6. Контрактне ведення сільського господарства

Розглянути вище торгові доми і маркетингові кооперативи часто виступають в ролі замовника виробництва певної продукції аграрними виробниками згідно заздалегідь визначених умов. У зв’язку з цим доцільно розглянути таке поняття як контрактне ведення сільського господарства.

У сільському господарстві торгові доми часто займаються функціями постачання матеріально-технічних ресурсів для здійснення аграрного виробництва, а також збутом виробленої продукції. Такі торгові доми можуть мати розгалужену регіональну мережу представництв, які взаємодіють з аграрними виробниками. Взаємодія таких агро торгових домів із виробниками сільськогосподарської продукції часто відбувається у формі “контрактного господарювання”, коли по-суті відбувається замовлення виробництва певної продукції обумовленої кількості і якості, із застосуванням обумовленої технології.

Контрактне сільське господарство може бути визначене як угода між аграрним виробником і переробником або торгівельною компанією (спонсором) стосовно виробництва і постачання сільськогосподарської продукції по форвардній угоді, часто за наперед визначеною ціною. За погодженням сторін покупець залучається до процесу виробництва шляхом надання певної підтримки, через, наприклад, постачання ресурсів, надання технічних консультацій тощо. Зобов’язанням аграрного виробника є постачання визначеної продукції у визначеній кількості згідно якісних стандартів, що визначені покупцем. Зобов’язанням покупця є підтримання виробництва продукції та придбання її.

Ступінь врегулювання контрактом відносин між сторонами залежить від глибини і складності кожної із наступних сфер:

• Умови збуту. Виробник і покупець погоджують строки і умови майбутнього купівлі-продажу продукції рослинництва або тваринництва.

• Забезпечення ресурсами. У поєднанні із маркетинговими домовленостями, покупець погоджується поставити окремі виробничі ресурси, надаючи можливість частково профінансувати виробництво і надаючи технічні поради.

• Специфікація менеджменту. Виробник погоджується дотримуватися рекомендованих виробничих технологій, використання ресурсів, умов збирання та ін.

У першій половині 20 століття почали укладатися офіційні угоди між корпораціями і фермерами у колоніях, які контролювалися європейськими державами. Наприклад, поблизу міста Гезіра у центральному Судані були укладені угоди із фермерами на вирощування бавовни як частина великої угоди з оренди землі. Цей проект використовувався як модель, на основі якої в подальшому з’явилися менші проекти контрактного ведення сільського господарства невеликими фермерами-орендарями.

Контрактне сільське господарство може бути досить ефективним, особливо при виробництві тих видів сільськогосподарської продукції, щодо яких важко досягти суттєвого ефекту масштабу виробництва.

При ефективному менеджменті контрактне сільське господарство може бути засобом розвитку ринків та здійснення передачі технічних знань і розвитку навичок таким способом, який вигідний як аграрним виробникам, так і спонсорам. Такий підхід широко використовується для вирощування продукції рослинництва, зокрема фруктів і овочів, а також птиці, свиней і виробництва молока, і навіть при вирощуванні креветок і риби. Контрактне сільське господарство характеризується великою різноманітністю стосовно видів продукції, які контактуються, так і стосовно багатьох способів організації взаємовідносин.

Контрактне ведення сільського господарства є альтернативою купівлі-продажу продукції на відкритому спотовому ринку (уже виробленої продукції) для обох сторін. Для спонсора це також альтернатива організації власного сільськогосподарського виробництва. Основним моментом такої співпраці є розподіл ризиків між сторонами – виробничого і цінового. Як правило, ризик погодних умов і пошкодження посівів сторони ділять між собою. Виробник бере на себе ризик втрат продукції, а спонсор – недопоставок продукції від виробника. Ризик зміни ціни на вироблену продукцію, як правило, бере на себе спонсор, а аграрний виробник отримує заздалегідь визначену ціну.

Контрактне сільське господарство має розглядатися як форма партнерства між сторонами. Щоб бути успішним, воно вимагає довгострокових зобов’язань обох сторін та їх дотримання. Інакше інвестиції спонсора та аграрного виробника не матимуть належної віддачі.

Переваги контрактного ведення аграрного виробництва для аграрних виробників:

• Спонсор закуповує всю вироблену продукцію, які відповідає визначеним якісним і кількісним параметрам.

• Ресурси і виробничі послуги часто поставляються спонсором.

• Поставки ресурсів часто здійснюються на умовах товарного кредиту як передплата за продукцію (аванс).

• Як правило, передбачається запровадження нових технологій, а також відповідне навчання виробників та консультаційна підтримка.

• Як правило, закупівельні ціни встановлюються наперед і фіксуються у контракті, що знижує ціновий ризик виробника. Інколи ціни не визначаються наперед, тоді ціна буде виходити із ринкової ціни на час поставки продукції, що перекладає ризик коливання цін на виробника.

• Виробники можуть вийти на нові ринки, що було б неможливо за інших умов. Невеликі аграрні виробники часто не виробляють окремі види продукції то, що не впевнені у можливості їх збуту. Контрактне сільське господарство дозволяє отримати гарантії збуту.

Проблеми (труднощі) для виробників полягають у наступному:

• Запровадження виробництва нових видів продукції пов’язане із технологічним і технічним ризиком.

• При перевиробництві або при переоцінці спонсором ринкових можливостей не все вироблена продукція може бути закуплена спонсором.

• Компанія-спонсор може виявитися ненадійною або використовувати своє монопольне становище. Якщо спонсор є єдиним можливим покупцем продукції, він може тиснути на виробників стосовно зниження закупівельних цін.

• Персонал компанії-спонсора може бути корумпований, зокрема, щодо розподілу замовлень на виробництво, щодо якості поставлених ресурсів, якості виробленої продукції.

• Виробники можуть бути обтяжені боргами через великі поставки ресурсів в кредит або через виробничі проблеми та невиконання умов поставки продукції.

Як правило, існує кілька альтернативних шляхів закупівлі сільськогосподарської продукції. Для спонсора контрактне сільське господарство має низку переваг порівняно із купівлею на спотовому ринку або організацією власного виробництва. Такими перевагами є наступні:

• Контрактне ведення сільського господарства дозволяє уникнути проблеми нестачі землі для власного виробництва .Також воно дозволяє організувати виробництво на тих землях, які складно придбати або орендувати за доступною ціною.

• Подібне виробництво за участі невеликих аграрних виробників більш політично прийнятне, ніж власне масштабне виробництво.

• Контрактне виробництво забезпечує більш надійне постачання продукції, ніж закупівля на відкритому ринку.

• Не відповідаючи за виробництво, спонсор несе менший ризик.

• Може бути досягнута більш стабільна якість продукції (використання однакових технологій, насіння), ніж при закупівлі на відкритому ринку.

Недоліки контрактного сільського господарства для спонсора.

• Соціальні і культурні обмеження можуть негативно вплинути на можливості аграріїв виробляти відповідно до специфікації менеджменту.

• Погана організація і недостатня консультаційна підтримка може призвести до незадоволення виробників.

• Аграрні виробники можуть продати продукцію поза контрактом (минаючи укладений зі спонсором контракт).

• Виробники можуть відволікти отримані ресурси на інші цілі і, таким чином, зменшити обсяги виробництва необхідної продукції.