32. Органи управління та контролю у сільськогосподарських підприємствах

Управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.

Посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та

члени наглядової ради товариства.

Посадовими особами органів управління товариства не можуть

бути народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України,

керівники центральних та інших органів виконавчої влади,

військовослужбовці, нотаріуси, депутати місцевих рад, які працюють

у цих радах на постійній основі, посадові особи органів

прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, а також

посадові особи органів державної влади та місцевого

самоврядування, крім випадків, коли державні службовці здійснюють

функції з управління акціями (частками, паями), що належать

державі, та представляють інтереси держави в наглядовій раді

товариства або ревізійній комісії товариства. Особи, яким суд

заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути посадовими

особами тих товариств, які здійснюють цей вид діяльності. Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші

корисливі злочини, не можуть займати у товариствах керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.

Посадові особи відповідають за заподіяну ними товариству

шкоду відповідно до чинного законодавства України.

Посадові особи повинні зберігати комерційну таємницю та

конфіденційну інформацію і несуть за її розголошення

відповідальність, передбачену чинним законодавством України та

установчими документами товариства.

33. Розвиток підприємства в сільському господарстві

Економічна реформа, формування ринку, розвиток різних форм власності у сільському господарстві України визначають складні завдання, вирішення яких вимагає ділової активності, підприємливості та комерційної ініціативи. Важлива роль у розвитку комерційних засад та підприємництва на селі шляхом купівлі-продажу відводиться фермерству - новому соціально-економічному явищу, яке сприяє переходу до багатоукладного господарювання Сучасний економічний стан створив чимало труднощів у аграрному секторі. Певні труднощі пов'язані з відсутністю сучасної системи матеріально-технічного постачання, сервісного і консультаційного обслуговування, ефективного механізму захисту цін на основні продовольчі товари та ін. Ослаблена фінансова допомога фермерам з боку держави. У розвитку фермерства в Україні відчуваються такі труднощі:

* відсутність потрібного власного капіталу; * відсутність матеріально-технічної бази через слабку фінансову підтримку і недостатнє кредитне забезпечення; * дисбаланс у паритеті цін на промислову і сільськогосподарську продукцію, продукцію рослинництва і тваринництва; * недосконалість системи оподаткування спонукає фермерів до бартерних операцій і приховування частини виробленої продукції; * недостатньо сформована психологія селян до приватного господарювання; * низький рівень організації кооперування фермерів, створення асоціацій; * недосконалість правової захищеності фермерів (селян) від бюрократичного апарату держави та колективних сільськогосподарських підприємств.

Для підвищення ефективності функціонування фермерських господарств потребують першочергового вирішення такі питання:

* виділення фермерам земельних площ згідно з діючим законодавством; * надання державної підтримки у придбанні техніки, проектуванні і будівництві доріг, мереж електро- та водопостачання тощо; * своєчасних розрахунків з фермерами за продану державі продукцію з відповідною індексацією; * збільшення розмірів фермерських господарств за рахунок оренди земель та кооперування; * удосконалення системи оподаткування фермерів; * надання фермерам пільгових довгострокових та короткострокових вітчизняних та іноземних валютних кредитів під заставу майна і майбутній урожай для придбання високопродуктивної техніки, придбання племінної худоби, оборотних засобів (добрив, насіння, пестицидів та паливно-мастильних матеріалів); * кооперування фермерів у переробці, збуті продукції, постачанні, технічному обслуговуванні тощо; * інформаційне забезпечення фермерських господарств; * створення системи підготовки і перепідготовки фермерів; * організація консультаційних служб для фермерів з технологічних, економічних, юридичних питань; * фінансування досліджень з проблем розвитку фермерства.