-
Вплив співвідношення необоротних та оборотних активів на величину прибутку.
Валовий прибуток — загальна сума прибутку отримана підприємством від підприємницької діяльності. Визначається як різниця між чистим доходом і собівартістю цієї продукції. Оскільки продукція, використана у внутрішньогосподарському обороті, оцінюється за собівартістю, то прибуток від неї не одержують. Тому величина прибутку, визначена на основі товарної продукції, збігається з величиною прибутку, визначеною на основі валової продукції, оціненої за фактичними цінами її реалізації. З суми валового прибутку підприємство сплачує податки, відсотки за кредити, ренту, штрафи тощо. З вирахуванням цих витрат у розпорядженні підприємства залишається чистий прибуток, який використовують для розширення виробництва (фонд нагромадження), утворення фондів матеріального стимулювання, страхових і резервних фондів та ін.
Аналізуючи співвідношення між необоротними і оборотними активами, можна зробити висновки про прискорення чи сповільнення засобів підприємства у досліджуваному періоді. А отже, відповідно збільшення коефіцієнта співвідношення необоротних та оборотних активів означатиме збільшення виробничих активів на підприємстві, що в свою чергу потяне до збільшення величини прибутку і навпаки. Зі зменшенням даного коефіцієнта зменшиться сума прибутку.
-
Оцінка ефективності використання позиченого капіталу. Ефект фінансового важеля.
Аналіз використання капіталу підприємства доповнюється, як правило, оцінкою ефективності використання власного і позиченого капіталу. Для оцінки ефективності використання капіталу використовуються три основних показники доходності:
Загальна рентабельність інвестованого капіталу.
Ставка рентабельності позиченого капіталу.
Ставка рентабельності власного капіталу.
Перший
показник — загальна рентабельність
інвестованого капіталу розраховується,
як відомо, за формулою
Рентабельність позиченого капіталу, розрахована за цією формулою, не зовсім реально відображає вартість предметів підприємства, оскільки не враховує податкову економію, яка зменшує реальну вартість боргів.
Ефект фінансового важеля показує, на скільки процентів збільшується рентабельність власного капіталу в результаті залучення позичених коштів в оборот підприємства. Він виникає в тих випадках, коли економічна рентабельність вище кредитного проценту.
Ефект фінансового важеля складається з двох компонентів: Різниці між рентабельністю інвестиційного капіталу після виплати податків;
Ставки процента за кредити, тобто відношення ПК/ВК. Позитивний ефект фінансового важеля виникає, коли ІК(1-Кн)-СП>0. Наприклад, рентабельність інвестованого капіталу після виплати податків становить 15%, тоді як ставка за кредитні ресурси — 10%. Різниця між вартістю позиченого і розміщеного капіталу дозволить збільшити рентабельність власного капіталу.
В таких випадках вигідно збільшувати плече фінансового важеля, тобто частку позиченого капіталу.
Коли виникає ситуація, що ІК (1 – КН) – СП < 0, то це означає, що на підприємстві — негативний ефект фінансового важеля, що свідчить про зменшення власного капіталу.
Ситуація веде до зменшення з ефектом фінансового важеля, коли при розрахунку податків враховуються фінансові витрати по обслуговуванню боргу. Тоді за рахунок податкової економії реальна ставка проценту за кредит зменшиться і буде рівною СП (1 – КН).
Тоді
ефект фінансового важеля можна розрахувати
за формулою:
