Тема 5. Фючерсний ринок

5.1. Ринок ф’ючерсних контрактів та його специфіка.

5.2. Види біржових операцій на ф’ючерсному ринку.

5.3. Хеджування угод на біржовому ринку.

5.4. Вартість ф’ючерсного контракту.

Самостійна робота:

1.Особливості форвардної угоди.

2.Різновиди форвардних угод.

3.Визначення ф’ючерсної угоди.

4.Стандартизація ф’ючерсних контрактів.

Література:

[17] с.249 - 260

5.1. Ринок ф’ючерсних контрактів та його специфіка.

Ф’ючерсний контракт – це погоджена угода між продавцем і покупцем про постачання визначеного товару в узгоджений термін упродовж певного часу.

Протягом дії контракту його ціна залежить від кон’юнктури на певний товар. Покупці виграють при підвищенні цін. Оскільки вони можуть отримати товар за нижчою ціною. Продавці виграють від зниженні цін, оскільки вони уклали контракт за вищою ціною.

Ф’ючерсні контракти виникли на основі форвардних. Але мають певні відмінності.

Положення контракту	Форвардний контракт	Ф’ючерсний контракт
1.Обсяг поставки	Узгоджується покупцем і продавцем	Стандартизований
2.Якість товару	Узгоджується покупцем і продавцем. Товари більш низької чи високої якості продаються відповідно зі скидкою чи премією	Стандартизовано
3.Час поставки	Термін визначається сторонами	Наступаєв майбутньому, однак стандартизовано біржею
4.Ціна товару	Узгоджується покупцем і продавцем	Визначається у процесі відкритих торгів
5.Виконання контракту	Контракт закінчується поставкою товару	Контракт ліквідовується
6.Регулювання угоди	Національними законами про торгівлю	Законодавством про ф’ючерсну торгівлю
7.Гарант угоди	Відсутня	Клірингова палата біржі
8.Публікація інформації про укладення угоди	Відсутня	Обов’язкова

Ф’ючерсні контракти передбачають поставку практично ще не виготовленого товару в майбутньому в конкретний, порівняно віддалений строк за котирувальною ціною періоду поставки на відміну від форвардного контракту. За яким поставка товару відбувається в майбутньому, але за ціною, що склалася на момент її укладення. До строку виконання угоди в розрахункову( клірингову)палату біржі вноситься невелика сума застави( депозит, маржа).

Ф’ючерсні контракти укладаються виробниками і споживачами товарів, як правило, з метою страхування від можливих несприятливих для них змін цін на реальному ринку. Тобто з їх допомогою здійснюється торгівля не товаром, а правом га товар.

Відповідно до світової практики укладання ф’ючерсного контракту стосовно покупця реального активу зветься « купівлею», а стосовно продавця реального товару – «продажем» ф’ючерсного контракту.

Купити ф’ючерсний контракт – це означає взяти на себе зобов’язання прийняти від біржі первинний актив і з настанням терміну виконання контракту здійснити оплату відповідно до ціни та інших умов, встановлених на момент купівлі контракту.

Продати ф’ючерсний контракт – це означає взяти на себе зобов’язання здійснити постачання або продати біржі первинний актив у термін виконання ф’ючерсного контракту і отримати за нього від біржі відповідні кошти, згідно з ціною продажу цього контракту.

Процес купівлі – продажу ф’ючерсних контрактів вважається завершеним після того, як виконано операції щодо порівняння і «очистки» даних про угоди і проведено взаємні розрахунки, що називаються клірингом.

Клірингові операції.

Загальна (принципова) схема клірингу досить проста. Якщо особа "А" з даної угоди винна особі "Б" 500 гривень, а за попередньою угодою, навпаки, особа "Б" була вже винна особі "А" 300 гривень, то замість двох перерахувань коштів повинно бути здійснене одне: особа "А" заплатить особі "Б" різницю 500 - 300 = 200 гривень. Тобто 300 гривень за цією двосторонньою угодою буде зараховано.

При двосторонньому заліку виконується віднімання вимог одного контрагента з вимог іншого до тих пір, поки після включення в розрахунок усіх угод певного періоду не визначиться чисте сальдо заборгованості одного контрагента іншому.

Інший приклад (багатостороння угода). Особа "А" винна особі "Б" 500 гривень, особа "Б" винна особі "А" 300 гривень і особі "В" 300 гривень, особа "В" винна особі "А" 150 гривень. Якщо не користуватися клірингом, то треба зробити п'ять перерахувань грошей на загальну суму 1250 гривень. Застосування клірингу (взаємозаліку) спрощує систему розрахунку, який в даному прикладі виглядає так: особа "А" перераховує особі "Б" 50 гривень, а особа "Б" перераховує особі "В" 150 гривень.

Відповідно схема істотно спрощується: замість чотирьох операцій на суму 1250 гривень тепер виконується тільки дві операції на суму всього 200 гривень.

Поняття "кліринг" (англійське clearіng), що припускає порядок розрахунків, заснований на заліку взаємних вимог, було введено в обіг в середині XVІІІ століття у Великій Британії.