7.4. Література до тем Загальної частини курсу

«Кримінальне право України»

Тема 1

1. Бантишев О., Шамара О., Наступний крок до гуманізації кримінального законодавства України (огляд та коментарі) // Юридичний Радник. – 2008. – № 5. – С. 53–57.

2. Боришкевич О. 10 років Кримінальному кодексу: чого торкнулися зміни? // Юридичний журнал. – 2011. – № 9. – С. 66–68.

3. Брич Л., Навроцький В. Деякі міркування щодо всеосяжного погляду на Особливу частину КК України // Прокуратура, людина, держава. – 2005. – № 9. – С. 105–125.

4. Галабала М. Поняття та значення загальної частини кримінального законодавства // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 3. – С. 122–125.

5. Голик Ю. Елисеев С. Понятие и происхождение названия «Уголовное право» // Уголовное право. – 2002. – № 2. – С. 14–16.

6. Грек Б., Грек Г. Співвідношення принципів законності, доцільності та справедливості в теорії кримінального права // Юридична Україна. – 2013. – № 5. – С. 92–99.

7. Жалинский А.Э. Уголовное право между символическим и рациональным // Государство и право. – 2004. – № 3. – С. 51–57.

8. Іващенко В. Роль організації об’єднаних націй у розвитку міжнародного кримінального права // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 6. – С. 63.

9. Козаченко О.В. «Багатоколійність» здійснення кримінально-правового впливу – вимога сьогодення // Юридичний вісник. – 2013. – № 1. – С. 81–87.

10. Костенко А. Уголовный кодекс и доктрина // Право Украины. – 2004. – № 7. – С. 43–47.

11. Навроцький В. Кримінальне право і кримінальне законодавство: співвідношення понять // Право України. – 2011. – № 9. – С. 20–24.

12. Пономаренко Ю. Вплив Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків на національний кримінальний закон України // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 7. – С. 89.

13. Панов М. Системний підхід у кримінальному праві та проблеми удосконалення кримінального законодавства // Право України. – 2012. – № 6. – С. 227–238.

14. Сверчков В. Влияние иных отраслей права на применение норм уголовного законодательства // Законность. – 2004. – № 6. – С. 35–36.

15. Стрельцов Є. Деякі роздуми про правову сутність та соціальні завдання кримінального права // Право України. – 2010. – № 9. – С. 102–109.

16. Тацій В., Борисов В., Тютюгін А. Актуальні проблеми сучасного розвитку кримінального права // Право України. – 2010. – № 9. – С. 4–15.

17. Тацій В. Десять років кримінальному кодексу України: здобутки і проблеми застосування // Право України. – 2011. – № 9. – С. 5–19.

18. Фріс П.Л. Застосування кримінального права як форма реалізації кримінально-правової політики в Україні // Кримінальне право. – 2006. – № 3. – С. 4–10.

19. Фріс П.Л. Кримінально-правова політика Української держави: теоретичні, історичні та правові проблеми. – К.: Атіка, 2005. – 332 с.

20. Фролов Е.А. История политических и правовых учений: методологические проблемы соотношения юридической науки и учебной дисциплины // Вестник Московского университета. – 2009. – № 1. – С. 70–77.

21. Хавронюк М. Щодо розвитку кримінального права в контексті конституційної реформи // Право України. – 2011. – № 9. – С. 135–146.

22. Яновська О. Правові умови реалізації засад змагальності у кримінальному судочинстві // Право України. – 2011. – № 4 – С. 197–205.

Тема 2

1. Венская конвенция о правопреемстве государств в отношении договоров от 23 августа 1978 г. (ратифицирована Украиной 17 января 1992 г.).

2. Галабала М. Поняття та значення загальної частини кримінального законодавства // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 3. – С. 122.

3. Денисова Т.А. Поняття кримінально-правової санкції // Право та державне управління. – 2011. – № 1. – С. 83–89.

4. Діденко В.П. Історія кримінального права України. – К.: Аванпост–Прим, 2009. – 164 с.

5. Кісілюк Е.М. Кримінальне законодавство в період українського державотворення (1917–1921 рр.): монографія. – К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2011. – 232 с.

