1 Див.: Богуїи а. М. Розвиток мови у дітей дошкільного віку.—

К., 1972; Соловьева О. И. Говори правильно,— М., 1961. .

або множині (≪Кому що потрібн9?≫, ^Про що ми задумали?

≫); на правильне вживання прийменників (≪Сховай

зайчика≫, ≪Що змінилось≫, ≪Де ведмедик?≫); на виправлення

помилок, зумовлених двомовністю (≪Назви слово

другою мовою^>, ≪Що змінилось?≫, ≪Магазин іграшок≫,

≪Про що ми подумали≫); на виправлення граматичних помилок

(≪Так чи не так?≫, ≪Виправ, Петрику≫, ≪На уроці

рідної мови≫ та ін.)

Крім дидактичних ігор у практиці роботи дитячих садків

повинні знайти широке застосування дидактичні вправи,

які доступні дітям старшого дошкільного віку. Високо

оцінював дидактичні вправи К. Д. Ушинський. В його

книзі ≪Рідне слово≫ зібрано чимало корисних вправ для*

розвитку мовлення дітей.

Великого значення дидактичним вправам* надавала і

€ . І. Тихєєва, яка розробила цілу систему дидактичних

вправ для розвитку мови дошкільнят. У дошкільній педагогіці

визначено педагогічні вимоги до дидактичних

вправ, що використовуються в роботі з дітьми:

а) правильний підбір дидактичної вправи відповідно

! до помилок, які зустрічаються в дитячому мовленні;

/ б) дидактична вправа повинна мати чітко визначену

| мету, основне навчальне завдання (наприклад, дидактичн

а гра на засвоєння дітьми прийменників або дієслівних

форм); ^

в) матеріал до дидактичної вправи повинен підбиратись

так, щоб діти мали можливість зіставити правильні

і неправильні форми; щоб в ньому були не тільки ті граматичні

форми, в яких діти допускають помилки, а й інші

близькі граматичні форми, раніше засвоєні дітьми ( червоне

яблуко, червоний прапорець, червона стрічка);

г) кожна дидактична вправа повинна збуджувати ди-.

тячу думку, сприяти розвитку мислення;

д) будувати дидактичну вправу потрібно на знайомому

дітям матеріалі, пов’язаному з їх життям і діяльністю;

е) у дидактичних вправах необхідно передбачити наочний

матеріал; -

є) дидактичні вправи повинні проводитись жваво, ці-

каво* з використанням ігрового прийому. Як писала

Є. І. Тихєєва, їх корисно проводити з дітьми старшого

дошкільного віку, з урахуванням вікових інтересів і можливостей.

1 Див.: Богуш а. М. Речевая подготовка детей к школе.— к.,

1 9 8 4 .

0* 259

' 3 метою формування граматичної правильності мови§

в старшому дошкільному віці використовуються різній

групи дидактичних вправ.

Вправи на словотворення. їх мета — формування інтересу

до слова, розвиток критичного ставлення до мови,

пошук серед різних варіантів слів граматично правильного

слова. Це такі вправи:

Утворення іменнцків за допомогою суфіксів (≪Хто у

нього мама?≫, ≪Хто вона (він)?≫, ≪Скажи одним словом

≫)-:

' — Вовченя. Хто в нього мама?

■— Вовчиця.

— Зайченя. Хто в нього мама?

— Зайчиха.

— Левеня. (Левиця). Порося. (Свиня.)

— Оля плаває. Як про неї можна сказати? Хто вона?

(Плавчиха.)

—ф аш и н а , що ріже овочі. Як про неї можна сказати

однимтловрм? (Овочерізка?)

— Посуд, в якому лежать цукерки. Як про нього мо- ,

жна сказати одним словом? (Цукерниця.)

Утворення порівняльних ступенів 'прикметників:

— Весною тепло, а влітку (тепліше).

— Вода холодна, а лід (холодніший).

Утворення прикметників з двох слів:

— Довгі вуха. Як сказати про це одним словом? (Довговухий.)

'— Сірі очі. Як сказати одним словом? (Сіроокий.).

Утворення дієприкметників:

— Розбили тарілку. Як про неї можна сказати? (Роз- -

бита тарілка.)

— Розлили молоко. Як про нього можна сказати? '

(Розлите молоко.)

Утворення іменників від дієслів (≪Назви професію≫,

≪Хто це робить?≫):

— Будувати — будівельник.

— Лікувати — лікар.

— Виховує хто? — Вихователь.

Утворення споріднених слів:

— Ліс. Які слова можна утворити від слова ліс?

— Лісний, лісник, лісовик, лісовичок.

Вправи на словозміну.

Відмінювання дієслівних форм (бігати — біжу, їздщ;

ти — їжджу, носити — ношу; хотіла — хочу — хочемо,

просити — прошу — просимо, - водити — вожу — водить

та ін.).

