Формы юридического обслуживания:

• Штатный юрисконсульт хозяйства

• Межхозяйственный юрист

• Частный адвокат, который имеет соответствующую лицензию или свидетельство

• Адвокатское бюро, контора или другое адвокатское объединение,

• юридическая фирма, имеющая лицензию или свидетельство

• отдельные физические лица, которые выполняют юридические действия в интересах с\х предприятий действующие на основании договора подряда или поручения без каких-либо лицензий или свидетельств

• методическую помощь может предоставлять юридическая служба Министерства аграрной политики Украины

• юристы соответствующих управлений с\х или районных или областных госадминистраций, которые обслуживают аппарат министерства и являются должностными лицами, которым запрещено совместительство.

83. Общим положением о юридической службе определены основные полномочия юридической службы:

• Организация и обеспечение правильного исполнения нормативно-правовых актов

• Представление руководителю предприятия предложений по решению правовых вопросов производственной, экономической и социальной деятельности предприятия

• Координация работы и принятие участия в подготовке указов и других локальных актов предприятия

• Осуществление проверки на соответствие законодательства проектов указов и других локальных актов, которые подаются на подпись руководителю предприятия

• Визирование данных актов при наличии согласия этих проектов с заинтересованными подразделениями.

Обязанности юридической службы предприятия и юрисконсульта предприятия:

• Участие в подготовке, проведения контроля за исполнением хозяйственных договоров с другими предприятиями, организациями, учреждениями

• Предоставление правовой оценки проектам договоров

• Организация претензионной работы и ведение исковой работы

• представление в установленном законом порядке интересов предприятия в судах и других органах во время рассмотрения правовых вопросов и споров

• контроль за соблюдением структурными подразделениями установленного на предприятии порядка предъявления и решения претензии

• сохранность имущества предприятия

• предоставление правовой оценки фактам недостач, хищения, бесхозности, выпуска недоброкачественной продукции и т.д.

• контроль за соблюдением законодательства, устава предприятия работниками

• контроль за своевременным возмещением ущерба, причиненного хозяйству материальными убытками

• визирование договоров.

Юрисконсульту предприятия предоставлено право:

• отказаться от ведения судебных дел и жалоб, от защиты действий правления или руководителя предприятия при отсутствии законных оснований для этого, излагая в письменной форме мотивы отказа

• ставить перед правлением вопросы внесения изменений и дополнений в действующие решения правления и распоряжения руководителя предприятия, если этого требует действующее законодательство или интересы производства.

Эффективность юридического обслуживания во многом зависит от:

• обеспечения необходимыми законодательными и нормативно-правовыми актами, сборниками должностных инструкций, научно-методическими материалами, юридическими, экономическими и с\х справочниками

• систематизации действующего законодательства

• использования картотеки.

84. 1. суб'єкти господарювання вступають у відносини зі споживачами їхньої продукції (робіт та послуг), між собою, з постачальниками, банками, інвесто­рами, біржами, підприємствами агросервісу, а також із будь-якими іншими суб'єктами підприємницької діяльності з ме­тою одержання від цього прибутку. Юридичним засобом і правовою формою регулювання цих відносин є договір.

Договір є головною правовою формою регулювання зов­нішніх і внутрішніх підприємницьких, зокрема виробничо-господарських, відносин аграрних підприємців як виробників товарної маси продуктів харчування і сировини рослинного і тваринного походження.

підприємницької діяльності та правомочність щодо укладання господарських договорів.

Договірна правоздатність кожного окремо взятого суб'єкта аграрної підприємницької діяльності визначається, по-пер­ше, в законах України, по-друге, в підзаконних президент­ських та урядових актах, по-третє, в статутах аграрних під­приємців, які мають статус юридичної особи. Зако­нами "Про підприємництво" (ст. 5), "Про підприємства в Україні" (ст. 21), "Про господарські товариства" (ст. 1), "Про селянське (фермерське) господарство" (ст. 19), "Про колек­тивне сільськогосподарське підприємство" (ст. 14) визначе­но, що будь-які підприємці мають гаранто­ване державою право вступати в договірні відносини з будь-якими державними, кооперативними, приватними і громад­ськими підприємствами та з окремими громадянами, а також самостійно обирати партнерів, у тому числі й іноземних, для укладання і виконання договорів.

2.

