15. Горизонтальний аналіз: його сутність на основні форми.

Горизонтальний (у часі) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з аналогічною позицією попереднього періоду. Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей або їх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. В основі цього аналізу лежить обчислення базисних темпів росту балансових статей чи звіту про прибутки і збитки.

Найбільш типовими формами горизонтального аналізу є:

1.Порівняння фінансових показників звітного і минулого періоду.

2.Порівняння фінансових показників звітного періоду з показниками по плану.

3.Порівняння фінансових показників за ряд минулих періодів. Метою такого аналізу є виявлення тенденцій змін окремих показників, які характеризують результати фінансової діяльності підприємства.

16. Аналіз забезпеченості підприємства оборотними коштами.

 Оборотні кошти — це сукупність коштів підприємства, що авансуються на створення оборотних фондів та фондів обігу і забезпечення їх безперервного кругообігу. Якщо оборотні фонди виступають у вигляді предметів праці, то фонди обігу — це кошти, вкладені в запаси готової продукції, товари відвантажені та в дорозі, а також кошти на рахунках та в касі підприємства. З огляду на це розрізняють оборотні кошти у сфері виробництва та у сфері обігу, які в сукупності своїй забезпечують безперервність виробництва та реалізації продукції. Оборотні фонди вступають у виробництво у своїй натуральній формі, та в процесі виготовлення продукції повністю споживаються. Після закінчення виробничого циклу, виготовлення продукції та її реалізації авансовані оборотні кошти відшкодовуються в складі виручки від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного поновлення процесу виробництва, який здійснюється завдяки постійному кругообігу коштів підприємства. У своєму кругообігу оборотні кошти проходять послідовно три стадії: грошову, виробничу і товарну.

Оборотні фонди - це предмети праці, які мають вартість і переносять її відразу протягом одного операційного циклу на готову продукцію, одночасно змінюючи свою натуральну форму. Оборотні фонди, що вкладаються у виробництво і реалізацію продукції, споживаються повністю і відшкодовуються відразу після закінчення операційного циклу через ціну товару. 

Беручи участь у виробництві та реалізації товару, оборотні фонди безпосередньо впливають на формування витрат на виробництво і реалізацію цього товару, на його якісні характеристики, а в кінцевому рахунку і на розмір прибутку від продажів. Тому основними завданнями аналізу оборотних фондів є:  - Аналіз складу і структури оборотних фондів з метою виявлення основних елементів, які надають істотну роль у формуванні оборотних фондів, та факторів, що впливають на їх величину; 

- Оцінка стану норм витрат матеріальних ресурсів; 

- Виявлення ступеня забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами; 

- Визначення рівня використання оборотних фондів; 

- Визначення впливу факторів на зміну показників використання оборотних фондів і виявлення резервів підвищення їхньої віддачі.

Найважливішим елементом оборотних фондів є виробничі запаси, які беруть участь у процесі виробництва і знаходяться на складі для забезпечення безперервного процесу.

Структура оборотних коштів - це пропорції розподілу ресурсів між окремими елементами поточних активів. Структура оборотних коштів відбиває, зокрема, специфіку операційного циклу. Структура оборотних коштів показує також, яка частина поточних активів фінансується за рахунок власних коштів і довгострокових кредитів, а яка - за рахунок позикових, включаючи короткострокові кредити банків. Величина й структура власних оборотних коштів може відбивати тривалість і особливості фінансового циклу, а також ряд інших факторів. Для аналізу оборотних коштів необхідно не тільки розглянути співвідношення тривалості операційного і фінансового циклів, але і зробити оцінку структури цих циклів, тобто порівняти між собою періоди обороту окремих складових (запасів сировини й матеріалів, незавершеного виробництва, запасів готової продукції, дебіторської й кредиторської заборгованості).

17. Аналіз динаміки, складу і структури майна підприємства.

Поряд з аналізом структури активів для оцінки фінансового стану підприємства необхідним є аналіз структури пасивів, тобто джерел власних і позикових коштів, вкладених у майно.

При аналізі джерел фінансових ресурсів, їх динаміки та структури слід мати на увазі, що оцінка структури джерел здійснюється як внутрішніми, так і зовнішніми користувачами бухгалтерської інформації. Відповідно до цього існують різні підходи до аналізу. Так, зовнішні користувачі (банки, постачальники та ін.) оцінюють зміни частки власних коштів підприємства в загальній сумі джерел фінансування з погляду фінансового ризику при укладанні угод; ризик зростає зі зменшенням частки власних джерел коштів.

Внутрішній аналіз структури джерел майна пов’язаний з оцінкою альтернативних варіантів фінансування діяльності підприємства. Основними критеріями вибору виступають ступінь ризику, ціна того чи іншого джерела фінансування, умови залучення позикових коштів, строки сплати боргу, можливі напрями використання тощо.

Аналіз структури майна підприємства, її динаміки не дає відповіді на запитання, наскільки вигідно для інвестора вкладення коштів у певне підприємство, воно дає змогу оцінити стан активів і наявність коштів для погашення зобов’язань.

До структури майна (активів) підприємства належать:

• необоротні активи;

• оборотні активи;

• витрати майбутніх періодів.

Найбільш загальну структуру активів у загальному вигляді характеризує коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів.

Аналізуючи причини збільшення вартості майна підприємства, необхідно враховувати вплив інфляції, високий рівень якої призводить до значних відхилень номінальних даних балансового звіту від реальних.