5. Горизонтальний і вертикальний аналіз майна.

Під фінансовим станом підприємства розуміють спроможність підприємства фінансувати свою діяльність. Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від доцільності та правильності вкладення фінансових ресурсів у активи. Характеристику про якісні зміни в структурі майна та його джерел можна отримати за допомогою вертикального та горизонтального аналізу звітності.

Вертикальний аналіз показує структуру майна підприємства та його джерел. Як правило, показники структури розраховують у відсотках до валюти балансу. Відносні показники певною мірою згладжують негативний вплив інфляційних процесів, які суттєво утруднюють зіставлення абсолютних показників у динаміці.

Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові однієї чи кількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні показники доповнюються відносними темпами зростання (зниження).

В умовах інфляції цінність результатів горизонтального аналізу знижується.

На практиці нерідко об’єднують горизонтальний і вертикальний аналізи, тобто будують аналітичні таблиці, які характеризують як структуру майна підприємства та його джерел, так і динаміку окремих його показників. У структурі вартості майна відображується специфіка діяльності кожного підприємства. Слід пам’ятати, що не можна порівнювати структуру підприємств різних галузей господарства. Проте аналіз її динаміки впродовж якогось періоду на конкретному підприємстві необхідний.

Однак сама по собі структура майна не визначає фінансового стану підприємства.

6. Характеристика форм фінансової звітності. Вимоги, що висуваються до складання бухгалтерської звітності.

Фінансова звітність — це сукупність форм звітності, складених на основі даних фінансового обліку з метою надання зовнішнім та внутрішнім користувачам узагальненої інформації про фінансовий стан у вигляді, який зручний і зрозумілий для при- йняття цими користувачами певних ділових рішень.

У світовій і національній практиці фінансова звітність ґрунтується на принципах:

а) відкритості інформації;

б) зрозумілості фінансової звітності особам, які приймають ділові рішення на її основі;

в) корисності або значущості та вірогідності;

г) припущень і обмежень, які дають змогу для адекватної інтерпретації фінансової звітності.

Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства є звітний бухгалтерський баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про власний капітал, Звіт про рух грошових коштів, примітки до фінансової звітності, дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, які деталізують окремі статті балансу. Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, яка відображує фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період. Метою такої звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладено на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень.

Зазначені інформаційні потреби обумовили склад фінансової звітності. Згід­но з П(С)БО 1 до неї відносять:

• Баланс (ф. № 1);

• Звіт про фінансові результати (ф. № 2);

• Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3);

• Звіт про власний капітал (ф. № 4);

• Примітки до звітів (ф. № 5).

Такі складові фінансової звітності, як Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про власний капітал та Звіт про рух грошових кош­тів, складаються зі статей, які об’єднуються у відповідні розділи. Для того щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вимагає наявності в ній даних про:

• підприємство;

• дату звітності та звітний період;

• валюту звітності та одиницю її виміру;

• відповідні показники (статті) за звітний та попередній періоди;

• облікову політику підприємства та її зміни;

• аналітичну інформацію щодо статей;

• консолідацію фінансових звітів;

• припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

Фінансова звітність має бути підготовлена та надана користувачам у певні строки, які визначаються чинним законодавством. У разі надмірної затримки під час надання звітної інформації вона може втратити свою доречність.