6. Климчук О.О., Ємець Б.М. Історія українського кодифікованого кримінального законодавства: документи та коментарі; Нац. акад. Служби безпеки України. – К.: Науково-видавничий відділ Національної академії СБ України, 2010. – 382 с.

7. Книженко О.О. Санкції у кримінальному праві: монографія. – Х.: НикаНова, 2011. – 335 с.

8. Корнута Р. загальнотеоретичні особливості структури норми кримінального права // Право України. – 2008. – №11. – С. 72–79.

9. Мантуляк Ю. Конкуренція кримінально-правових норм // Прокуратура, людина, держава. – 2005. – № 7. – С. 53-61.

10. Наден О. Диспозиції норм кримінального права // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 2. – С. 106–112.

11. Наден О. Гіпотези норм кримінального права // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 1. – С. 103–111.

12. Орловская Н.А. Основания и принципы построения уголовно-правовых санкций: монография; Нац. ун-т «Одес. юрид. акад.». – О.: Юрид. література, 2011. – 621 с.

13. Панов М., Квасневська Н. Кваліфікація злочинів при бланкетній диспозиції закону про кримінальну відповідальність // Право України. – 2010. – № 9. – С. 47–55.

14. Пономаренко Ю.А. Застосування кримінального закону за аналогією як засіб подолання прогалин у ньому // Кримінальне право. – 2006. – № 2. – С. 9–16.

15. Панчак О.Г. Поняття доктринального тлумачення закону про кримінальну відповідальність // Часопис Академії адвокатури України. – 2011. – № 3. – С. 1–5.

16. Регламент Пленуму Верховного Суду України. Затверджений постановою Пленуму № 7 від 10 червня 2002 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 4 (32). – С. 29.

17. Рощина І. Умови підвищення ефективності норм кримінального права у запобіганні злочинам. – Право України. – 2011. – № 4 – С. 191–196

18. Скомороха В., Тихий В. Актуальне дослідження правотлумачної діяльності // Право України. – 2002. – №8. – С. 136–137.

19. Ткачук Ю. Застосування деяких видів покарання при конструюванні альтернативних кримінально-правових санкцій Підприємництво, господарство і право. – 2012. – № 3. – С. 84–87.

20. Філей Ю. Запобіжний вплив кримінально-правових санкцій та практика їх застосування за злочини проти власності // Підприємство, господарство і право. – 2008. – № 5. – С. 119–123.

21. Шармар О.М., Бабаніна В.В. Виникнення та розвиток законодавства України про кримінальну відповідальність // Митна справа. – 2012. – № 1. – С. 82–89.

22. Яремко Г.З. Бланкетні диспозиції в статтях Особливої частини Кримінального кодексу України: монографія. – Л.: Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2011. – 431 с.

Тема 3

1. Адельханян Р., Наумов А. Принципы экстрадиции и квалифицирующие обстоятельства совершения преступлений // Российская юстиция. – 2004. – № 3. – С. 51–56.

2. Володарський В. Чинність кримінального законодавства України у просторі: деякі теоретичні та практичні аспекти. – 2001. – № 4. – С. 91–98.

3. Лихов С. Актуальні питання вдосконалення інституту екстрадиції. // Право України. – 2001. – № 1. – С. 120–124.

4. Пономаренко Ю. Вплив Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків на національний кримінальний закон України // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 7. – С. 89–95.

5. Про дію міжнародних договорів на території України: Закон України від 10 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 10. – С. 137.

6. Решение Конституционного Суда Украины по делу о конституционном обращении Национального банка Украины в отношении официального толкования положения части первой статьи 58 Конституции Украины (дело об обратном действии во времени законов и других нормативно-правовых актов) от 9.02.1999 г. (п. 2).

7. Решение Конституционного Суда Украины в деле о конституционном обращении 46 народных депутатов Украины в отношении официального толкования положений статьи 58 Конституции Украины, статей 6, 81 Уголовного кодекса Украины (дело об обратном действии уголовного закона во времени) № 6-pn / 2000 от 19.04.2000 г.

8. Ромашов Р.А., Анисимова А.Н. Действие права во времени // История государства и права. – 2004. – № 1. – С.6.

9. Тертишник В., Тертишник О. Проблеми міжнародного співробітництва у сфері правосуддя: екстрадиція та конфіскація // Юридична Україна. – 2003. – № 4. – С. 34.

