Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут журналістики

Кафедра історії журналістики

Медіакритика

навчально-методичний комплекс для студентів ІІ курсу (спеціальність: журналістика)

підготувала канд. філол. наук, доцент Михайлюта В.П.

рецензенти: д-р філол. наук, професор Сидоренко Н.М.,

канд. філол. наук, доцент Старченко Т.В.

Обговорено на засіданні кафедри: пр. № 2 від 6.10. 2009.

Рекомендовано Вченою радою Інституту журналістики: пр. № 4 від 26. 10. 2009.

2009

Пояснювальна записка

Дисципліна "Медіакритика"

викладається на ІІ курсі (для спеціальності: журналістика) у ІІ семестрі в обсязі – 2 кредити, в тому числі загальна кількість 36 годин, з них лекцій – 18 год., семінарських – 16 год. на кожну групу, самостійна робота – 2 год., підсумковий контроль – залік.

Мета і завдання навчальної дисципліни

Модуль з "Медіакритики" формує в студентів навички критичного осмислення різного роду матеріалів у ЗМІ, об’єктивного їх оцінювання. Він дає уявлення про нову, специфічну сферу медіа діяльності, яка в останні роки набуває все більшої популярності і є цікавою не лише для професіоналів, а й для широкої аудиторії.

1. Модуль має на меті ознайомити студентів із розвитком медіакритики як новим видом журналістської діяльності за кордоном та в Україні .

2. Модуль узагальнює та систематизує раніше набуті знання із правових основ журналістики, професійної майстерності, журналістської етики, вчить практично застосовувати їх у щоденній діяльності.

3. Модуль сприяє формуванню почуття відповідальності у майбутніх журналістів за кожен матеріал, який вони готують; вчить критично та самокритично сприймати медіа продукт.

Предмет навчальної дисципліни

Предметом медіакритики є нове медіа тло в журналістиці, що займається моніторингом медіа продукту і, цим самим, перебирає на себе функції регулятора в системі профетичного регулювання норм діяльності журналістів та інших творців медійного змісту.

Медіакритика забезпечує демократичний потенціал ЗМІ у забезпеченні прав громадян на правдиву, вчасну і повну інформацію , є дієвою формою впливу на ЗМІ та журналістів в умовах демократії. У такому розумінні медіакритика постає як дисципліна, яка сприяє розумінню необхідності дотримання етичних, правових норм діяльності журналіста, здобутих в курсах теоретичних професійних дисциплін.

Медіакритика з'ясовує критерії та принципи аналізу й оцінки медіа продукту, виявляє актуальні проблеми медіа простору.

Вимоги до знань та умінь

За підсумками навчання студенти повинні знати:

1. історію зародження та розвитку медіакритики як особливої сфери журналістики в Україні і за кордоном;

2. різні форми та жанри творів вітчизняної медійної критики;

3. функції медіакритики, їх співвідношення з базовими функціями журналістики;

4. спеціалізовані видання, сайти, сторінки в Інтернеті.

За підсумками навчання студенти повинні вміти:

1. здійснювати моніторинг засобів масової комунікації;

5. вміти оцінювати й аналізувати журналістські матеріали й інші матеріали медійного змісту;

2. студенти повинні володіти навичками медіакритичного аналізу і вміти писати різні за жанрами медіакритичні матеріали.

Місце навчальної дисципліни в структурно-логічній схемі спеціальності. Нормативна навчальна дисципліна "Медіакритика" є складовою циклу професійної підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" для студентів за спеціальністю: "журналістика".

Система контролю знань та умови складання заліку. Навчальна дисципліна "Медіа критика" оцінюється за модульно-рейтинговою системою. Вона складається із двох змістових модулів.

Результати навчальної діяльності студентів оцінюються за 100-бальною шкалою.

