- •Навчально-методичні матеріали
- •1.2. Рівень
- •1.3. Методика викладання, форми і методи навчання та контролю
- •2. Модульне планування
- •2.1. Опис предмета курсу
- •2.2. Структура залікового кредиту
- •3. Зміст тем і планів практичних занять
- •Тема 2. Закон про кримінальну відповідальність
- •Тема 3. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі та просторі
- •Тема 4. Поняття злочину
- •Тема 5. Кримінальна відповідальність і її підстави
- •Тема 6. Склад злочину
- •Тема 7. Об'єкт злочину
- •Тема 8. Об'єктивна сторона злочину
- •Тема 9. Суб'єкт злочину
- •Тема 10. Суб'єктивна сторона злочину
- •Тема 11. Стадії вчинення злочину
- •Тема 12. Співучасть у злочині
- •Тема 13. Повторність, сукупність і рецидив злочинів
- •Тема 14. Обставини, що виключають злочинність діяння
- •Тема 15. Звільнення від кримінальної відповідальності
- •Тема 16. Поняття і цілі покарання
- •Тема 17. Система і види покарань
- •Тема 18. Призначення покарання
- •Тема 19. Звільнення від покарання і його відбування
- •Тема 20. Судимість
- •Тема 21. Примусові заходи медичного характеру, примусове лікування та інші заходи кримінально-правового характеру
- •Тема 22. Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх
- •Тема 23. Основні питання Загальної частини кримінального права зарубіжних держав
- •Тема 24. Школи (основні напрями) науки кримінального права
- •4. Організація поточного, модульного, підсумкового контролю знань
- •4.1. Система оцінки знань
- •4.2. Критерії оцінювання знань
- •4.3. Підсумковий тест
- •5. Контрольні питання
- •4 Семестр
- •5.3. Питання для підготовки до іспиту
- •6. Методичні вказівки і тематика курсових і дипломних робіт по загальній частині курсу «кримінальне право україни»
- •6.1. Короткі методичні вказівки
- •По виконанню курсових і дипломних робіт
- •6.2. Теми курсових робіт до Загальної частини курсу «Кримінальне право України»
- •6.3. Теми дипломних робіт до Загальної частини курсу «Кримінальне право України»
- •7. Література
- •7.1. Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни «Кримінальне право (Загальна частина)»
- •7.2. Нормативний матеріал та судова практика до всіх тем
- •7.3. Література до всіх тем Загальної частини курсу «Кримінальне право України»
- •7.4. Література до тем Загальної частини курсу
- •Тема 10
- •Тема 11
- •Тема 12
- •Тема 13
- •Тема 14
- •Тема 15
- •Тема 16
- •Тема 17
- •Тема 18
- •Тема 19
- •Тема 20
- •Тема 21
- •Тема 22
- •Тема 23
- •Тема 24
- •7.5. Інтернет–адреси України та Росії
- •8.6. Інтернет–адреси інших зарубіжних держав
Тема 24. Школи (основні напрями) науки кримінального права
Наука кримінального права. Виникнення та основні етапи розвитку кримінального права. Глосатори (італійська школа), середньовічні доктрини кримінального права (Німеччина, Італія, Франція, Голландія). Просвітницько-гуманістичний напрям в науці кримінального права (Монтеск’є, Беккаріа, Воль і ін.). Класична школа кримінального права: її виникнення, суть, етапи розвитку. Французький, німецький і російський напрями класичної школи кримінального права (Рост, Фейєрбах, Грольман, Таганцев, Сергеєвський). Значення класичної школи кримінального права, її вплив на кримінальне законодавство і на правозастосування. Виникнення антропологічної школи кримінального права і її подальша еволюція. Основні погляди антропологів (Ломброзо, Феррі, Гарофало) і їх вплив на науку кримінального права.
Виникнення соціологічної школи кримінального права і її подальша еволюція. Поширення поглядів цієї школи в Європі, Росії, Латинській Америці. Основні погляди соціологів (Лист, Ван-Гамель, Прінс, Тард, Фойницкий, Чубинський і ін.). Проблеми причин злочинності, небезпечного стану, покарання і заходів безпеки з точки зору соціологічної школи права. Вплив соціологічної школи на кримінальне законодавство в кінці XIX і XX ст.
Міжнародна співдружність криміналістів і її з'їзди (1889–1915 рр.).
Формування змішаних (інтегрованих) напрямів в науці кримінального права. Розвиток науки кримінального права у другій половині XX ст. Новий соціальний захист. Остаточна теорія кримінального права.
Нормативізм. Неоантропологізм. Оцінка цих напрямів. Їх вплив на кодифікацію кримінального законодавства другої половини XX ст., на законотворчі роботи і на правозастосування.
4. Організація поточного, модульного, підсумкового контролю знань
4.1. Система оцінки знань
Кредитово-модульна система навчання дозволяє визначати оцінку знань по кількості балів, які студент набрав за період вивчення курсу. Якість засвоєння теоретичних знань по кожній темі (обов'язкова базова частина змістовного модуля) контролюється викладачем за допомогою передбачених завдань для кожного змістовного модуля. Оцінці «відмінно» відповідає кількість балів від 90 до 100, оцінці «добре» – від 71 до 89 балів, оцінці «задовільно» – від 50 до 70 балів. Якщо студентом набрано менше 50 балів, контроль йому необхідно пройти повторно.
Залік виставляється студенту за результатами 1 семестру, по смислових модулях якого студент може одержати 100 балів. Залік виставляється студенту автоматично, якщо він набрав 50 балів.
По всіх темах курсу по смислових модулях студент може одержати 100 балів за перший семестр і 50 балів за другий семестр. Ще 50 балів у другому семестрі студент має можливість отримати на екзамені. Студент, який на протязі другого семестру набрав необхідну кількість балів, має такі можливості: а) не складати залік (іспит) і одержати набрану кількість балів як підсумкову оцінку; б) виконати індивідуальне завдання з метою підвищення свого рейтингу і одержати додатково до 10 балів; в) складати іспит з метою підвищення своєї оцінки (на іспиті студент не може одержати більше 50 балів).
Кількість одержаних студентом балів по змістовних модулях |
Оцінка успішності
| |
90-100 |
Відмінно |
А |
80-89 |
Добре |
В |
70-79 |
Добре |
C |
60-69 |
Задовільно |
D |
50-59 |
Задовільно |
E |
30-49 |
Незадовільно |
Fx |
0-29 |
Незадовільно |
F |
Примітки: ЕСТS – Європейська кредитово-трансферна система, яка містить методи оцінки і порівняння успішності студентів з подальшим перенесенням (трансфером) оцінки успішності при переході з одного учбового закладу в інший (система ЕСТS не замінює національних систем оцінювання, а є інструментом інтернаціоналізації вищої освіти); шкала ЕСТS – Європейська система перезаліку кредитів; А, В, С, D, Е, Fx, F – прохідні рівні шкали ЕСТS; А – відмінне виконання з незначними помилками; В – вище за середні стандарти, але з деякими незначними помилками; С – в цілому змістовна робота із значними помилками; D – чітко, але із значними недоліками; Е – виконання відповідає мінімальним критеріям; Fx – необхідна ще певна робота для зарахування кредиту; F – необхідно пройти повторний курс.