10. Указ Президента Украины «О порядке официального обнародования нормативно-правовых актов и вступлении их в силу» № 503/97 от 10 июня 1997 г.

11. Чашин Д. Обратная сила более мягкого уголовного закона // Законность. – 2004. – № 7. – С. 44.

12. Якубов А.Е. Проблемы применения обратной силы уголовного закона: возможные решения // Вестник Московского университета. – 2009. – №1. – С. 19.

Тема 4

1. Бантишев О., Суслов Є. Значення поняття «малозначність діяння» для вирішення питання про кримінальну відповідальність // Юридичний Радник. – 2009. – № 1 (27). – С. 94.

2. Борісов В., Пащенко О. До питання про сутність кримінально-правової характеристики злочинів // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – № 3. – С 180.

3. Вознюк А.А. Поняття та елементи кримінально-правової характеристики злочинів // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2013. – № 1. – С. 154–160.

4. Головкін Б. Суспільна небезпечність тяжких та особливо тяжких корисливо-насильницьких злочинів // Юридична Україна. – 2006. – № 5. – С. 84.

5. Геворян В.М. Понятие «преступление» в российском уголовном праве // Вестник Московского университета. – 2007. – № 5. – С. 95–104.

6. Заруба П. Злочин як соціальне явище // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 10. – С. 137.

7. Книженко О. Пеналізація кримінальних правопорушень: перспективи вдосконалення // Право України. – 2013. – № 7. – С. 291–298.

8. Коробов П. Классификация преступлений по уровню их опасности // Российская юстиция. – 2004. – № 1. – С. 47.

9. Кудрявцев В.Н., Лунев В.В. О криминологической классификации преступлений // Государство и право. – 2005. – № 6. – С. 54–67.

10. Мирошниченко М. Кримінальний проступок та класифікація злочинів // Юридичний вісник. – 2012. – № 2. – С. 47–49.

11. Мірошниченко С., Титаренко О. Підстави та принципи криміналізації суспільно-небезпечних діянь // Вісник прокуратури. – 2008. – № 3 (81). – С. 51–57.

12. Панов М. Кримінальна протиправність як ознака злочину // Право України. – 2011. – № 9. – С. 62–75.

13. Фесенко Є. Ознаки злочину та його складу в контексті підстави кримінальної відповідальності // Право України. – 2011. – № 9. – С. 76–81.

Тема 5

1. Демидова Л. Соціальна і економічна обумовленість кримінально-правової відповідальності за заподіяння майнової шкоди // Юридична Україна. – 2011. – № 1. – С. 107–112.

2. Дорофеев В. Основания уголовной ответственности за уклонение от уплаты таможенных платежей // Российская юстиция. – 2004. – № 2. – С. 59.

3. Козаченко О. Застосування інших правових заходів як альтернатива кримінальної відповідальності юридичних осіб // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 2. – С. 39.

4. Митрофанов И.И. Механизм реализации уголовной ответственности: монография – Кременчуг: Щербатых А.В., 2011. – 615 с.

6. Митрофанов І. Сучасне кримінально-правове розуміння механізму реалізації відповідальності // Право України. –2011. – № 4 – С. 184–190.

7. Наден О. Структура кримінального правовідношення // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 10. – С. 125.

8. Шпатковская О. Співвідношення суспільних інтересів з інтересами особи в кримінальному судочинстві // Право України. – 2001. – № 10. – С. 69–71.

Тема 6

1. Вереша Р. Вина і склад злочину в кримінальному праві України: співвідношення понять // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 2. – С. 91.

2. Гель А. Про окремі недоліки в конструкції складу злочину, передбаченого ст. 391 КК України (злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи) // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 2. – С. 35.

3. Гультай М. Деякі проблеми виправлення помилок, пов’язаних з кваліфікацією злочинів // Право України. – 2001. – №3. – С. 72–75.

4. Ігнатенко Ю. Окремі питання кваліфікації злочинів // Прокуратура, людина, держава. – 2005. – № 6. – С. 33–35.

5. Маріічак Т. Причини помилок у кваліфікації злочинів: результати соціологічного дослідження // Право України. – 2001. – № 7. – С. 48.