Навчально-тематичний план лекцій і практичних занять

№ лекції	Назва лекції	Кількість годин
		Лекції	семінари/ лаборат., практичні	самост. Робота	Інші форми контр.
Лекції
1	Вступ. Ознайомлення з програмою курсу. Предмет медіакритики.	2
2	Становлення медіакритики як особливої сфери журналістики. Із історії розвитку медіакритики.	2
3	Комунікаційні зони: критерії поділу. Зона якісних і популярних медіа.	2
4	Спеціалізовані видання :"Телекритика", "Медіакритика".	4
5	Функції медіакритики, їх співвідношення з базовими функціями журналістики.	2
6	Роль МК в корекції соціально-шкідливих стереотипів (етичних, расових, релігійних, статевих)	2
7	Проблематика медіакритичних матеріалів у газетах та журналах.	2
8	Жанри вітчизняної МК.	2
	Практичні заняття
1	Професійно-етичні засади медіа критики.		2
2	Екологія інформаційної ноосфери.		2
3	Боротьба "Телекритики" за якісну журналістику		2
4	МК як регулятор правил і норм діяльності журналістів та інших творців недійного змісту		2
5	Роль МК в корекції соціально-шкідливих стереотипів (етичних, расових, релігійних, статевих		2
6	Проблематика медіакритичних матеріалів у газетах та журналах.		2
7	Практика використання інтертекстуальності в сучасних медіа.		2
8	Жанри вітчизняної МК.		2
Модульна контрольна робота: написання медіа критичного матеріалу.
	ВСЬОГО	18	16	2

1. Лкція 1. Вступ. Медіакритика.

План

1. Зміст і обсяг курсу "Медіакритика".

2. Система лекцій і практичних занять.

3. Посібники. Обов’язкова та додаткова література.

4. Характеристика поняття медіакритика.

5. Предмет і завдання медіакритики.

Визначення суті медіакритики, за російським журналістикознавцем О. Короченським – одним з найперших дослідників цієї галузі журналістики на теренах пострадянського простору: «Медійна критика – це особлива галузь журналістики, яка покликана допомогти суспільству у пізнанні нових реалій і тенденцій у діяльності ЗМІ. Вона одночасно є і своєрідним способом рефлексії, самопізнання сучасної друкованої та електронної преси, і суспільним дзеркалом, завдання якого – відображати «блиск і вбогість» засобів масової інформації, що опинилися у ринковому середовищі» [1,8].

У англомовній літературі термін «media criticism» (медіакритика) застосовують для позначення: 1) наукового аналізу діяльності засобів масової інформації (фактично – це сегмент науки про журналістику і масові комунікації); 2) журналістської критики медійного контенту і проблематики функціонування ЗМІ в суспільстві.

За визначенням,і Ю. Голоднікової: «медіакритика – галузь гуманітарного знання, що вивчає буття, культуру, еволюцію мас-медіа в площині людської взаємодії і людську взаємодію в контексті реальності, яку відбивають мас-медіа. Медіакритика виникає на межі таких наук, як соціологія, філософія, соціальна психологія, теорія масової комунікації, теорія журналістики, і стає міждисциплінарним комплексом теоретико-методологічних гіпотез, що претендують на різнобічне розуміння медій» [2]

Зарубіжні історики преси і теоретики характеризують медіакритику як цивілізаційний фактор, що сприяє нейтралізації і корекції негативних проявів у діяльності ЗМІ та у їхній інформаційній взаємодії із суспільством – зокрема, тенденціях, породжених нерегульованим або недосить ефективно регульованим розвитком ринкових відносин у медійній сфері та надмірною комерціалізацією масово-інформаційної діяльності.

Медіакритика – це окрема сила, що покликала контролювати медіа суспільство та орієнтувати населення у інформаційному просторі не лише країни, а й світу. Адже часом розібратися у складних процесах, що відбуваються у сфері ЗМІ та інформації досить важко навіть досвідченним медійникам.

Як пише Б. Потятиник, «медіакритику можна вважати важливим обмежувачем нестримного зростання потоків масової комунікації. Зростання, яке так часто є небезпечним для людської психіки і дестабілізуючим для ноосфери. Її можна було б назвати природною внутрішньою противагою, якщо тільки слово «природне» застосовне щодо світу медіа. У нашому розумінні, поява і функціонування медіакритики є проявом своєрідного ноосферного екобалансу чи нооценозу (за аналогією до біогеценозу)» [3,253]

