9. Аналіз ліквідності балансу.

Ліквідність балансу виражається в ступені покриття боргових зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошову готівку відповідає строку погашення платіжних зобов’язань. Ліквідність балансу досягається встановленням рівності між зобов’язаннями підприємства та його активами. Баланси ліквідності за декілька періодів, років дають можливість виявити тенденції зміни фінансового стану підприємства. Якщо, наприклад, суб'єкт господарювання має достатньо високий рівень ліквідності, то це свідчить про те, щопісля погашення найбільш термінових зобов'язань у нього залишаються вільні кошти, отже воно має можливість значно швидше розрахуватися з установами банків, постачальниками, іншими кредиторами.

Тому з метою комплексної оцінки ліквідності балансу доцільно застосовувати загальний показник платоспроможності.

Алгоритм його розрахунку наступний:

Кзпл = (А1+0,5×А2+0,3×А3)/(П1+0,5×П2+0,3×П3)

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо: А1>П1; А2>П2; А3>П3; А4<П4.

При цому, якщо виконуються перші три обов'язкові умови ліквідності А1>П1;

А2>П2; А3>П3, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання

підприємства, то виконується і остання нерівність А4<П4, яка має балансуючий

характер та підтверджується наявність у суб'єкта господарювання власних

оборотних коштів і означає дотримання мінімальної умови фінансової стійкості.

При здійсненні аналізу ліквідності також потрібно з’ясувати і уточними такі питання, як:

• свобода у розпорядженні активами (чи не є активи предметом застави);

• можливість швидкої втрати цінностей активу внаслідок його морального або фізичного зносу (може бути особливо актуальним для підприємств харчової промисловості та торговельних підприємств);

• доступність активів для поточного розпорядження (наприклад, наявність заморожених рахунків є принциповим чинником для оцінки поточної платоспроможності);

• контрольованість активів (для кредитора важливо володіти інформацією про спроможність позичальника швидко переміщувати або приховувати активи. Наприклад, переказати грошові кошти з одного рахунка на інший, відомості про який недоступні кредиторам);

• наявність умовних зобов’язань, до яких відносять гарантійні та потенційні зобов’язання, що можуть виникнути внаслідок несприятливого рішення по судовому розгляду. Хоча такі зобов’язання не можуть бути відображені в бухгалтерському балан­сі, оскільки по них не можна дати достовірну кількісну оцінку, інформація про сам факт наявності таких зобов’язань в обов’яз­ковому порядку має бути надана в поясненнях до звітності.

10. Класифікація грошових потоків, їх види і значення для підприємства. Фактори, що впливають на здатність генерувати позитивний грошовий потік.

Грошовий потік являє собою сукупність розподілених у часі надходжень і виплат грошових коштів, що генеруються господарською діяльністю підприємства. Підвищений інтерес до досліджень природи грошових потоків, закономірностей і особливостей їх руху спостерігається в світовій економічній думці порівняно недавно та пов’язаний з необхідністю:

• здійснення динамічного аналізу функціонування підприєм- ства;

• вишукування доступних підприємству джерел фінансування із забезпеченням оптимальної їх структури;

• раціонального розміщення коштів у відповідних елементах активів підприємства;

• перетворення прибутку, відображеного в бухгалтерському обліку підприємства, на величину грошових коштів;

• забезпечення ліквідності та платоспроможності підприємства.

Необхідність оптимізації залишків грошових коштів обумовлена збитками, які реально несе підприємство внаслідок їх невиправданого збільшення. Це збитки, пов’язані із:

• інфляцією та знеціненням грошей;

• втраченою можливістю їх вигідного розміщення й одержання додаткового доходу.

Так, для визначення структури грошового потоку і джерел його формування в розрізі видів діяльності використовують таку класифікацію.