Наприклад, вихователь говорить:

— Ми ходимо. Як ти скажеш про себе? (Я ходжу.)

— Як ти скажеш Иро Валю? (Валя ходить.)

— Ми бігаємо. Як ти скажеш про себе? (Я біжу.)

— Як ти скажеш про Юрка? (Юрко біжить.)

— Як ти скажеш про них? (Вони біжать.)

Узгодження числівників і прикметників з іменниками;

— Червоний олівець. Про що можна сказати червоний?

(Червона квітка, червоний помідор, червоний м’яч,

червоний бант.) ,

— Як сказати про воду? Вода яка?

— Холодна, тепла, прозора, чиста.

— Молоко яке?

— Біле, смачне, тепле, парне, холодне, кисле,, солодке.

Відмінювання іменників:

— Качка кличе кого? (Каченят.)

— Собака годує кого? (Цуценят.)

— На дереві ростуть що? (Яблука.)

Відмінювання займенників:

— У мене лялька. Як сказати про Оксану?

— У неї лялька. - ,

—^ Про Юрка?

— У нього лялька.

— Про них?

— У них лялька;

Вживання часу дієслів:

— Що я (ти, він, вони, ми) роблю?

— Що я (ти, він, вони, ми) робитиму?

— Що я (ти, він, вони, ми) робив?

— Що я (ти, він, вони, ми) зроблю?

— Що було влітку? Що буде взимку?

Дидактичні вправи з. картинками: ≪Знайди маму≫,

≪Чиї дітки?≫, ≪Чий хвіст?≫, ≪У кого хвіст?≫, ≪Де що лежить?

≫, ≪З ким розмовляє хлопчик?≫ (Див.: Соловьева

О. И. Говори правильно.— М., 1966); вправи на вживання

невідмінюваних іменників (пюре, піаніно, радіо).

Дидактичні вправи на удосконалення синтаксичноГ

сторони мови. Після розгляду картинки дитиною вихователь

ставить запитання:

— Кого ти бачиш на картинці?

— Я бачу хлопчиків.

— Що вони роблять?

261

— Один хлопчик маленький швидко біжить від дру*л^

гого, щоб той не догнав. Один хлопчик тікає, а другий^

наздоганяє.

Можна використати просто запитання вихователя:

— Коли кульбабка буває зелена, а коли — жовта?

— Вранці, коли ще немає сонця, кульбабка зелена, а коли з ’являється сонце, вона розкривається і стає жов- тою. Виправлення граматичних помилок. Вихователь: ≪Но- ^

венька дівчинка — Оленка зайшла в групу, побачила іг- рашки і сказала: ≪Ой, скільки тут ляльків, машинів, іг- рашків!≫ У яких словах Оленка зробила помилки? Як |

правильно сказати?≫ А

Одним із методів формування знань з граматичної будови мови є розповіді, складені вихователем. У них повинні .бути слова, в яких діти найчастіше допускають граматичні помилки (вухо, кашне, піаніно, кіно). На- приклад, ≪Піаніно≫: , ≪В Оксанчиній кімнаті стоїть (піаніно) . ГІЇаніно зов- сім нове, його тільки вчора купили. Оксанка дуже зра- І

діла, побачивши в кімнаті (піаніно) г таке саме, як у ди- |

тячому садку. Вона підійшла до (піаніно), провела паль- чиком по блискучій чорній поверхні (піаніно) , натиснула на клавіші (піаніно) і радісно усміхнулася, коли піаніно озвалося до неї. Потім узяла стілець і поставила його

біля (піаніно). Дівчинка довго милувалася (піаніно) і вирішила, що грати на (піаніно) навчиться обов’язково. Усю ніч Оксанці снилося, що вона грала на (піаніно),

а діти зачаровано слухали її гру≫. ^

Вихователь може дати завдання дітям/скласти роз- повіді з відповідним словом або кількома словами: На- приклад, зі словом вухо: ≪У Тані заболіло вухо. Мама зав’язал а дівчинці вуха і викликала лікаря. У вусі б у в |

нарив≫. Або з кількома словами (санчата, лижі, сніг, ві~*

тер): ≪Настала зима, подув холодний вітер, випав білий^

пухнастий сніг. Діти взяли лижі й пішли кататися з |

гори. А у Валі й Віті немає лиж, вони каталися на сан- І

чатах≫.

Для закріплення граматичних форм можна викори^

стати художні твсри: О. Бунець ≪Маленькі помічниці≫*,!

Г. Бойка ≪Мурлика≫, ≪Здоровим будь≫, ≪Качечка≫, ≪Гу-і

сшгусенята≫, Г. Демченко ≪Калач≫, вірші Н. Забіли*?

П. Ребра, І. Неходи,

і