Залежно від наведених ознак можна вирізнити основні групи договорів (див табл) що застосовуються в аграрно­му підприємництві та закріплюють зобов'язання у цій сфері:

фінансового та матеріального забезпечення виробничої ді­яльності, зокрема з приводу матеріально-технічного, електро­енергетичного та фінансово-кредитного забезпечення суб'єк­тів аграрного підприємництва; надання послуг (сервісу) суб'єктам аграрного підприємництва, зокрема з приводу ви­робничо-технічного, меліоративного (культуртехнічного, гід­ромеліоративного, агрохімічного обслуговування); реалізації вироблених продуктів харчування і сировини рослинного і тваринного походження; наукового забезпечення аграрних підприємців (запровадження наукових розробок, сортового насіння, нових порід худоби, птиці та риби тощо)

85. 1. Підприємницька діяльність виробників продуктів харчу­вання і сировини рослинного і тваринного походження знач­ною мірою залежить від рівня їхнього матеріально-технічного забезпечення продукцією виробничо-технічного призначення (сільськогосподарськими машинами, устаткуванням, запас­ними частинами до них, пально-мастильними матеріалами, мінеральними добривами, засобами захисту рослин тощо). Це забезпечення здійснюється: по-перше, через систему Мінаг-ропрому України та концерну "Украгротехсервіс"; по-друге, здійсненням оптової торгівлі; по-третє, завдяки постачанню за прямими довгостроковими господарськими зв'язками; по-четверте, придбанням на біржах та в інших підприємств (установ, організацій) і громадян.Основною правовою формою, яка юридичне опосередко­вує відносини, пов'язані з матеріально-технічним забезпечен­ням аграрних підприємців, є договір постачання продукції виробничо-технічного призначення.У договорі постачання мають зазначатися: 1) найменуван­ня, кількість, номенклатура продукції, а в разі потреби — комплекти машин та устаткування, державний стандарт або технічні умови, зареєстровані в органі Держстандарту; 2) якість і комплектність продукції; 3) термін дії договору; 4) ціна продукції, порядок і форми взаєморозрахунків (за зов­нішньоекономічними контрактами розрахунки мають здій­снюватися виключно відповідно до Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів Міжнародної торго­вельної палати та Уніфікованих правил з інкасо Міжнародної торговельної палати (далі — Уніфіковані правила); 5) умови постачання з обов'язковим застосуванням Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів (Правила ІНКОТЕРМС), а в разі потреби — також обов'язки аграрного підприємця щодо облаштуван­ня і оснащення (самостійно чи разом із постачальником) площадок для розвантаження, порядок затвердження графіків доставляння продукції; 6) строки повернення тари багатора­зового використання; 7) поштові та банківські реквізити сто­рін; 8) за міжнародними контрактами — арбітражні застере­ження та інші реквізити, передбачені зазначеним вище нака­зом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі; 9) інші умови, що їх сторони визнають за потрібне передба­чити в договорі.Договір постачання вважається укладеним і набуває юри­дичної сили від дня його підписання сторонами. За наявності заперечень до умов договору при його укладанні складається протокол розбіжностей. У разі невідповіднос­ті договору Уніфікованим правилам зовнішньоекономічні контракти постачання у встановленому порядку визнаються недійснимии 2. Важливою правовою формою, яка юридичне опосеред­ковує матеріально-технічне забезпечення аграрних підприєм­ців, є договір постачання споживачам продукції виробничо-технічного призначення в порядку оптової торгівлі.У цьому договорі зазначаються сторони (з поштовими та банківськими реквізитами), код продукції, її найменування, марка (тип, ГОСТ, ТУ), код одиниці виміру, кількість замов­леної продукції (всього та по роках), кількість прийнятої до постачання продукції (всього та по роках), її вартість. Визна­чаються також порядок повернення тари і засобів пакетуван­ня, доставляння продукції з обов'язковим застосуванням Правил ШКОТЕРМС,. У договорі фіксуються порядок і форми взаєморозрахунків (за міжнародними контрактами — з обов'язковим застосуванням Уніфікованих правил і арбітраж­них застережень), а також додаткові умови. 3. налагодженню прямих зв'язків аграрних під­приємців із безпосередніми виробниками техніки, запасних частин до неї, мінеральних добрив та іншої продукції виробничо-технічного призначення. Юридичне оформлення таких відносин здійснюється на підставі договору постачання про­дукції за прямими довгостроковими господарськими зв'язка­ми. За цим договором діють дві сторони: підприємство-поста-чальник і покупець, які укладають договір на певний строк. Постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийня­ти і оплатити продукцію чітко визначеного переліку (за одиницями виміру і обсягом, у тому числі й з розбивкою по ро­ках). Кількість і детальний асортимент продукції передбача­ються сторонами у щорічно погоджуваних специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

У договорі детально визначаються строки й порядок по­стачання продукції з використанням Правил ІНКОТЕРМС, ціни й порядок розрахунків (за міжнародними контрактами — з обов'язковим застосуванням Уніфікованих правил), по­рядок співробітництва сторін щодо забезпечення цих зв'язків, їх майнова відповідальність, додаткові умови та заключні по­ложення (за міжнародними контрактами — й арбітражні за­стереження).

