2.Особенности процесса воспитания:

1.Воспитание относительно самостоятельный, целенаправленный процесс.

2.Процесс воспитания многофакторный.

3.Воспитание – процесс длительный. Отдаленность результатов от момента воспитательного воздействия.

4.Воспитание имеет ступенчатый поэтапный характер:

1-й этап.Представление о правилах поведения.

2-й этап. Выработка умений правильного поведения.

3-й этап. Формированиеубеждений, устойчивых привычек поведения.

5. Воспитание – двусторонний и активный процесс.

6. В воспитательном процессе большое место занимает организаторская работа с детским коллективом.

7. В воспитании огромная роль принадлежит личности педагога (педагогические знания, умения, личностные качества, черты характера).

8. Воспитание – это деятельность, устремленная в будущее.

3.Закономерности процесса воспитания– это устойчивые повторяющиеся связи в воспитании, реализация которых позволяет добиваться эффективных результатов в развитии и формировании личности.

Общие закономерности воспитания:

1. Характер воспитания на всех исторических этапах имеет социальную направленность.

2. Единство целей, форм, содержания и методов воспитания.

Закономерности, которые определяют организацию воспитательного процесса.

1.Воспитание личности происходит в процессе ее включения в деятельность. Виды деятельности:

• учебно-познавательная;

• общественная;

• производительный труд;

• морально-нравственная

• художественная;

• физкультурно-оздоровительная.

1.Комплексная организация всех видов деятельности является предпосылкой всестороннего развития личности.

2.Стимулирование активности личности в деятельности.

3.Гуманизм и уважение к личности в сочетании с глубокой требовательностью.

4.Открытая передача учащимся перспективы их роста (созданий ситуаций успеха, положительных эмоций).

5. Выявление положительных качеств учащихся и опора на них.

6. Учет возрастных и индивидуальных особенностей учащихся.

7. Воспитание в коллективе и через коллектив.

8. Единство педагогических усилий школы, семьи и общественности.

Тема 5.Педагогічна модель національної системи виховання

План

1. Сутність і особливості національного виховання.

2. Принципи національного виховання

3. Основні напрямки національного виховання (зміст виховання)

Література

1. Концепція національного виховання. - 1994, "Освіта".

1. У 1994 році з'являється документ "Концепція національного виховання" - історично обумовлена поява та потреба цього документу.

В Українській історії склалася своя система виховання. Нині, спираючись на національно-виховні традиції свого народу поступово відроджується національна система виховання.

Поняття національного виховання має широкий діапазон впливу на процес соціалізації особистості. Національне виховання здійснюється в навчальних закладах, в засобах масової інформації. Державне виховання здійснюється державними установами, але в сім'ї воно буде не завжди, діє в школі.

Національне виховання - створена у продовж віків самим народом система поглядів, ідей, традицій, звичаїв, покликаних формувати світоглядну свідомість та ціннісні орієнтації молоді.

Концепція має головною метою:

• передача молодому поколінню соціального досвіду

• багатства духовної культури, національної ментальності, своєрідносту світогляду, формування на цій основі особистісних рис громадянина України

Дана концепція має на меті визначити стратегію розвитку наскрізної системи виховання молодого покоління, наповнення виховання гуманітарним змістом.

2. Принципи виховання - основні положення, за якими здійснюється виховання

ПРИНЦИПИ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

народність - єдність загальнолюдського і національного природовідповідність - врахування багатогранної цілісної природи людини культуровідповідність виховання - зв'язок з історією народу, мовою, культурою та побутовими традиціями.

гуманізація виховання - створення умов для формування кращих якостей та здібностей дитини. Гуманізація взаємин між вихователями та вихованцями, демократизація виховання - усунення авторитарного стилю виховання безперервність виховання - досягнення наступності у вихованні, перетворення його в процес, що триває впродовж усього життя людини етнізація - наповнення виховання національним змістом

диференціація, індивідуалізація виховного процесу -врахування у виховній роботі рівнів фізичного, психічного, соціального, духовного, інтелектуального розвитку вихованців.