перiодiв з визнанням їх прибутком (збитком) iнвестора лише пiсля продажу дочiрнiм, спiльним, асоцiйованим пiдприємством цього активу iншимособам або в перiодах амортизацiї одержаних чи придбаних необоротних активiв. Цей актив вважається проданим дочiрнiм, спiльним, асоцiйованим пiдприємством у межах кiлькостi й вартостi подiбних активiв, реалiзованих ним пiсля його одержання.

Iнвестор дочiрнього, спiльного, асоцiйованого пiдприємства вiдображає всю суму отриманих збиткiв, якщо внесок або продаж свiдчить про зменшення чистої вартостi реалiзацiї оборотних активiв або зниження корисностi необоротних активiв.

4.2. Облік фінансових інвестицій

Поряд із основним напрямком своєї діяльності кожне підприємство може також здійснювати і фінансові вкладення. Безпосередньо це виражається у купівлі підприємством на фінансовому ринку, з метою отримання у майбутньому економічних вигод, різного роду цінних паперів: акцій, облігацій, векселів та ін.

Для обліку фінансових інвестицій в бухгалтерському обліку передбачене використання рахунків 14 “Довгострокові фінансові інвестиції” та 35 “Поточні фінансові інвестиції”.

Рахунок 14 “Довгострокові фінансові інвестиції” призначений для узагальнення інформації про наявність та рух довгострокових інвестицій (вкладень) у цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик, статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном, тощо.

Рахунок 14 “Довгострокові фінансові інвестиції” має такі субрахунки:

141 “Інвестиції пов’язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі”;

142“Інші інвестиції пов’язаним сторонам”;

143“Інвестиції непов’язаним сторонам”.

За дебетом рахунку 14 “Довгострокові фінансові інвес-

тиції” відображається вартість довгострокових інвестицій, за кредитом — їх вибуття (списання) чи зменшення вартості, а також одержання дивідендів від об’єкта інвестування, якщооблік інвестицій ведеться за методом участі в капіталі.

Аналітичний облік за рахунком 14 “Довгострокові фінансові інвестиції” ведеться за видами довгострокових фінансових вкладень

395

та об’єктами інвестування. При цьому побудова аналітичного обліку повинна забезпечити можливість отримання інформації про довгострокові фінансові вкладення в об’єкти як на території країни, так і за кордоном.

На рахунку 35 “Поточні фінансові інвестиції” ведеться облік наявності та руху поточних фінансових інвестицій та еквівалентів грошових коштів, у тому числі депозитних сертифікатів.

Рахунок 35 “Поточні фінансові інвестиції” має такі субра-

хунки:

351“Еквіваленти грошових коштів”;

352“Інші поточні фінансові інвестиції”.

За дебетом рахунку 35 “Поточні фінансові інвестиції”

відображається придбання (надходження) еквівалентів грошових коштів та поточних фінансових інвестицій, за кредитом— зменшення їх вартості та вибуття.

Аналітичний облік ведеться за видами фінансових інвестицій із забезпеченням можливості отримання інформації про інвестиції як на території країни, так і закордоном.

Типову кореспонденцію бухгалтерських рахунків по обліку фінансових інвестицій наведено у таблиці 4.5.

Таблиця 4.5. Kореспонденція бухгалтерських рахунків

по обліку фінансових інвестицій

396

Продовження таблиці 4.5.

397

Продовження таблиці 4.5.

Синтетичний і аналітичний облік фінансових інвестицій знаходить своє відображення при журнально-ордерній формі обліку у журналі-ордері №4, а при спрощеній формі обліку у розділі ІІ Відомості 4-М (див. дод. А 4).

398

Розділ 5.

Облік праці та її оплати

Врозділі розглядаються наступні питання:

5.1.Економічнийзмістоплатипрацітаїїформи

5.2.Облік особового складу працівників

5.3.Первинний облік затрат праці та її оплати

5.4.Утримання із заробітної плати

5.5.Зведений облік оплати праці

5.1. Економічний зміст оплати праці та її форми

Основним нормативно-правовим документом, який визначає економiчнi, правовi та органiзацiйнi засади оплати працi працiвникiв, якi перебувають у трудових вiдносинах, на пiдставi трудового договору з пiдприємствами, установами, органiзацiями усiх форм власностi та господарювання (далi — пiдприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного i договiрного регулювання оплати працi i спрямованийназабезпеченнявiдтворювальноїi стимулюючоїфункцiй заробiтноїплатиє Закон України “Прооплатупраці” №108/95 – ВРвід

24.03.1995 року.

