динамічний розв-к.

Потреби та інтереси людей агрегуються по­літичними партіями, громадськими організ-ми, спілками тощо й трансформуються в колективні інтереси. Свої вимоги щодо ці­лей висувають також прихильники патерналістської політики та прих-ки реформ. Консенсус і компроміс між різними полі­тичними силами з приводу базових сус-х цінностей дося­гаються застосуванням демокр-х соц технологій (референдумів, виборів, та ін.), реалізацією принципів соц партнерства. Ідеаль­на ситуація — коли Інд-ні й асоційовані суб'єкти усвідо­млюють необхідність і корисність цілей ек політики та добровільно беруть участь у реалізації таких.

Ранжування цілей будується за принц-м пріоритетів потреб та інтересів суп-ва. Оцінка важливості й ранж-ня цілей здійснюється відповідно до полі­тики пріоритетів, оскільки втілення продуманої політики пріори­тетів сприяє виникненню цілого спектра позитивних екстерналій, завдяки чому ств-ся умови для досягнення суп-х цілей, розв'язання суміжних проблем.

ек теорією та практикою сформульовано кілька за­г-х принципів розроблення цілей ек та соц політики: відповідність конкретних цілей сутності конституційного устрою і генеральній меті діяльності держави — збереженню, зміцненню та вдосконаленню існуючого суп-го ладу; усебічне врахування в цілепокладанні індивід-х, ко­лект-х і суп-х інтересів; практична необхідність реалізації цілі та її наукова обґрун­тованість; гармонійність побудови цілей, що передбачає їх взаємо­зв'язок і взаємозумовленість; запобігання конфлікту цілей, унаслідок якого досягнення однієї цілі перешкоджатиме досягненню інших; інформаційне забезпечення держ-ї політики пріоритетів задля збільшення довіри людей до діял-ті держави. Інтенсивна роз'яснювальна робота щодо цілей, пріоритетів і очікуваних наслід­ків дає змогу створити таку політ атмосферу в суп-ві, яка сприятиме реалізації проголошеної соц-ек політики.

83. Види державних програм економічного і соціального розвитку.

Розрізняють державні макроекономічні програми (ДМП) і державні цільові програми (ДЦП). Існують певні ознаки, за якими ці види програм розрізняються: 1) ДЦП орієнтуються на розвиток однієї чи кількох соціально-економічних проблем, тоді як ДМП спрямовуються на вирішення всього комплексу завдань економічно-соціального розвитку країни; 2) існують розбіжності у формі розроблення усіх програм. ДМП відображаються переважно плановими показниками, які будуть досягнуті в кінці планового періоду. ДЦП в основному представлені набором заходів, послідовних дій, які будуть виконані протягом програмного періоду для досягнення цільових показників; 3) ДЦП відрізняються від ДМП і способом їх організації, розробки та реалізації. Якщо ДМП розробляють і контролюють постійно діючими державними органами (Міністерство економіки У.), то для розробки ДЦП і управління їх реалізацією створюються спеціальні тимчасові структури.

З погляду обов’язковості виконання суб’єктами господарювання планових завдань розрізняють директивні (ДП) та індикативні плани (ІП).ДП має силу юридичного закону, адресний та обов’язків для виконання характер. У разі директивного планування (ДП-я) посадові особи несуть відповідальність за невиконання планових завдань. ДП-я притаманне командній економіці. ІП – це рекомендаційна система планових заходів, спрямованих на досягнення цілей соціально-економічної (СЕ) політики держави, що передбачає створення таких умов функціонування суб’єктів економіки, які б спонукали їх до виконання поставлених завдань. Відповідно до Закону У. „Про державне прогнозування і розроблення програм економічного і соціального розвитку (ПЕ і СР) У.”, системи програмних документів ПЕ і СР складається з: 1) державних ПЕ і СР країни на короткостроковий період; 2) ПЕ і СР АРК, областей, районів і міст на короткостроковий період; 3) програм розвитку окремих галузей економіки.