20. Оцінка оптимального рівня грошових коштів. Зміст та сфера застосування моделей Баумоля та Міллера-Орра.

За наявності на розрахунковий рахунок великої грошової маси в організації виникають витрати втрачених можливостей (відмови від участі у якомусь інвестиційному проекті). При мінімальному запасі коштів виникають витрати з поповненню цього запасу, звані витрати змісту (комерційні витрати, зумовлені купівлею-продажем цінних паперів, чи відсотки, й інші витрати, пов'язані з допомогою позики поповнення залишку коштів). Тому, розв'язуючи проблеми оптимізації залишку грошей на розрахунковий рахунок, доцільно враховувати два взаємовиключних обставини: підтримку поточної платоспроможності й одержання доларів додаткового прибутку від вкладення вільних коштів.

Є кілька основних методів розрахунку оптимального залишку коштів: математичні моделі Баумоля-Тобина,Миллера-Орра, Стоуна та інших.

Модель Баумоля-Тобина

Найбільш популярної моделлю управління ліквідністю (залишком коштів на розрахунковий рахунок), є модель Баумоля-Тобина. У моделі передбачається, що комерційна організація підтримує прийнятний рівень ліквідності і оптимізує свої товарні запаси.

Відповідно до моделі, підприємство починає працювати, маючи максимально прийнятний (доцільний) йому рівень ліквідності. Далі за мері роботи рівень ліквідності скорочується (постійно витрачаються кошти у протягом деякого періоду часу). Усі вступники кошти підприємство вкладає в короткострокові ліквідні цінних паперів. Щойно рівень ліквідності сягає рівня, тобто стає рівним деякому заданому рівню безпеки, підприємство продає частина куплених короткострокових цінних паперів і тим самим поповнює запас коштів до початкової величини.

З використанням даної моделі враховують обмеження:

1) цьому відрізку часу потреба організації у грошових засобах стала, яку можна спрогнозувати;

2) всі засоби від реалізації продукції організація вкладає в короткострокові цінних паперів. Щойно залишок коштів падає до неприйнятно малого рівня, організація продає частина цінних паперів;

3) постійними, отже, і планованими вважаються надходження, і виплати організації, що дозволяє обчислити чистий грошові потоки;

4) піддається розрахунку рівень витрат, що з перетворенням цінних паперів та інших фінансових інструментів в готівка, і навіть втрати від упущеної вигоди як відсотків за гадані вкладення вільних коштів.

Модель Миллера-Орра

При управлінні рівнем ліквідності фінансовий менеджер повинен виходити із наступній логіки: залишок коштів хаотично змінюється до того часу, доки сягає верхньої межі. Тількино це відбувається, необхідно купувати достатньо ліквідних інструментів з єдиною метою повернути рівень коштів до певного нормальному рівню (точці повернення). Якщо запас коштів сягає нижньої межі, то такому разі слід продавати ліквідні короткострокові цінні папери в такий спосіб поповнювати запас ліквідності вкрай.

Мінімальна величина залишку коштів на розрахунковий рахунок приймається лише на рівні страховий запас, а максимальна – лише на рівні його триразового розміру. Проте за вирішенні питання діапазоні (різниці між верхнім і нижнім межами залишку коштів) рекомендується врахувати таке: якщо щоденна мінливість грошових потоків велика чи постійні витрати, пов'язані з купівлею і продажем цінних паперів, високі, то підприємству слід збільшити розмах варіації і навпаки. Також рекомендується зменшити розмах варіації, якщо є можливість отримання прибутку завдяки високої відсоткової ставці по цінних паперів.

З використанням даної моделі треба врахувати припущення, що видатки з купівлі і продаж цінних паперів фіксовані і рівні між собою.