Законом визначено, що заробiтна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразi, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працiвниковi за виконану ним роботу.

Розмiр заробiтної плати залежить вiд складностi та умов виконуваної роботи, професiйно-дiлових якостей працiвника, результатiв його працi та господарської дiяльностi пiдприємства.

В свою чергу заробітна плата складається із основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробiтна плата — це винагорода за виконану роботу вiдповiдно до встановлених норм працi (норми часу, виробiтку, обслуговування, посадовi обов’язки). Вона встановлюється у виглядi

399

тарифних ставок (окладiв) i вiдрядних розцiнок дляробiтникiв та посадових окладiв для службовцiв.

Додаткова заробiтна плата — це винагорода за працю понад установленi норми, за трудовi успiхи та винахiдливiсть i за особливi умови працi. Вона включає доплати, надбавки, гарантiйнi i компенсацiйнi виплати, передбаченi чинним законодавством; премiї, пов’язанi з виконанням виробничих завдань i функцiй.

Iншi заохочувальнi та компенсацiйнi виплати. До них на-

лежать виплати у формi винагород за пiдсумками роботи за рiк, премiї за спецiальними системами i положеннями, компенсацiйнi та iншi грошовi i матерiальнi виплати, якi не передбаченi актами чинного законодавства або якi провадяться понад встановленi зазначеними актами норми.

Мiнiмальна заробiтна плата — це законодавчо встановлений розмiр заробiтної плати за просту, неквалiфiковану працю, нижче якого неможепровадитисяоплата завиконану працiвникоммiсячну, погодинну норму працi (обсяг робiт).

До мiнiмальної заробiтної плати не включаються доплати за роботу в надурочний час, у важких, шкiдливих, особливо шкiдливих умовах працi, на роботах з особливими природними географiчними i геологiчними умовами та умовами пiдвищеного ризику для здоров’я, а також премiї до ювiлейних дат, за винаходи та рацiоналiзаторськi пропозицiї, матерiальна допомога.

У разi, коли працiвниковi, який виконав мiсячну (годинну) нормупрацi, нарахована заробiтна плата нижчезаконодавчовстановленого розмiру мiнiмальної заробiтної плати, пiдприємство провадить доплату до її рiвня.

Мiнiмальна заробiтна плата є державною соцiальною гарантiєю, обов’язковою на всiй територiї України для пiдприємств усiх форм власностi i господарювання.

Джерелом коштiв на оплату працi працiвникiв госпрозрахункових пiдприємств є частина доходу та iншi кошти, одержанi внаслiдок їх господарської дiяльностi.

Для установ i органiзацiй, що фiнансуються з бюджету, — це кошти, якi видiляються з вiдповiдних бюджетiв, а також частина доходу, одержаного внаслiдок господарської дiяльностi та з iнших джерел.

Об’єднання громадян оплачують працю найманих працiвникiв з коштiв, якi формуються згiдно з їх статутами.

Форми оплати праці поділяють на погодинну і відрядну. Системи оплати праці є такі: погодинна, погодинно-премі-

400

альна, відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, акордна, акордно-преміальна.

При погодинній оплаті праці заробітна плата працівника має пряму залежність від встановленого для відповідного виду праці розміру тарифної ставки та кількості відпрацьованого робочого часу. Використання погодинно-преміальної оплати праці передбачає отримання працівником окрім тарифного заробітку премії за досягнення кращих результатів.

Відрядна форма оплати праці виражає пряму залежність заробітку від кількості та якості виробленої продукції або обсягу виконаних працівниками робіт.

При відрядно-преміальній системі оплати праці, окрім оплати за звичайними розцінками за кількість виробленої продукції або виконаних робіт в межах встановленого завдання, здійснюється преміювання працівників за перевиконання завдання, поліпшення якості продукції, збільшення обсягу виконаних робіт.

Що стосується відрядно-прогресивної оплати праці, то в залежності від обсягу виконаних робіт або кількості отриманої продукції понад установлену норму, на підприємстві можуть застосовуватися прогресивно зростаючі розцінки.

При акордній системі оплати праці заробіток працівників визначається, виходячи із загального обсягуздійснюваних робіт, єдиних норм часу і відповідних погодинних ставок, а також умов терміновості завершення робіт.

Органiзацiя оплати працi здiйснюється на пiдставi: зако-

нодавчих та iнших нормативних актiв; генеральної угоди на державному рiвнi; галузевих, регiональних угод; колективних договорiв;

трудових договорiв. Суб’єктами органiзацiї оплати працi є: органи державної влади та мiсцевого самоврядування; власники, об’єднання власникiв або їх представницькi органи; професiйнi спiлки, об’єднання професiйних спiлок або їх представницькi органи; працiвники.

