1 Див.: На допомогу вихователям дошкільних закладів.-— к.,

1968.— С. 47—48.

187

т книжки, про авторів тексту та малюнків. Все це розширює

кругозір дитини, виховує бережливе ставлення до

книжок, вміння правильно ними користуватись.

У ході образотворчої діяльності діти знайомляться з

властивостями глини, фарб* пластеліну, матерії, паперу,

засвоюють назви процесів (малювати, ліпити, вирізувативишивати,

____________наклеювати).

Наступний принцип — комплексне розв’язання всіх

завдань словникової роботи в єдності: збагачення, уточнення

та активізація словника на кожному занятті. Наприклад,

під час спостереження за працею няні вихователь

визначає такі завдання: збагатити словник дітей

дієсловами (піклуватися, годувати, приносити, розливати,

роздавати, мити, витирати, сушити),' прислівниками

(чисто, старанно, швидко, смачно); уточнити значення

слів няня, їжа; активізувати словник словами сніданок,

обід, полудник, вечеря та назвами страв.

Останній принцип словникової роботи — єдність навчальних,

виховних та завдань словникової роботи в ході

виконання програмних вимог з усіх розділів програми

як на заняттях, так і в повсякденному житті. Кожний роз-

діл програми виховання має свою специфічну лексику,

з яісою дітей можна познайомити лише на спеціальних

заняттях: з математики (лічба, рахунок, лічити, більше,

менше, порівну, лічба в межах десяти, кількісна,, порядкова

лічба); з фізвиховання (біг, ходьба, стрибати, лазити,

кидати, колода, обручі, скакалка, вправи, гімнастика,

крокувати); з малювання (фарбувати, розмивати,

пензлик, олівці, фарби)'і ознайомлення з природою (дощ,

блискавка, повітря, вода, дерева) тощо.

§ 4. Методи і прийоми словникової

РОБОТИ ТА ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ

З НАВКОЛИШНІМ

Усі методи ознайомлення дітей з навколишнім поділяються

на дві великі групи: методи безпосереднього

ознайомлення дітей з навколишнім та опосередковані методи.

До першої групи методів належать: спостереження,

екскурсії-ргляди, розглядання предметів та бесіди про

них, екскурсії за межі дитячого садка, розглядання та

бесіда за репродукціями картин, дидактичні ігри з предметами,

іграшками, картинками, показ діафільмів, кінофільмів,

різного виду театрів. В основі цих методів ле-

жить чуттєвий досвід дитини. Всі вони супроводжуються

наодашш**Дитина має можливість сама побачити, доторкнутись,

понюхати,, обстежити предмет ‘чи явище.

Кожній слово прщдьому наповнюється конкретним змістом.

Наявність наочного образу стимулює мовну активність

дітей. До опосередкованих методів належать читання

оповідань та віршів пізнавального^змісту, бесіди, усна

народна творчість, словесні дидактичні ігри. Першочергове

місце в ознайомленні дітей з навколишнім займають

безпосередні методи. Розгляньмо їх характеристику.

\ / Спостереження — це цілеспрямований й організований ,

процес/спрямований на пізнання, уточнення І закріплення

знань про навколишнє. В основі спостереження лежать

безпосередні відчуття і сприймання предметів, явищ об’єктивної

дійсності та їх властивостей. ■

Спостереження, за словами Б. Г. Ананьева, це складна

психічна діяльність, в якій відчуття, сприймання, мислення

і мовлення об’єднуються в єдиний цілісний акт розумової

діяльності*.

У процесі спостереження приймають участь всі аналізатори

дитини (зоровий, слуховий, дотиковий, кінестетичний,

смаковий, нюховий). Це допомагає пізнати предмет

з різних сторін, краще запам’ятати його назву.

Спостережливість— це особливість психічної діяльності

людини, її вміння підмічати в предметах і явищах

те, що е істотним, але малопомітним в них. Це вмірця

дитини вдивлятись і бачити, помічати ознаки, якості, зміни,

робити елементарні висновки з спостережень (Є. І. Ти-

хєСва). Спостереження можуть бути нетривалі (за працею

двірника, водія) і тривалі (за будівництвом споруди).

^Спостереження проводять як самостійне заняття в молодшій

та середншд'рупах. У старішому дошкільному віці

спостереження проводять у повсякденному житті (в ранкові

години, на прогулянці в другій половині дня).

х Тематика спостережень визначається програмою виховання

та навчання у дитячому садку. Це спостереження

за працею дорослих, за транспортом, за святково прикрашеними

вулицями. Спостереження рекомендують проводити'

з невщичкцми групами, щоб дітям було добре

видно певце явище чи предмет, щоб кожна дитина мала

можливість висловитись, закріпити нові слова. ≪