86. Договірні відносини щодо впровадження досягнень науково-технічного прогресу та передового досвіду в аграрне виробництво Сторонами (замовником і виконавцем) у цих договорах, згідно з чинним законодавством, зокрема Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», можуть бути не тільки юридичні, а й фізичні особи. Так, виготовлювачами науково-технічної продукції можуть бути наукові організації (установи) - науково-дослідні інститути, вузи, проектні, конструкторські, технологічні організації, а також окремі фізичні особи та групи громадян (науково-творчий тимчасовий колектив). Згадані особи для здійснення наукової і науково-технічної діяльності, пов'язаної з виготовленням науково-технічної продукції, повинні мати ліцензію. Вони відповідають за технічний рівень і якість науково-технічної продукції, її конкурентоздатність. Згідно з цим договором замовниками можуть бути аграрні товаровиробники, засновані на будь-яких формах власності, в будь-яких організаційно-правових формах господарювання, а також органи управління АПК усіх рівнів. Предметом договору можуть бути необхідні замовнику певні результати — науково-технічна продукція (документація): у рослинництві — адаптована до місцевих умов інтенсивна технологія вирощування зернових, зернобобових та інших сільськогосподарських культур; в організації виробництва — перехід на нові форми господарювання або ж перетворення одних організаційно-правових форм ведення сільськогосподарського виробництва на інші тощо. Згідно з чинним законодавством України в договорах, що укладаються суб'єктами аграрного виробництва та науковими установами або приватними особами, крім обов'язкових (істотних) їх умов (сторони, предмет, строк, порядок передачі-приймання, оплата, відповідальність), мають бути передбачені також права сторін щодо використання науково-технічної продукції; умови дотримання конфіденційності і її межі; умови, необхідні для впровадження науково-технічної продукції (надання послуг); сфера застосування, масштаби та обсяг впровадження науково-технічної продукції; назва кожного етапу (розділу) з визначенням обумовлених договором результатів роботи в цілому і окремо по кожному етапу (розділу); умови матеріально-технічного забезпечення, науково-пошукових, дослідно-конструкторських чи технологічних робіт. Обов'язковими умовами є також право виконавців науково-технічної продукції на розпорядження нею та їх право залишитися власником придбаного замовником для виконання наукових робіт майна (устаткування, прилади, інструменти тощо). Характерною особливістю цього договору, що відрізняє його від звичайних договорів підряду, є обов'язок замовника оплатити виконані роботи і в разі, коли в ході їхнього виконання з'ясується неможливість одержання позитивних результатів внаслідок обставин, що не залежать від виконавців. Це пояснюється творчим, пошуковим характером дослідницьких робіт, непередбачуваністю їх результатів. Договірна ціна на науково-технічну продукцію встановлюється на стадії укладення договору і оформляється відповідним протоколом.

Виробнчо-технічне обслговування – передбачає виконання робіт чи надання послуг на користь сількогоспод товаровиробника в процесі його виробн діяльності.

Види договорів – договір на агро – хім обслуговування.

Предмет договору – виконання робіт по заст. Пестиц та агрохімік та або захисту робіт.

Договір про виконання меліоративних робіт

Предмет договору – виконання робіт по створенню спец гідро-техн споруд.