Основою органiзацiї оплати працi є тарифна система, яка включає: тарифнi сiтки, тарифнi ставки, схеми посадових окладiв i тарифно-квалiфiкацiйнi характеристики (довiдники).

Тарифна система оплати працi використовується для розподiлу робiт залежно вiд їх складностi, а працiвникiв — залежно вiд їх квалiфiкацiї та за розрядами тарифної сiтки. Вона є основою формування та диференцiацiї розмiрiв заробiтної плати.

Тарифна сiтка (схема посадових окладiв) формується на

основi:

401

−тарифної ставки робiтника першого розряду, що встановлюється у розмiрi, не нижчому, нiж визначений генеральною (галузевою) угодою;

−мiжквалiфiкацiйних (мiжпосадових) спiввiдношень

розмiрiв тарифних ставок (посадових окладiв).

Держава здiйснює регулювання оплати працi працiвникiв пiдприємств усiх форм власностi шляхом встановлення розмiру мiнiмальної заробiтної плати та iнших державних норм i гарантiй, встановлення умов i розмiрiв оплати працi керiвникiв пiдприємств, заснованих на державнiй, комунальнiй власностi, працiвникiв пiдприємств, установ та органiзацiй, що фiнансуються чи дотуються з бюджету, регулювання фондiв оплати працi працiвникiв пiдприємств-монополiстiв згiдно з перелiком, що визначається KабiнетомМiнiстрiв України, атакожшляхомоподаткуваннядоходiв працiвникiв.

Умови розмiру оплати працi працiвникiв установ та органiзацiй, що фiнансуються з бюджету, визначаються Kабiнетом Мiнiстрiв України.

Розмiр мiнiмальної заробiтної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Kабiнету Мiнiстрiв України, як правило, один раз на рiк пiд час затвердження Державного бюджету України з урахуванням пропозицiй, вироблених шляхом переговорiв, представникiв професiйних спiлок, власникiв або уповноважених ними органiв, якi об’єдналися для ведення колективних переговорiв i укладення генеральної угоди.

Розмiр мiнiмальної заробiтної плати переглядається залежно вiд зростання iндексу цiн на споживчi товари i тарифiв на послуги за угодою сторiн колективних переговорiв.

Договiрнерегулюванняоплатипрацi працiвникiвпiдприємств здiйснюється на основi системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регiональному (регiональна угода) та виробничому (колективний договiр) рiвнях вiдповiдно до Закону України “Про колективнi договори i угоди”.

Норми колективного договору, що допускають оплату працi нижче вiд норм, визначених генеральною, галузевою або регiональною угодами, але не нижче вiд державних норм i гарантiй в оплатi працi, можуть застосовуватися лише тимчасово на перiод подолання фiнансових труднощiв пiдприємства термiном не бiльше, як шiсть мiсяцiв.

Форми i системи оплати працi, норми працi, розцiнки, тарифнi сiтки, схеми посадових окладiв, умови запровадження та

402

розмiри надбавок, доплат, премiй, винагород та iнших заохочувальних, компенсацiйних i гарантiйних виплат встановлюються пiдприємствами у колективному договорi з дотриманням норм i гарантiй, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регiональними) угодами.

Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку після сплати обов’язкових платежів.

Забороняється будь-яке зниження розмiрiв оплати працi залежно вiд походження, соцiального i майнового стану, расової та нацiональної належностi, статi, мови, полiтичних поглядiв, релiгiйних переконань, членства у професiйнiй спiлцi чи iншому об’єднаннi громадян, роду i характеру занять, мiсця проживання.

Суб’єкти органiзацiї оплати працi не мають права в односторонньому порядку приймати рiшення з питань оплати працi, що погiршують умови, встановленi законодавством, угодами i колективними договорами.

Нормальна тривалiсть робочого часу працiвникiв не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Пiдприємства i органiзацiї при укладеннi колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалостi робочого часу, нiж передбачено законом.

Скорочена тривалiсть робочого часу встановлюється:

1) для працiвникiв вiкомвiд 16 до18 рокiв — 36 годин на тиждень, для осiб вiком вiд 15 до 16 рокiв (учнiв вiком вiд 14 до 15 рокiв, якi працюють в перiод канiкул) — 24 години на тиждень.

Тривалiсть робочого часу учнiв, якi працюють протягом навчального року у вiльний вiд навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалостi робочогочасу, передбаченої в попередньому абзацi для осiб вiдповiдного вiку;

2) для працiвникiв, зайнятих на роботахз шкiдливими умовами працi, — не бiльше, як 36 годин на тиждень.

