5. Моделі аграрних інформаційно-консультаційних систем

Світовий досвід показує, що відмінності між різними моделями інформаційно-консультаційних систем у сільській місцевості можуть бути дуже суттєвими щодо їх організаційної структури, взаємовідносин із клієнтами, принципів фінансування діяльності та ін.

Модель США. У США інформаційні і консультаційні послуги у сільській місцевості надають наступні організації.

1. Служба Екстеншн (Extension service) – служба розповсюдження сільськогосподарських знань і інформації для розвитку приватних сільськогосподарських виробників і сільських громад. Передбачає поширення результатів наукових досліджень, технологічно інформації, збір і аналіз ринкової інформації, реалізацію програм розвитку сільської місцевості. 90-95% державне фінансування, переважно безкоштовні послуги. Центри Екстеншн створені при університетах (аграрних коледжах університетів або аграрних університетах). Незначна частка ринку консультаційно-інформаційних послуг для фермерів (до 5% ринку). Незважаючи на наявність значної частки державного фінансування діяльності служби, вона повністю незалежна у своїх оцінках від політики уряду.

Плюс: наукові розробки, їх провадження, а також навчання здійснюються однією установою.

Мінус: ризик обмеження доступу фермерів до результатів сторонніх досліджень.

2. Консалтингові компанії та незалежні консультанти – приватна власність, переважно консалтингова діяльність, відсутність державного фінансування, основна частка ринку.

3. Постачальники ресурсів – вузькоспеціалізовані консультації (внесення добрив, балансування раціонів годівлі, удосконалення окремих технологічних операцій), окремі дослідження у сфері основної діяльності, відсутність державного фінансування, незначна частка ринку (до 5%).

Модель Німеччини і Голландії:

1. Консалтингові компанії – вузька спеціалізація, приватна власність, тісний зв’язок з клієнтами, організовані у формі партнерств висококваліфікованих консультантів, відсутність державного фінансування, основна частка ринку.

2. Постачальники ресурсів - незначна частка ринку.

3. Сільськогосподарські інститути при університетах – здійснення наукових досліджень (агрономія, ветеринарія, техніка і технологія, організація виробництва і збуту, економіка) і поширення результатів через публікації, співпраця з господарствами і консультантами. Як правило, не надають консультаційні послуги аграрним виробникам, але створюють передумови для цього.

Модель Данії (і Фінляндії):

1. Датська сільськогосподарська дорадча служба – власність фермерських організацій (система “знизу вверх”), 2 рівні (національний і локальні центри). Державне фінансування складає 10% бюджету служби (фінансуються окремі соціальні проекти на замовлення місцевої або державної влади). Займає монопольне становище на ринку консультаційно-інформаційних послуг для фермерів (80%).

2. Постачальники ресурсів - незначна частка ринку.

3. Приватні консультаційні компанії і індивідуальні консультанти - незначна частка ринку.

Велика Британія

Система поширення знань і інформації (Екстеншн). Фінансується на 40%-50% з комунального чи державного бюджету.

Україна має наступні складові:

1. Національна асоціація сільськогосподарських дорадчих служб – включає 17 сільськогосподарських дорадчих служб і Навчально-координаційний центр сільськогосподарських дорадчих служб; більшість служб фінансуються переважно в рамках проектів міжнародної технічної допомоги; платні і безкоштовні послуги; консультаційна, інформаційна і навчальна діяльність; основна частка ринку охоплених регіонів.

2. Консалтингові компанії та незалежні консультанти – приватна власність, консалтингова діяльність, відсутність державного фінансування.

3. Постачальники ресурсів – вузькоспеціалізовані консультації (внесення добрив, балансування раціонів годівлі, системи захисту рослин, удосконалення окремих технологічних операцій), відсутність державного фінансування.

4. Державні установи – Міністерство аграрної політики України, обласні та районні управління сільського господарства і продовольства; переважно інформаційні послуги з питань реалізації аграрної політики, розвитку сільської місцевості та ін.

В Україні розпочато створення національної системи розповсюдження сільськогосподарських знань і інформації, а також консультаційної підтримки аграрних виробників (дорадчих служб).

Створення дорадчих служб координує Міністерство аграрної політики і цей процес розглядається в рамках проведення адміністративної реформи як вдосконалення та демократизації управління аграрним виробництвом (Управління координації діяльності сільськогосподарських дорадчих служб Департаменту реформування сільського господарства Міністерства аграрної політики).