87. Аграрні товаровиробники мають право на договірній основі реалізувати продукцію за державним контрактом, за спотовими, форвардними, ф'ючерсними контрактами, за опціонами, через біржу, торговий дім і т. ін. Відповідно до законодавства торгівля за форвардними контрактами проводиться при поставці стандартного товару в майбутньому (через один, три, шість чи дев'ять місяців) з оплатою протягом двох днів після укладення угоди. Торгівля за спотовими контрактами проводиться наявним стандартним товаром, який протягом тижня після укладення угоди поставляється до сертифікованого біржового складу за рахунок продавця. Оплата продукції здійснюється протягом двох днів після укладення угоди. Опціонна угода засвідчує право придбати (продати) товар на певних умовах у майбутньому з фіксацією ціни на час укладення опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту. Слід зазначити, що біржова торгівля аграрною продукцією не досягла значного обсягу, закупівля її заготівельними організаціями в товаровиробників здійснюється здебільшого за договором контрактації та інших договорів. За договором контрактації аграрний товаровиробник зобов'язується виростити (виробити) сільськогосподарську продукцію і передати її у власність контрактантові (заготівельникові) або зазначеному ним одержувачеві, а контрактант (одержувач) зобов'язується прийняти цю продукцію і оплатити її за обумовленими цінами. У цьому договорі зазначається: вид продукції (її кількість), якість, строки, ціна, порядок та умови доставки, місце здачі-приймання, вимоги до тари (упаковки), порядок розрахунків, обов'язки заготівельника по наданню господарству допомоги в організації виробництва аграрної продукції, її транспортуванні, майнова відповідальність сторін за порушення договору та інші умови. У разі порушення сторонами своїх обов'язків за договором контрактації настає майнова відповідальність у вигляді неустойки і відшкодування збитків. Так, при невиконанні умов щодо кількості, асортименту, термінів здачі аграрної продукції сільськогосподарські виробники сплачують заготівельним і переробним підприємствам неустойку, розмір якої встановлюється в договорі у відсотковому відношенні до вартості недопоставленої продукції за цінами, обумовленими в договорі. За невиконання договірних зобов'язань з приймання продукції заготівельник сплачує аграрному товаровиробнику неустойку, як правило, в розмірі, в якому товаровиробник відповідає перед заготівельником за несвоєчасну здачу продукції. Контрактант також відшкодовує сільськогосподарському виробнику фактичні витрати, пов'язані з доставкою (її вартість перевезення в обидва кінці), якщо ця продукція транспортувалася до місця приймання засобами останнього. Відповідно до Закону України від 22 листопада 1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»в разі прострочення платежу за аграрну продукцію заготівельник сплачує пеню. Аграрні товаровиробники реалізують сільськогосподарську продукцію на основі і інших договорів. Так, реалізація вирощеної аграрної продукції може здійснюватись за договором купівлі-про-дажу безпосередньо зі складу аграрного товаровиробника, з поля, з транспортного засобу самим виробником або через власні крамниці, лотки, а також через товарні біржі, торгові доми, продовольчі державні і приватні крамниці тощо. Продукція переробки реалізується аграрними товаровиробниками за договорами поставки.

88. По договору контрактации сельскохозяйственной продукции производитель сельскохозяйственной продукции обязуется произвести определенную договором сельскохозяйственную продукцию и передать ее в собственность заготовителю (контрактанту) или определенному им получателю, а заготовитель обязуется принять эту продукцию и оплатить ее по установленным ценам в соответствии с условиями договора.2. К договору контрактации применяются общие положения о купле-продаже и положения о договоре поставки, если иное не установлено договором или законом.3. Законом могут быть предусмотрены особенности заключения и исполнения договоров контрактации сельскохозяйственной продукции.Сторонами договора контрактации – продавцом (производитель продукции) и заготовителем (контрактантом) являются предприниматели. Производителем продукции выступают коммерческие юридические лица, которые выращивают (производят) такую продукцию, - хозяйственные общества, производственные кооперативы, граждане, которые занимаются этим видом предпринимательской деятельности. Заготовителями также являются лица которые занимаются предпринимательской деятельностью. Ими могут быть как коммерческие организации, так и физические лица как субъекты предпринимательской деятельности, которые осуществляют закупку сельхозпродукции для переработки или продажи.Предметом договора контрактации – сельхозпродукции являются: зерно, овощи, фрукты, молоко, птица и другая продукция, которая определяется родовыми признаками. Как правило, это будущий товар, который нужно вырастить, или изготовить в будущем в условиях сельского хозяйства. К существенным условиям договора, кроме предмета, относится срок. Цена в договоре контрактации, как и в договоре поставки, не является существенным условием.Производство сельскохозяйственной продукции в большинстве случаев является рискованным, так как не всегда можно предусмотреть воздействие окружающей природной среды, поэтому ее производитель более подвержен с экономической стороны чем заготовитель. Законодатель, определяя права и обязанности участников договора контрактации и их ответственность, таким образом относительно заготовителя предъявляются более жесткие требования, чем к производителю. Согласно условий договора стороны самостоятельно определяют, каким образом будет проводится передача и вывоз продукции. Заготовитель не вправе отказаться от принятия продукции. Отказ возможен лишь в случаях несоответствия продукции условиям договора о количестве, ассортименте, тары. В случае просрочки передачи продукции заготовитель вправе отказаться от принятия поставленной ему продукции лишь в случае, когда он уведомил производителя об отказе и уведомление получено до передачи продукции.Договор контрактации – консенсуальный, платный, двухсторонний. Договор контрактации по общим правилам составляется в письменной форме. Обязательства производителя состоят в передачи сельскохозяйственной продукции заготовителю. Особенностью условий передачи товара в договоре контрактации связаны с необходимостью передать продукцию в обусловленном ассортименте. Заготовитель обязан принять и оплатить продукцию. Законодатель, учитывая рискованный характер договора контрактации, в случае, когда производитель докажет отсутствие своей вины за невыполнение или ненадлежащее выполнение договора, освобождается от ответственности. Заготовитель отвечает за нарушение условий договора на общих основаниях, так как его ответственность основывается на риске.