Часпочатку i закiнчення щоденноїроботи(змiни) передба-

чається правилами внутрiшнього трудового розпорядку i графiками змiнностi у вiдповiдностi з законодавством.

Для працiвникiв установлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихiдними днями. При п’ятиденному робочому тижнi тривалiсть щоденної роботи (змiни) визначається правилами внутрiшнього трудового розпорядку або графiками змiнностi, якi затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з профспiлковим комiтетом пiдприємства, установи, органiзацiї з додержанням установленої тривалостi робочого тижня.

403

На тих пiдприємствах, в установах, органiзацiях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцiльним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихiдним днем. При шестиденному робочому тижнi тривалiсть щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневiй нормi 40 годин, 6 годин при тижневiй нормi 36 годин i 4 години при тижневiй нормi 24 години.

П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється власником або уповноваженим ним органом спiльно з профспiлковим комiтетом з урахуванням специфiки роботи, думки трудового колективу i за погодженням з мiсцевою Радою народних депутатiв.

Напередоднi святкових i неробочих днiв тривалiсть роботи працiвникiв, крiм працiвникiв із скороченою тривалість робочого часу, скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так i при шестиденному робочому тижнi.

Напередоднi вихiдних днiв тривалiсть роботи при шестиденному робочому тижнi не може перевищувати 5 годин.

У випадку, коли святковий або неробочий день збiгається з вихiдним днем, вихiдний день переноситься на наступний пiсля святкового або неробочого.

Kодексом законів про працю України встановлено наступні святковi днi:

1 сiчня — Новий рiк;

7сiчня — Рiздво Христове;

8березня — Мiжнародний жiночий день;

1 i 2 травня — День мiжнародної солiдарностi трудящих; 9 травня — День Перемоги;

28 червня — День Kонституцiї України; 24 серпня — День незалежностi України.

Работа також не провадиться в дні релігійних свят:

7 січня – Різдво Христове;

один день (недiля) – Пасха (Великдень); один день (недiля) — Трiйця.

За погодинною системою оплати працi робота в надурочний час оплачується в подвiйному розмiрi годинної ставки.

За вiдрядною системою оплати працi за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмiрi 100 вiдсоткiв тарифної ставки працiвника вiдповiдної квалiфiкацiї, оплата працi якого здiйснюється за погодинною системою, — за всi вiдпрацьованi надурочнi години.

404

Робота у вихідний, святковий i неробочий день оплачу-

ється у подвiйному розмiрi:

1)вiдрядникам — за подвiйними вiдрядними розцiнками;

2)працiвникам, праця яких оплачується за годинними або

денними ставками, — у розмiрi подвiйної годинної або денної ставки;

3) працiвникам, якi одержують мiсячний оклад, — у розмiрi одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий i неробочий день провадилася у межах мiсячної норми робочого часу, i в розмiрi подвiйної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад мiсячну норму.

Оплата узазначеномурозмiрi провадитьсяза години, фактично вiдпрацьованi у святковий i неробочий день.

На бажання працiвника, який працював у вихідний, святковий i неробочий день, йому може бути наданий iнший день вiдпочинку.

При невиконаннi норм виробiтку не з вини працiвника

оплата провадиться за фактично виконану роботу. Мiсячна заробiтна плата в цьому разi не може бути нижчою вiд двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При невиконаннi норм виробiтку з вини працiвника оплата провадиться вiдповiдно до виконаної роботи.

При виготовленнi продукцiї, що виявилася браком не з вини працiвника, оплата працi після її виготовлення провадиться за зниженими розцiнками. Мiсячна заробiтна плата працiвника в цих випадках не може бути нижчою вiд двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).

Брак виробiв, що стався внаслiдок прихованого дефекту в оброблюваномуматерiалi, атакожбракнезвинипрацiвника, виявлений пiсля приймання виробу органом технiчного контролю, оплачується цьому працiвниковi нарiвнi з придатними виробами.

Повний брак звини працiвника оплатi не пiдлягає. Частковий брак звини працiвника оплачується залежно вiд ступеня придатностi продукцiї за зниженими розцiнками.

Час простою не з вини працiвника оплачується з розрахун-

ку не нижче вiд двох третин тарифної ставки встановленого працiвниковi розряду (окладу).

Про початок простою, крiм простою структурного пiдроздiлу чи всього пiдприємства, працiвник повинен попередити власникаабо уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, iнших посадових осiб.

405