10 Рис. 11.2 Схема обладнання пасажирського вагона електропневматичним гальмом:
1 – кінцьовий кран № 190 з рукавом № 369А; 2 – кран екстреного гальмування (стоп-кран) № 163; 3 – коробка затискачів № 316-8; 4 – трійник (пилоловка) № 578; 5 – коробка затискачів № 317-8; 6 - роз’єднувальний кран № 372; 7 – повітророзподільник № 292; 8 – електроповітророзподільник № 305; 9 – випускний клапан № 31; 10 – гальмівний циліндр № 188Б; 11 – запасний резервуар (78 л).
11.3 Локомотиви, пасажирські вагони і моторвагонний і спеціальний самохідний рухомий склад обладнуються ручними гальмами. Частина вантажних вагонів за нормами Державної адміністрації залізничного транспорту України обладнується перехідною площадкою зі стоп-краном та ручним гальмом.
Ручні гальма рухомого складу, у тому числі спеціального самохідного рухомого складу, мають утримуватися відповідно до встановлених норм і забезпечувати розрахункове гальмове натиснення, яке визначене Державною адміністрацією залізничного транспорту України.
11.4 Усі частини важелевої гальмової передачі, роз’єднання або пошкодження яких може викликати вихід із габариту чи падіння на колію, мають забезпечуватися запобіжними пристроями.
Усі локомотиви, моторвагонний рухомий склад і пасажирські вагони, а також спеціальний самохідний рухомий склад обладнуються ручними гальмами.
Ручні гальма застосовуються під час маневрової роботи для утримування вагонів на уклоні, а також як допоміжні (резервні) гальмівні засоби на випадок пошкодження автогальм.
Усі частини важільної передачі гальм у рухомому складі, які можуть викликати вихід їх із габариту або падіння на колію, мають запобіжні пристрої, що складаються із скоб та інших пристроїв. Справний стан та інше укріплення запобіжних пристроїв гарантують від падіння або опускання на колію деталей важільної передачі (триангелів, важелів тощо) у випадку роз’єднання або обриву.
11.5. Рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад має бути обладнаний автозчепом.
Висота осі автозчепа над рівнем верху головок рейок має бути:
у локомотивів, пасажирських та вантажних порожніх вагонів - не більшою 1080 мм, у спеціального рухомого складу в порожньому стані не більше 1080 мм, у завантаженому - не менше 980 мм;
у локомотивів і пасажирських вагонів з людьми - не меншою 980 мм;
у вантажних вагонів (навантажених) - не меншою 950 мм.
Для рухомого складу, що випускається з ремонту, висота осі автозчепа над рівнем верху головок рейок визначається Державною адміністрацією залізничного транспорту України і має забезпечувати дотримання зазначених норм в експлуатації (за найбільших зношувань і навантажень).
Різниця у висоті між поздовжніми осями автозчепів допускається не більшою:
у вантажному поїзді - 100 мм;
між локомотивом і першим навантаженим вагоном вантажного поїзда - 110 мм між локомотивом і рухомими одиницями спеціального рухомого складу - 100 мм;
в пасажирському поїзді, що рухається із швидкістю до 120 км/год., - 70 мм;
те ж саме, із швидкістю 121-140 км/год., - 50 мм;
між локомотивом і першим вагоном пасажирського поїзда - 100 мм.
Автозчеп пасажирських вагонів, довгобазних вантажних вагонів (восьмивісних суцільнометалевих, двоярусних платформ для перевезення автомобілів, платформ для перевезення лісу в хлистах, платформ-контейнеровозів, цистерн для перевезення небезпечних вантажів та інших), вантажопідіймальних кранів та їх підстрілових платформ, пасажирських локомотивів, електро- і дизель-поїздів повинен мати обмежувачі вертикальних переміщень.
11.6. Відповідальним за технічний стан автозчепних пристроїв і правильне зчеплення вагонів у составі поїзда є оглядач вагонів, який виконував технічне обслуговування состава поїзда перед відправленням.
Відповідальним за правильне зчеплення вагонів у поїзді на станціях, де відсутні оглядачі вагонів, а також при маневровій роботі є керівник маневрів.
За правильне зчеплення локомотива або спеціального самохідного рухомого складу, що використовується в якості локомотива, відповідно з першим вагоном поїзда або другим спеціальним рухомим складом відповідальним є машиніст локомотива або спеціального самохідного рухомого складу, що використовується в якості локомотива. Відчеплення поїзного локомотива від состава і причеплення до состава (в тому числі роз'єднання, з'єднання і підвішування гальмових рукавів, відкриття і закриття кінцевих кранів) повинні проводитись працівниками локомотивної бригади.
Відчеплення поїзного локомотива від пасажирського состава, обладнаного електричним опаленням, проводиться працівником локомотивної бригади тільки після роз'єднання поїзним електромеханіком високовольтних міжвагонних електричних з'єднань. Роз'єднання електричних кіл опалення проводиться після опущення струмоприймача.
Рухомий склад залізниць України обладнаний автозчепом СА-3. Автозчеп СА-3 (рис. 11.3) – це ударно-тяговий зчіпний прилад, який працює на розтягнення і стиснення. Таке поєднання роботи дозволяє обходитися без бокових буферів у вантажних вагонах.
З’єднання приладів автозчепу здійснюється автоматично при натисканні, розчеплення досягається поворотом важеля розчепного привода.
Рис. 11.3 Автозчіпний пристрій:
1 – голова автозчепу; 2 – обмежувальна планка; 3 – запобіжна планка; 4 – тяговий хомут; 5 - об’єднаний задній упорний косинець; 6 – підтримуюча планка; 7 – поглинаючий апарат; 8 – упорна плита; 9 – клин тягового хомута; 10 - об’єднаний передній упорний косинець; 11 – розетка; 12 – маятникова підвіска; 13 – центрувальна балочка; 14 – ланцюг розчепного важеля; 15 – державка; 16 – кронштейн; 17 – розчепний важіль; 18 – малий зуб; 19 – великий зуб автозчепу; 20 – замок.
Р О З Д І Л 12