Розроблено і прийнято Закон України “Про сільськогосподарську дорадчу діяльність”. Для вивчення державного законодавчого забезпечення і регулювання сільськогосподарської дорадчої діяльності в Україні необхідно з ним ознайомитися.

Передбачається створення сільськогосподарської дорадчої служби в Україні у трьох рівнях – національний, регіональний і районний. Основу сільськогосподарської дорадчої служби складають районні служби дорадництва, на яких має лежати завдання взаємодії з аграрними виробниками і сільськими громадами.

Створення такої сільськогосподарської дорадчої служби передбачає реформування органів державного регулювання аграрного сектору і сільської місцевості, значну зміну їх функцій: від регулювання аграрного виробництва до розвитку сільської місцевості.

11 березня 2003 року проведено установчі збори із створення Всеукраїнської громадської організації “Національна асоціація сільськогосподарських дорадчих служб“. Засновники Асоціації – діючі в Україні сільськогосподарські дорадчі служби та Навчально-координаційний центр сільськогосподарських дорадчих служб. Мета створення асоціації – сприяння покращенню добробуту сільського населення та комплексному розвитку сільської місцевості, через підвищення рівня знань і вдосконалення практичних навичок жителів села та сільськогосподарських виробників, задоволення та захист інтересів членів Асоціації.

Основні цілі Асоціації:

• координація діяльності, обмін матеріалами, організація навчання спеціалістів сільськогосподарських дорадчих служб;

• створити передумови для законодавчого визнання і впорядкування дорадчої діяльності;

• сприяти полегшенню доступу жителів села та сільгоспвиробників до суспільно-необхідних дорадчих послуг за рахунок їх державного фінансування;

• допомога спеціалістам дорадчих служб обслуговувати їх клієнтів – фермерів, реформовані господарства, особисті селянські господарства, жителів села та сільські територіальні громади.

Приклад 10.2. Львівська аграрна дорадча служба.

Львівська аграрна дорадча служба (ЛАДС) заснована Львівською аграрною палатою і районними асоціаціями фермерів та зареєстрована в 2000 році. До цього створення і становлення служби фінансувалася Європейським союзом в рамках програми TACIS. За час своєї діяльності ЛАДС налагодила співпрацю із закладами науки та освіти, приватними і державними підприємствами, які працюють у аграрному секторі. Близько 600 різних господарств отримують послуги у вигляді виробничих і управлінських консультацій, семінарів, навчальних курсів, днів поля, розробки бізнес-планів, пошуку ринків збуту тощо. Частина послуг фінансується з обласного бюджету згідно контракту з обласною державною адміністрацією. До таких послуг належить консультування індивідуальних селянських господарств, що має важливе значення для розвитку сільських територій.

Діяльність ЛАДС створила умови для активізації розвитку сільськогосподарських дорадчих служб у районах області. Так, у Жовківському районі Львівської області з ініціативи райдержадміністрації створено добровільне об’єднання місцевих рад “Дорадча служба”, фінансування якої здійснюється за рахунок коштів районного бюджету. Засновниками добровільного об’єднання є районна та 40 сільських і селищних рад.

Всього в Україні створені прототипи дорадчих служб європейського взірця у більш ніж в 11 областях. Донорами українського дорадництва є Програма TACIS Європейського союзу, Міністерство Великобританії у справах міжнародного розвитку (DFID), Канадське агентство з міжнародного розвитку (CIDA), Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), уряди Німеччини, Швеції, Данії та Нідерландів. Сьогодні селяни та сільськогосподарські товаровиробники Київської, Львівської, Вінницької, Донецької, Луганської, Миколаївської, Одеської, Чернігівської, Хмельницької, Черкаської, Запорізької областей та Автономної Республіки Крим можуть отримати кваліфіковану консультацію, пораду з питань збуту продукції, організації виробництва, інтенсивних технологій, соціального розвитку села. Такі служби створюватимуться в інших областях України, зокрема у Волинській, Рівненській, Дніпропетровській, Сумській (за підтримки Уряду Канади), Тернопільській (за підтримки Уряду Данії), Херсонській (за підтримки Уряду Швеції), Житомирській (за підтримки Уряду Королівства Нідерланди), Кіровоградській та Полтавській (за підтримки Уряду Німеччини).

Джерело: http://www.dorada.org.ua