6. Мантуляк Ю. Юридичний склад правомірного вчинку // Прокуратура, людина, держава. – 2005. – № 9. – С. 33–42.

7. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: Навч. посібник. – 2-ге вид. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 512 с.

8. Филимонов В.Д. Детерминирующие связи в системе элементов состава преступления // Государство и право. – 2005. – №2. – С. 36–44.

9. Хавронюк М. Правила кваліфікації злочинних діянь: досвід Молдови, Іспанії. // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 5. – С. 133.

Тема 7

1. Борісов В., Пащенко О. Щодо родового об’єкта злочинів проти безпеки виробництва // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – № 1. – С 133.

2. Вельможний С. Предмет злочинного посягання у злочинах про викрадення електричної енергії шляхом її самовільного використання // Право України. – 2008. – № 2. – С. 94–97.

3. Винокуров В.Н. Объект преступления как элемент его состава // Журнал российского права. – 2010. – № 2. – С. 53–61.

4. Грудзур О. Предмет злочинів, пов’язаних із хабарництвом // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – №8. – С. 116.

5. Демидова Л. Власність, як об’єкт кримінально-правової охорони // Право України. – 2011. – №2. – С. 242 – 248.

6. Дудоров О. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті: проблемні питання визначення предмета злочину // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 1. – С. 107.

7. Карпенко Л.К. Лікарська таємниця як предмет злочину, передбаченого ст. 145 КК України // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: збірник наукових статей. Випуск 26. – Івано-Франківськ: Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, 2011. – С. 231–239.

8. Костенко О., Ландіна-Виговська А. Поняття об’єкта злочину: дискусію варто продовжити // Право України. – 2008. – № 4. – С. 101–106.

9. Лащук Є. Інформація з обмеженим доступом як предмет злочину // Право України. – 2001. – № 3. – С. 75–78.

10. Мочкош Я. Методичні засади дослідження ознак предмета посягання злочинів у сфері економіки // Право України. – 2002. – № 9. – С. 56–60.

11. Музика А.А., Лащук Є.В. Предмет злочину: теоретичні основи пізнання: монографія [Держ. НДІ МВС України]. – К.: Паливода А.В. [вид.], 2011. – 191 с.

12. Новоселов Г.П. Учение об объекте преступления. Методологические аспекты. – М.: Изд-во НОРМА, 2009. – 208 с.

13. Олійник П.В. Предмет злочинів проти власності: поняття, види, кримінально-правове значення: монографія [Нац. ун-т Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого]. – Х. : Право, 2011. – 208 с.

14. Панов М. Об’єкт незаконних дій з документами на переказ, платіжними картками та ін. засобами доступу до банківських рахунків, обладнання для їх виготовлення (ст. 200 КК України) // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – № 3. – С 190–196.

15. Панькевич В. Деякі проблемні моменти визначення безпосереднього об’єкта злочину, передбаченого статтею 161 Кримінального кодексу України // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 8. – С. 133.

16. Постанова ПВС України № 3 від 26.04.2002 р. «Про судову практику у справах про викрадання та інше незаконне поводження із зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 4 (32). – С. 2.

17. Потерпілий від злочину (міждисциплінарне правове дослідження) / Колектив авторів. За заг. ред. Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова. – Х.: Вид-во Кроссроуд, 2008. – 427 с.

18. Присяжнюк Т. Потерпевший в уголовном праве Украины: отдельные вопросы // Право Украины. – 2004. –№ 10. – С. 95–96.

19. Расторопов С. Понятие объекта преступления: история, состояние, перспектива // Уголовное право. – 2002. – № 1. – С. 37–40.

20. Самойленко О. Особливості предмета корисливих злочинів, вчинених з використанням комп’ютерних технологій // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 8. – С. 153.

Тема 8

1. Арутюнов А. Объективная сторона преступления, совершенного в соучастии // Уголовное право. – 2002. – № 2. – С. 4–5.

2. Беньківський В.О. Встановлення причинового зв'язку в кримінальному праві: сучасний аспект. – Держава і право. – 2011. –№ 51. – С. 523–525/

3. Берзін П.С. Злочинні наслідки: поняття, основні різновиди, кримінально-правове значення: монографія. – К.: Дакор, 2009. – 736 с.