89. До суб'єктів аграрного права належать також агробіржі, які засновуються згідно з Указом Президента України «Про заходи щодо реформування аграрних правовідносин» з метою створення сприятливих умов для розвитку сільськогосподарського виробництва, забезпечення товаровиробників матеріально-технічними ресурсами. Міністерством сільського господарства та продовольства, Міністерством економіки, Міністерством фінансів України затверджені Типові правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією. Ці правила визначають порядок проведення біржових торгів сільгосппродукцією. До торгів допускається сільгосппродукція відповідної якості. Замовлення на купівлю-продаж продукції подають на біржу брокери. На основі замовлення формується бюлетень купівлі-продажу продукції. Коли покупців буде декілька, то брокери проводять конкурентний торг на збільшення ціни товару. Після досягнення узгодження між брокерами воно реєструється й оформляється як біржовий контракт. Оплата біржових контрактів проводиться через біржу. У разі невиконання контракту винна сторона сплачує штраф в установленому біржовим комітетом розмірі на користь біржи та потерпілої сторони. Спори, які виникають у процесі виконання Правил біржової торгівлі, вирішуються залежно від компетенції — дирекцією, біржовим комітетом, біржовим арбітражем, загальними зборами членів біржі.

АГРО-ТОРГОВИЙ ДІМ

Бувають міжрегіональні та регіональні

Завдання

1 організація агр ринків в зоні дії агр-торгових домів

2 надання послуг сільскогоспод товаровиробникові у зберіганні та реалізації сільскогоспод продукції.

3 формування лотів сільскогоспод продукції для продажу на агр. Біржах.

90. сільськогосподарська дорадча служба (далі - дорадча служба) - юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, що здійснює дорадчу діяльність, у складі якої працює не менше трьох дорадників та яка пройшла реєстрацію відповідно до законодавства і внесена до Реєстру дорадчих служб;

Основними завданнями дорадчої діяльності є:

поширення та впровадження у виробництво сучасних технологій, новітніх досягнень науки і техніки;

сприяння розвитку несільськогосподарського підприємництва в сільській місцевості, у тому числі сільського зеленого туризму, зайнятості сільського населення тощо;

робота з сільською молоддю, ініціювання та реалізація молодіжних програм;

інші завдання, визначені законом.

Основними методами дорадчої діяльності є:

навчання суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сільській місцевості, та сільського населення;

дослідження соціально-економічних проблем сільської місцевості та розробка варіантів їх розв'язання;

демонстраційні покази форм і методів роботи суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сільській місцевості, та сільського населення;

інформаційне забезпечення суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сільській місцевості, сільського населення тощо.

Право на отримання дорадчих послуг мають фізичні та юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність у сільській місцевості, сільське населення, а також органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади.

Державне регулювання дорадчої діяльності здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики, а також інші органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до закону.

91. Развитие социальной сферы села - одно из основных направлений социальной политики государства и зависит от осуществления аграрной и земельной реформы в Украине.

Основные направления, стратегические цели и задачи государственной социальной политики в Украине определенные в Указе Президента Украины «Об основных направлениях социальной политики на 1997— 2000 года» от 18 октября 1997 г., а также в Указе Президента Украины "Об основных направлениях развития агропромышленного комплекса Украины" от 29 апреля 1998 года. Указанные нормативные акты определяют круг организационно-правовых мероприятий по осуществлению социальных преобразований на селе, а именно:

• изменение социально-демографической ситуации в сельской местности;

• формирование полноценной жизненной среды на селе через стимулирование всех форм жилищного строительства, развитие материальной базы учреждений социально-культурного назначения;

• комплексное обустройство сельских населенных пунктов, улучшение их планирования и застройки;

• финансирование развития социальной сферы села;

• привлечение безработных и незанятых граждан и освобождающихся работников к выполнению оплачиваемых общественных работ;

• разработка региональных и районных программ "Собственный дом" и создание фондов поддержки индивидуального жилищного строительства на селе;

• обеспечение функционирования в сельской местности сети медицинских амбулаторий, фельдшерских и акушерских пунктов;