- •Характеристика та сутність дескриптивних, предикативних та нормативних моделей фінансового аналізу.
- •Етапи проведення фінансового аналізу.
- •Зміст прийомів детермінованого факторного аналізу: ланцюгових підстановок та індексного метода.
- •Аналіз стану, складу, руху та ефективності використання основних засобів.
- •Горизонтальний і вертикальний аналіз майна.
- •Характеристика форм фінансової звітності. Вимоги, що висуваються до складання бухгалтерської звітності.
- •Аналіз дебіторської заборгованості: основні завдання та фактори, що впливають на її величину.
- •Показники ліквідності активів і платоспроможності підприємства: методика розрахунку, економічна інтерпретація, фактори, що впливають на їх рівень.
- •Аналіз ліквідності балансу.
- •Класифікація грошових потоків, їх види і значення для підприємства. Фактори, що впливають на здатність генерувати позитивний грошовий потік.
- •Сутність прямого методу аналізу руху грошових коштів, способи його здійснення, переваги та недоліки.
- •Аналіз стану, структури, розміщення та джерел формування оборотних активів.
- •Види стратегії фінансування поточних активів підприємства: ідеальна, агресивна, консервативна, компромісна.
- •Види фінансового аналізу: повний, тематичний, попередній, поточний, ретроспективний.
- •Горизонтальний аналіз: його сутність на основні форми.
- •Аналіз забезпеченості підприємства оборотними коштами.
- •Вплив співвідношення необоротних та оборотних активів на величину прибутку.
- •Оцінка ефективності використання позиченого капіталу. Ефект фінансового важеля.
- •Оцінка оптимального рівня грошових коштів. Зміст та сфера застосування моделей Баумоля та Міллера-Орра.
- •Аналіз руху грошових коштів, його основні цілі, задачі, напрями здійснення.
- •1. Визначення обсягів і джерел грошових коштів, що надходять на підприємство.
- •2. Дослідження основних напрямів використання грошових коштів.
- •Аналіз ефективності використання ресурсів підприємства. Визначення резервів підвищення їх оборотності.
- •Аналіз темпів зростання основних результативних показників; оцінка причин їх відхилення від оптимального співвідношення.
- •Факторний аналіз рентабельності підприємства.
- •Система "директ- костинг" як база аналізу витрат та оптимізації прибутку.
- •Аналіз ймовірності банкрутства підприємства
- •Аналіз абсолютних показників фінансової стійкості. Типи фінансової стійкості.
- •Аналіз тривалості фінансового та операційного циклу. Вплив оборотності дебіторської заборгованості і виробничих запасів на величину тривалості фінансового циклу.
- •Економічний зміст та напрями оцінювання ділової активності підприємства. Фактори, що впливають на її рівень.
- •Оцінка ефективності використання власного капіталу.
-
Сутність прямого методу аналізу руху грошових коштів, способи його здійснення, переваги та недоліки.
Отже, аналіз руху грошових коштів значно доповнює методику оцінки платоспроможності та ліквідності і дає змогу реально оцінити фінансово-економічний стан суб’єкта господарювання. З цією метою використовують як прямий, так і непрямий методи оцінки руху грошових коштів.
Прямий метод ґрунтується на русі грошових коштів по рахунках підприємства. Переваги методу полягають у тому, що він дає змогу:
-
визначити основні джерела притоку і напрями відтоку грошових коштів;
-
робити оперативні висновки про достатність коштів для платежів за поточними зобов’язаннями;
-
встановлювати взаємозв’язок між обсягом реалізації продукції та грошовою виручкою за звітний період;
-
ідентифікувати статті, що формують найбільший притік і відтік грошових коштів;
-
використовувати отриману інформацію для прогнозування грошових потоків;
-
контролювати всі надходження і напрями витрачання грошових коштів, оскільки грошовий потік безпосередньо пов’язаний з регістрами бухгалтерського обліку (Головною книгою, журналами-ордерами та іншими документами).
У довгостроковій перспективі прямий метод аналізу допомагає оцінити ліквідність та платоспроможність підприємства. Недоліком цього методу є те, що він не розкриває взаємозв’язку між отриманим фінансовим результатом та зміною абсолютного розміру грошових коштів. Якщо суб’єкт господарювання виробляє і реалізує рентабельну продукцію (товари, послуги), то це є найважливішою передумовою дотримання необхідного рівня потоку грошових коштів. З певною часткою умовності можна сказати, що приріст (зменшення) грошових коштів за певний період має відповідати прибутку (збиткам) від діяльності підприємства.