І.Михайлин у книзі «Журналістика як всесвіт. Вибрані медіа дослідження» розглядає медіакритику як невід’ємну сферу журналістики. Серед розділів, чи пак «планет», на які автор розділив монографію – планета перша носить назву «Теорія журналістики та медіакритика». Так само як і його львівський колега Б. Потяниник, І. Михайлин бачить основне завдання медіакритики у регулюванні інфомарційного простору самими журналістами (медіакритиками): «Соціально відповідальна журналістика сперта на усвідомлення журналістикою своєї інформаційної місії та місії формування громадської думки. Вона розуміє свою відповідальність за майбутню долю людства і свою включеність в управлінські процеси ним. Вона розуміє, що без її участі політичні, суспільні, екологічні та інші проблеми розв'язані бути не можуть. Але панує упевненість і в тому, що органи масової інформації, функціонуючи як комерційні підприємства, навряд чи спроможні добровільно відмовитися від своїх рекламних гонорарів або від нескінченного демонстрування низькопробних фільмів, які й далі будуть виховувати людей у дусі споживацтва, насилля та бездуховності. Журналістика буде й далі потурати людським слабкостям, що набагато вигідніше (економічно), ніж розповідати про доброту, взаємодопомогу, самообмеження, екологічні проблеми» [3,12]. Саме цим, на думку дослідника, і має займатися сучасна українська медіакритика в умовах розвитку демократії. «У публічну свідомість прийшло розуміння того, що демократична держава й демократична журналістика мають спільні цілі — добробут суспільства, його гармонійний еволюційний (а не революційний) розвиток, а отже, мусять діяти спільно» [3, 12]

Медіакритика – журналістська критика засобів масової інформації, галузь сучасної журналістики, суть якої полягає :

• в оцінюванні і критиці творчо-виробничої діяльності творців медійного продукту;

• в оцінюванні комплексу різноманітних стосунків медіа з аудиторією і суспільством взагалі.

Медіакритика як наукова дисципліна вивчає ступінь адекватності відображення соціальних явищ і процесів у ЗМІ, співставляє реальну картину і образи дійсності, сформовані у ЗМІ, вивчає ступінь осмислення медіапростору мк виданнями та мк публікаціями, рівень професійності, моральності , відповідність ЗМІ професійним стандартам.

Медіакритика вивчає:

• історію становлення наукової дисципліни;

• функції медіакритики;

• жанри медіакритики;

• найважливіші проблеми, які порушуються в медіакритичних публікаціях.

Медіакритика як навчальний предмет в системі журналістської освіти перебуває на стадії свого становлення, поняття ж критики медіа виникло значно раніше. Частково елементи критики ЗМІ завжди були присутніми в курсах лекцій з теорії журналістики, професійної етики, професійних стандартів і т. і. Ситуація здається подібною до того, що відбувалося свого часу в літературознавстві, коли з історії літератури виокремилися теорія літератури, літературно-художня критика, історія літературознавства. Що медіакритика нині переживає активний процес свого становлення, засвідчує хоча б те, що на міжнародних наукових конференціях, які відбуваються в Москві, Мінську завжди представлена значна кількість доповідей, пов’язаних саме із проблемами розвитку, становлення, функціонування медіакритики.

Варто усвідомлювати, що медіакритика, як наукова дисципліна, не може розвиватися лише на аналізі сучасного процесу в ЗМІ. Важливо вивчати досвід історії журналістики, адже аналіз українських та зарубіжних часописів у процесі їх розвитку – це є, по суті, медіакритика, що належить до категорії академічної, саме в історії української преси закладені основні моральні критерії та професійні стандарти вітчизняної журналістики.

Література

1. Короченский А. «Пятая власть?» Феномен медиакритики в контексте информационного рынка : монограф. / А. П. Короченский. - Ростов: Международный ин-т журналистики и филологии, 2002.– 272 с.

2. Голоднікова Ю. Парадокси української медіакритики [Електронний ресурс]: Медіакритика : [сайт] / Юлія Голоднікова // Медіакритика. - № 16. – 20.03.09. – Режим доступу : http://www.mediakrytyka.info/drukovani/paradoksy-ukrayinskoyi-mediakrytyky.html (20.09.09).

3. Потятиник Б. В. Патогенний текст у масовій комунікації: ідентифікація, типологія, нейтралізація : автореф. дис. ... докт. філол. наук / Б. Потятиник. - Київ. ун-т імені Тараса Шевченка. — К , 1996. — 31 с.

4. Михайлин І. Основи журналістики: підручник / 2-ге вид., допов. та поліпшене / Ігор Михайлин. – Х. : ХИФО, 2000. – 250 с.