1. Грошовий потік від операційної діяльності характеризується витрачанням грошових кошів, пов’язаних зі сплатою рахун­ків постачальників та підрядників, виплатою заробітної плати, відрахуванням до бюджету та внесками в державні цільові фонди, сплатою відсотків за кредити і позики; іншими виплатами, які забезпечують здійснення операційної діяльності. Одночасно цей вид грошового потоку відображує надходження грошових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), погашення дебіторської заборгованості, авансів, що отримані від покупців та замовників, податкових органів у порядку здійснення перерахунку надмірно сплачених сум тощо.

2. Грошовий потік від фінансової діяльності складається насамперед з надходжень від випуску акцій, залучення банківських кредитів і позик. Вибуття коштів у зв’язку з фінансовою діяльністю включає виплату дивідендів та повернення позик і кредитів.

3. Грошовий потік від інвестиційної діяльності охоплює придбання (створення) та реалізацію майна довгострокового використання. Перш за все це стосується надходження (вибуття) основних засобів, нематеріальних активів, а також придбання або реалізації цінних паперів інших компаній.

За методом визначення об’єму грошові потоки поділяють на:

1. валовий грошовий потік, який характеризує всю сукупність надходжень і витрат грошових коштів у період часу, що розглядається в розрізі окремих його інтервалів;

2. чистий грошовий потік, який характеризує різницю між позитивними і негативними грошовими потоками (між надходженням та витрачанням грошових коштів). Чистий грошовий потік є важливим результатом фінансової діяльності підприємства, що визначає фінансову рівновагу і темпи зростання його ринкової вартості.

За рівнем достатності обсягу виділяють:

1. надлишковий грошовий потік — це грошовий потік, при якому надходження коштів суттєво перевищують реальну потребу підприємства в цілеспрямованому їх витрачанні;

2. дефіцитний грошовий потік — це такий грошовий потік, при якому надходження коштів значно нижчі за потреби підприємства в них.

За безперервністю формування розрізняють:

1. регулярний грошовий потік, який характеризує надходження або витрачання коштів по окремих господарських операціях, яке здійснюється постійно. Характер регулярних носить більшість видів грошових потоків від операційної діяльності, потоки, що пов’язані з обслуговуванням фінансового кредиту і реалізацією довгострокових інвестиційних проектів;

2. дискретний грошовий потік, що характеризує надходження або витрачання грошових коштів, пов’язаних зі здійсненням одиничних господарських операцій. До цього виду потоку можна віднести одноразове витрачання грошових коштів, що пов’язані з придбанням підприємством цілісного майнового комплексу, купівлею ліцензій тощо.

За напрямом руху грошових коштів виділяють:

1. позитивний грошовий потік, який характеризує сукупність надходжень грошових коштів на підприємство від усіх видів господарських операцій;

2. негативний грошовий потік, який характеризує сукупність виплат грошових коштів підприємством у процесі здійснення його виробничо-господарської діяльності.

Слід зауважити, що платіжна криза в Україні зумовлена «витратним» характером економіки: сукупні витрати в країні значно перевищують сукупні доходи. Це пояснюється насамперед тим, що підприємства не здатні генерувати позитивний грошовий потік від операційної діяльності.

У зв’язку з цим вважаємо за необхідне зупинитися на розгляді факторів, що визначають грошові потоки вітчизняних підприємств.

До зовнішніх факторів слід віднести:

• загальну платіжну кризу в країні:

• низький рівень виробництва;

• розвиток науки і техніки;

• низьку купівельну спроможність населення;

• невідрегульованість правового забезпечення;

• недосконалість податкової політики;

• неплатоспроможність підприємств.

До внутрішніх факторів належать:

• висока частка умовно-постійних витрат у собівартості;

• енерготрудомісткість та ресурсозатратність наявних технологій;

• низька якість продукції в поєднанні з її високою ціною;

• «тінізація» частини господарського обороту;

• брак джерел довгострокового фінансування капіталовкладень;

• низький рівень управління дебіторською заборгованістю та виробничими запасами.