4. Берзін П. Систематизація наслідків як елементів складів злочинів: основні юридичні та формально-логічні аспекти // Підприємство, господарство і право. – 2009. – №5. – С. 114.

5. Бойко А.И. Преступное бездействие. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. – 295 с.

6. Дударець Д.В. Причиновий зв'язок у злочинах залишення в небезпеці та ненадання допомоги за КК України– Держава і право. – 2011. – № 51. – С. 547–553.

7. Колеснікова Т. Категорія наслідків злочину в кримінальному праві України: до питання наукової розробленості проблеми // Юридичний вісник. – 2012. – № 1. – С. 144–150.

8. Кундеус В. Поняття викрадення в кримінальному праві // Право України. – 2002.– №8. – С. 106–108.

9. Леонов Б. Форми бездіяльності військової влади: порівняльний аналіз із законодавством зарубіжних країн // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 2. – С. 91–96.

10. Мазуренко О. Стаття 361 КК України: проблеми об’єктивної сторони злочину // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 7. – С. 116.

11. Світличний О.О. Суспільно небезпечне діяння при розбещенні неповнолітніх: спірні аспекти // Право і суспільство. – 2010. – № 6. – С. 207 – 211.

12. Соловйова А.М. Суспільно небезпечні наслідки: поняття, види, особливості при посяганнях на власність за кримінальним законом України // Право і суспільство. – 2010. – № 1. – С. 95 – 99.

13. Шевченко Є.В. Злочини з похідними наслідками: монографія. – Х.: Вид. СПД Вапнярчук Н.М., 2005. – 216 с.

Тема 9

1. Баранеко Д., Магарін М. Службова особа в інституті спеціального суб’єкта злочину // Прокуратура, людина, держава. – 2004. – №8. – С. 49–56.

2. Ільковець Л., Крючкова О. Спеціальний суб’єкт злочину у сфері службової діяльності // Вісник прокуратури. – № 7. – С. 63–67.

3. Клименко В.А., Первомайський В.Б., Приходько Т.М. Обмежена осудність: поняття, критерії та примусове лікування: монографія. [Київ. міжнар.ун-т]. – К.: Атіка, 2011. – 180 с.

4. Коржанский Н. Группа лиц как субъект преступления // Право Украины. – 2005. – № 11. – С. 78–81.

5. Коротюк О. До питання про спеціальний суб’єкт злочину // Юридична Україна. – 2011. – № 7. – С. 74–78.

6. Лень В.В. Осудність у кримінальному праві і законодавстві: монографія. – Д.: Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ; Ліра ЛТД, 2008. – 180 с.

7. Любченко Д. Понятие субъекта преступления по «Правам, по которым судится малороссийский народ» (1743 г.) // Право Украины. – 2005. – № 3. – С. 125–128.

8. Марчак В. Обмежена осудність як ознака суб’єкта злочину // Право України. – 2008. – № 6. – С. 115–119.

9. Марчак В. Деякі дискусійні питання, які виникають при визнанні судом особи обмежно осудною // Право України. – 2008. – № 2. – С. 70–74.

10. Мельникова А. Определение группы лиц как субъекта преступления // Право Украины. – 2004. – № 2. – С. 86–89.

11. Митрофанов І.І. Проблеми визнання юридичної особи суб’єктом кримінальної відповідальності // Право і суспільство. – 2010. – №1. – С. 89 – 94.

12. Никифоров А. Юридическое лицо как субъект преступления. – Уголовное право. – 2002. – № 2. – С. 50–55.

13. Про психіатричну допомогу: Закон України від 22.02.2000 р. // Урядовий кур’єр. – 2000. – №11.

14. Оробець К. Властивості суб’єктів злочину за кримінальним правом України // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 2. – С. 121.

15. Постанова ПВС України № 15 від 26.12.2003 р. «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 2. – С. 7–9.

16. Сороченко А. Кримінальна відповідальність юридичних осіб в Україні: проблеми запровадження, пропозиції щодо змін і доповнень законодавства // Підприємство, господарство і право. – 2009. – № 6. – С. 153.

17. Хавронюк М. Загальні службові злочинні діяння: особливості їх визначення у кримінальних законах європейських держав // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 4.– С. 124.

18. Черечукина Л. Доказывание физиологического аффекта // Право Украины. – 2004. – № 6. – С. 64–66.