Водночас грошовий потік і розрахунок прибутку не збігаються в часі при використанні методу визначення прибутку від реалізації продукції за моментом її відвантаження. У цьому випадку продукція може вважатися реалізованою в одному часовому періоді, а гроші надходити в іншому.
-
Аналіз стану, структури, розміщення та джерел формування оборотних активів.
Класифікація оборотних активів
Оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягомопераційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Значну частку оборотних активів на підприємствах складають запаси. У зарубіжній та вітчизняній практиці оборотні активи класифікують за низкою ознак.
За фінансовими особливостями формування оборотні активи підприємства поділяють на валові та чисті. Така класифікація оборотних активів набула поширення у зарубіжній практиці.
Валові оборотні активи (або валовий оборотний капітал) — це увесь їх обсяг незалежно від джерел фінансування.
Чисті оборотні активи (або чистий робочий капітал) — це різниця між валовою сумою активів та загальною сумою поточних (короткострокових) пасивів підприємства. Чистий оборотний капітал являє собою власні оборотні активи.
За належністю оборотні активи поділяють на власні та позикові (залучені).
Власні оборотні активи характеризують ту їх частину, яка сформована за рахунок власного капіталу підприємства, до якого згідно з нормативною базою України умовно відносять так звані «стійкі пасиви».
Власний оборотний капітал підприємства з розвитком підприємницької діяльності та акціонування відіграє визначальну роль, оскільки забезпечує фінансову стійкість і оперативну самостійність суб’єкта господарювання. Власні оборотні активи приватизованих підприємств перебувають у повному їх розпорядженні, тобто підприємства мають право їх продавати, передавати іншим суб’єктам господарювання, громадянам, здавати в оренду тощо.
Позикові (залучені) оборотні активи характеризують ту їх частину, яка сформована за рахунок залученого підприємством товарного або фінансового кредиту як на довго-, так і на короткостроковій основі.
Позиковий капітал, що залучається у вигляді банківських кредитів та інших форм, покриває додаткову потребу підприємства в коштах. При цьому головним критерієм умов кредитування банком слугує надійність фінансового стану підприємства та оцінка його фінансової стійкості.
Класифікація за окремими видами основана на міжнародних стандартах бухгалтерського обліку (GAAP) та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
За рівнем ліквідності всі види оборотних активів поділяють за критерієм швидкості їх перетворення на гроші з метою забезпечення платоспроможності підприємства. У загальному їх складі виділяють:
абсолютно ліквідні активи, або оборотні активи у формі готових засобів платежу (гроші в касі та на поточних рахунках у банку);
швидколіквідні оборотні активи, до яких відносять усі форми дебіторської заборгованості на користь підприємства, крім безнадійної;
низьколіквідні оборотні активи, до яких належать запаси товарно-матеріальних цінностей у різних формах.
За формами функціонування у конкретному періоді часу оборотні активи поділяють на матеріальні та фінансові.
До матеріальних відносять оборотні активи у формі запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, незавершеного виробництва та готової продукції.
До фінансових належать оборотні активи у формі грошових коштів, короткострокових фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості. Таку класифікацію оборотних активів використовують при плануванні відповідних матеріальних або фінансових потоків на підприємстві. Доцільною вона є й для аналізу.
За рівнем варіабельності розміру оборотні активи поділяють на постійні та тимчасові.
Постійними оборотними активами вважають такі, що постійно перебувають у розпорядженні підприємства (протягом часу, що розглядається), визначають мінімальну потребу в них, що забезпечує господарську діяльність, є основою постійного оборотного капіталу.
При виникненні додаткової потреби в коштах утворюється змінний (тимчасовий) оборотний капітал.
Тимчасовими оборотними активами називають такі, обсяг яких коливається відповідно до сезонних потреб виробництва та реалізації продукції або до циклічних змін кон’юнктури ринку. У певні періоди часу тимчасові оборотні активи набувають нульового значення.
Стан оборотних коштів підприємства характеризується насамперед наявністю їх на певну дату.
Ступінь ліквідності в цілому оборотних активів і кожної їх групи визначається як відношення відповідної частки оборотних активів до короткострокових зобов’язань.
Найчастіше в практиці застосовують такі показники:
-
коефіцієнт забезпечення власними коштами (Кз.к) (коефіцієнт автономії Ка);
-
коефіцієнт покриття (Кп);
-
коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс.л).
Джерелами фінансування оборотних активів можуть бути:
-
власний капітал;
-
довгостроковий позиковий капітал;
-
короткостроковий позиковий капітал;
-
товарний кредит;
-
поточна кредиторська заборгованість.